Рішенням господарського суду Харківської області від 18.12.2008 (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2009 (судді: Токар М.В., Івакіна В.О., Фоміна В.О.), позов задоволено - стягнуто з СВК по виробництву яловичини с.Кучерівка на користь Куп’янської районної державної адміністрації 10089,89 грн. заподіяної шкоди, внаслідок самовільного бездоговірного користування земельною ділянкою загальною площею 12,7967 га, що розташована за межами Петропавлівської сільської ради.

СВК по виробництву яловичини у поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати і прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на невірне застосування судами норм матеріального права та порушення норм та процесуального права, а саме ст.ст. 22, 377 ЦК України, ст.ст. 125, 126, 156 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про оренду землі", положень Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою КМ України від 25.07.2007 №963 (963-2007-п) (далі - Методика №963) та п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963 (963-2007-п) ". Зокрема, скаржник вказує на недоведеність самовільного зайняття ним спірної земельної ділянки та на вчинення всіх необхідних дій, спрямованих на оформлення документа, що посвідчує право користування земельнорю ділянкою, систематично та у встановлені договором оренди від 29.01.2007 строки сплачував та по даний час сплачує орендну плату за землю.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника прокуратури, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду Харківської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Факт самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 12,7967 га для обслуговування господарських будівель підтверджується актом обстеження земельної ділянки №000371 від 21.02.2008, складеним головним спеціалістом Чугуївського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Сірим І.В., помічником Куп’янського міжрайонного прокурора Котяш С.І. та начальником відділу містобудування та архітектури Леонтьевим С.Ю.

Відповідач, як на підставу правомірного використання земельної ділянки, посилається на договір оренди землі від 29.01.2007, укладений між Петропавлівською сільською радою (орендодавець) та СВК по виробництву яловичини (орендар), а також на те, що відповідач своєчасно сплачує орендну плату за договором і ніяких порушень чинного законодавства з боку СВК по виробництву яловичини немає.

Однак, відповідно до п.6 договору оренди землі від 29.01.2007 договір укладено з 01.01.2007р. по 31.12.2007р., тобто строк дії договору закінчився ще 31.12.2007р. Спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту.

Розпорядженням голови Куп’янської райдержадміністрації від 19.03.2008 №94 відповідачу надано дозвіл на відведення земельної ділянки з сільськогосподарськими угіддями (під господарськими будівлями та спорудами) площею 15,2 га. (т.1 а.с.10).

Договір оренди стосовно земельної ділянки площею 12,7967 га між СВК по виробництву яловичини та власником станом на 27.03.2008р. та на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції не укладений.

Про відсутність договору на спірну земельну ділянку на 2008 рік свідчить і лист Петропавлівської сільської ради №473 від 11.07.2008, адресований Куп’янському міжрайонному прокурору (т.1 а.с.128).

Таким чином, СВК по виробництву яловичини використовує землі сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб для розміщення майнового комплексу загальною площею 12,7967 га, які знаходяться за межами населених пунктів Петропавлівської сільської ради без документів, що посвідчують право власності чи право користування.

Земельна ділянка відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) перебуває у віданні позивача.

У відповідності до статі 22 Цивільного кодексу України (435-15) , особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Розмір шкоди заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається у відповідності до Методики, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (963-2007-п) та згідно розрахунку від 21.02.2008, складеного головним спеціалістом Чугуївського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Сірим І.В становить 10089,89 грн.

Проте, колегія не погоджується з висновками судів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (постанова Верховного Суду України від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).

Дійсно, відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В основу висновків судів попередніх інстанцій про самовільне (позадоговірне) зайняття відповідачем земельної ділянки та наявність підстав для відшкодування шкоди позивачу покладено виключно акт обстеження земельної ділянки №000371 від 21.02.2008.

Однак, судами залишено поза увагою те, що у відповідності з п.3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 №110 (v0110489-07) "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007р. №963 (963-2007-п) "підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Отже, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок є вказані документи в їх сукупності, а не один окремий документ, як-от, акт обстеження земельної ділянки №000371 від 21.02.2008.

З матеріалів справи не вбачається, судами не встановлено та прокуратурою не доведено існування інших вищевказаних документів в підтвердження самовільного (позадоговірного) зайняття відповідачем земельної ділянки та наявності підстав для відшкодування шкоди позивачу.

Відтак, передчасним є висновок суду першої інстанції про те, що розрахунок розміру збитків, заявлених прокурором до відшкодування, здійснений відповідно до Методики №963 (963-2007-п) .

Колегія також вважає передчасним висновок апеляційного суду про припинення з 01.01.2008 року договору оренди землі від 29.01.2007 (а.с.52-55 том 1), укладеного між Петропавлівською сільською радою (орендодавець) та СВК по виробництву яловичини (орендар) щодо земельної ділянки площею 12,80 га для обслуговування господарських будівель відповідача, у зв'язку із закінченням строку дії цього договору, оскільки судом не враховано положення ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", згідно якої у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Судами взагалі не досліджувалися питання наявності чи відсутності пролонгації договору оренди землі від 29.01.2007, наявності чи відсутності письмових заперечень орендодавця проти продовження договору оренди в розрізі вимог ч.3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що має безперечно істотне значення для встановлення факту самовільного зайняття позивачем земельної ділянки майже тієї ж площі, що і орендована за договором оренди. Судами не досліджено та достовірно не встановлено, чи це одна і та ж земельна ділянка, на якій розташовані належні відповідачу на праві власності господарські будівлі, а також не з'ясовано дійсне місцезнаходження займаної відповідачем земельної ділянки (за межами чи в межах населеного пункту).

Водночас колегія вважає за необхідне зазначити, що пунктом 6 договору оренди землі від 29.01.2007 передбачено умови реалізації орендарем (відповідачем) переважного права на його поновлення на новий строк, підстави набуття якого чітко врегульовано нормами ч.ч.1,2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що не слід ототожнювати з поновленням договору оренди землі на той самий строк і на тих самих умовах (пролонгація договору), встановленим нормою ч.3 ст.33 цього ж Закону.

Окрім того, відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Проте, з матеріалів справи не вбачається та суди не з'ясували, чи мало місце звернення власника (компетентного органу) з відповідним позовом до СВК по виробництву яловичини, оскільки судове рішення про задоволення такого позову є безперечним доказом самовільного зайняття земельної ділянки.

Окрім того, виходячи з системного аналізу змісту ст.212 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) достовірне встановлення місцезнаходження спірної земельної ділянки має вирішальне значення для визначення органу виконавчої влади (Куп'янська райдержадміністрація) чи органу місцевого самоврядування (Петропавлівська сільська рада), уповноваженого розпоряджатися цією земельною ділянкою шляхом її передачі в оренду, а також як легітимного власника, пред'являти позов про відшкодування шкоди.

За таких обставин, не виключається наявність підстав вважати, що приймаючи рішення про задоволення позову суд неправильно встановив право інших осіб подавати позов про відшкодування заподіяних збитків, окрім власників землі та землекористувачів (п."ґ" ч.3 ст. 152 Земельного кодексу України).

Наведене вище переконливо свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З матеріалів справи також не вбачається та судами не встановлено визнання недійсним договору оренди землі від 29.01.2007 з підстав його укладення неналежним орендодавцем стосовно земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів.

Помилковими визнаються також посилання апеляційного суду на ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону України "Про оренду землі" в обґрунтування своїх висновків, оскільки при цьому судом взагалі не надано правової оцінки та не відхилено наявні у справі платіжні доручення від 29.02.2008 №44, від 28.03.2008 №89 та від 30.04.2008 №149 (а.с.61,62 том 1), в яких цільовим призначенням платежу вказано про сплату орендної плати за землю за січень-березень 2008 року. Вказані обставини також не виключають пролонгації договору оренди землі від 29.01.2007 та відсутності відповідних заперечень орендодавця (Петропавлівської сільської ради) з цього приводу.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного господарського спору, судами першої та апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки, а згідно імперативних вимог ч.2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні та постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази чи додатково перевіряти наявні у справі докази.

Зважаючи на вищенаведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам справи, в зв’язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з’ясування інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Разом з тим, колегія не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на ст. 156 Земельного кодексу України, якою врегульовано вичерпні підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам затверджено постановою КМ України від 19.04.1993р. №284 (284-93-п) . Адже, спірні правовідносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, регулюються саме Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженою постановою КМ України від 25.07.2007 №963 (963-2007-п) .