Рішенням господарського суду Донецької області від 30.09.2008 позовні вимоги задоволені частково. На користь позивача стягнуто 65465 грн. 40 коп. заборгованості; на користь місцевого бюджету 64641 грн. 23 коп. заборгованості, розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 6/40 від 31.01.2003 між відповідачем та ДКП "Житлово-експлуатаційна організація Київського району м. Донецька".

В решті позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване доведеністю позивачем заборгованості відповідача по орендній платі за приміщення Позивач звертався до відповідача з пропозицією розірвати договір оренди. Відповідач не надав заперечень в суд по позовним вимогам розірвати договір оренди. (Суддя Г.Левшина).

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 15.12.2008 рішення місцевого суду частково скасував. В частині вимог про стягнення на користь місцевого бюджету м. Донецька заборгованості в сумі 64641 грн.23 коп. відмовив. В іншій частині рішення залишив без змін. Суд дійшов висновку, що позивач не має законних підстав вимагати стягнення частини грошових коштів на користь міського бюджету (судді С. Мирошниченко, Т. Колядко, О. Скакун).

Відповідач в поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову, прийняті у справах і провадження припинити.

Договір оренди № 6/40 від 31.01.2003 р. був укладений с ЖЕО Київського району і позивачем не доведено, що він є правонаступником Донецької дистанції цивільних споруд, з якою договір був укладений 04.08.98 р. без строку дії. Договір № 6/40 від 31.01.2003 р. укладався на підставі погодження РВ ФДМУ по Донецькій області. Відповідно ст. 761 ГК України тільки власник майна має право здавати його в оренду або особа, якій належать майнові права. Таким чином, КП СЕЗ Київського району є неналежним позивачем.

Суди не дослідили Статут КП СЕЗ Київського району м. Донецька. Відповідно п.3.6 Статуту підприємство не має права здавати майно в оренду без згоди власника. Також їм не надана юридична оцінка акту звірки (арк.116) по якому за лютий, квітень, травень 2008 р. сплачено 10 000 грн.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

31.01.2003р. між Державним комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація Київського району м.Донецька" та Державним комунальним підприємством "Магазин "Ландиш" був підписаний договір оренди нежитлового приміщення № 6/40, відповідно до якого Державне комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна організація Київського району м.Донецька" прийняло на себе зобов'язання передати, а відповідач прийняти в орендне користування нежитлове приміщення площею 153,3 кв.м., яке розташоване за адресою: вул.Артема, 284, для використання під магазин.

04.07.2003р. на підставі розпорядження Донецького міського голови № 774 було створено Комунальне підприємство "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька", яке згідно положень статуту є право-наступником Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація Київського району м.Донецька" (а.с.16).

Внаслідок правонаступництва Комунальним підприємством "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" прав та обов'язків Державного комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація Київського району м.Донецька" права та обов'язки орендодавця за договором оренди №6/40 від 31.01.2003р. перейшли до позивача.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми боргу відповідача в розмірі 65465,40 грн. за період з 01.11.2007р. по 01.07.2008р. перед Комунальним підприємством "Служба єдиного замовника Київського району м.Донецька" складається з заборгованості з оплати орендної плати та заборгованості з оплати експлуатаційних витрат.

Позивач наполягає на стягненні заборгованості в сумі 65465грн.40коп. на свою користь та у доход міського бюджету - в сумі 64641грн.23коп.

Відповідно до п.5 додаткової угоди до договору оренди від 31.01.2003р. № 6/40 орендар сплачує 40% орендної плати на рахунок орендодавця, та 60% орендної плати орендар сплачує на користь міського бюджету (а.с.10). При цьому, в позовній заяві позивач не обґрунтував своє право діяти на користь міського бюджету.

Відповідно до п.7 "Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Донецька", орендна плата вноситься орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця, який їде за звітним. Орендодавець самостійно розділяє черговий платіж за оренду майна на частини та контролює їх перерахування до міського бюджету. Тобто, цей нормативний документ передбачає, що орендодавець повинен отримувати усю суму орендної плати, а потім самостійно перерахувати до міського бюджету частину орендної плати. Таким чином, позивач не має законних підстав вимагати стягнення частини грошових коштів на користь міського бюджету.

Завірені ксерокопії платіжних документів про оплату позивачу частини орендної плати (від 07.10.2008р.; 17.10.2008р.; 24.10.2008р.; 17.11.2008р.; 25.11.2008р.; 24.11.2008р.) не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки на час прийняття господарським судом рішення 30.09.2008р. ця оплата здійснена не була, крім того, із змісту платіжних доручень не можна встановити, за який період сплачується орендна плата.

Позивач наполягає також на розірванні договору оренди № 6/40 від 31.01.2003р. в зв'язку з неоплатою орендної плати за період з 01.06.2006р. по 01.07.2008р. Цей факт встановлений рішенням господарського суду Донецької області по справам № 24/299; № 6/142; № 33/9. Свою вимогу про розірвання договору оренди позивач обґрунтовує ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про те, що позивач є неналежним орендодавцем. Відповідач у справі не був позбавлений права визнати договір оренди приміщення у встановленому порядку недійсним.

Щодо акту звірки сторін по сумі заборгованості. Відповідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин,що не залежали від нього. Орендар не довів суду з яких причин він не міг надати суду першої інстанції платіжні документи про перерахування позивачу в липні 2008 р. 10000 грн. орендної плати (арк.75). Рішення суду було винесено 30.09.2008 р.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута судом відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм процесуального та матеріального права. Підстави для скасування оскаржуваних рішень суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Магазин "Ландиш" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 30.09.08 р. в редакції постанови від 15.12.08 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.12.08 р. у справі № 14/122 –без змін.