28.01.2009 року господарським судом міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична спілка "Добра Порада" порушено провадження у справі №28/55-б про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Будіндустрія", введено процедуру розпорядження майном боржника та мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Будіндустрія" на весь час провадження у справі про банкрутство.

Постановою господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року (суддя Копитова О. С.) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"визнано Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Будіндустрія" код 33641034 банкрутом, припинено процедуру розпорядження майном боржника, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №28/55-б, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора та зобов'язано останього надати суду звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс в строк до 26.02.2010 року, підприємницька діяльність банкрута завершена.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державної податкової адміністрації міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду про відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфотайм Оптіма" банкрутом, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені постанови, а саме ст. 129 Конституції України, ст. 1, 14, 23, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України та ст. 19 Закону України "Про порядок реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.05.2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової адміністрації міста Києва на постанову господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Згідно зі ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно ч. 1 ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

Постанова суду про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є за своєю правовою природою судовим рішенням, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні ( Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 (v0011700-76) із змінами на даний час).

За правилами статті 52 закону підстави для подання кредитором заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника настають як у разі наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, так і вразі їх сукупності (з такими висновками погодився Верховний Суд України у постанові від 10.02.2004 №04/087).

В постанові господарський суд міста Києва зазначив, що вимоги заявника про визнання банкрутом відсутнього боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Будіндустрія" в зв'язку з неспроможністю виконати грошові зобов'язання після настання встановленого строку їх сплати, підлягають задоволенню.

Проте даний висновок є передчасним, не ґрунтується на законодавстві та не підтверджується матеріали справи.

Відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;місцезнаходження юридичної особи вказується в її установчих документах. Абзац шостий статті 1 Закону України" Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції чинній до внесення змін Законом України від 03.03.2005 року №2452-IV (2452-15) ) визначає місцезнаходження юридичної особи як місцезнаходження постійно діючого виконавчого органу юридичної особи, а в разі його відсутності-місцезнаходження іншого органу чи особи. Уповноваженої діяти від імені юридичної особи без довіреності, за певною адресою, яка вказана засновниками (учасниками) в установчих документах і за якою здійснюється зв'язок з юридичною особою.

Таким чином, нормами законодавства, чинними на час розгляду даної справи судом першої інстанції, передбачалося обов'язкове зазначення місцезнаходження юридичної особи в її установчих документах, а у разі, коли відбувалася зміна місцезнаходження, повинні були вноситись відповідні зміни до установчих документів та проводитись державна реєстрація цих змін.

Проте установчі документи Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Будіндустрія" в матеріалах справи відсутні, відповідно вони не досліджувались судом першої інстанції з метою з'ясування місцезнаходження боржника.

В матеріалах справи міститься наданий заявником оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 309722 за станом на 08.12.2008 року, у якому значиться, що відомості про юридичну особу –Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма "Будіндустрія" не підтверджені.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" №755-IV від 15.05.2003р. в редакції Закону № 2452-1У від 03.03.2005, місцезнаходження юридичної особи –адреса органу або особи які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені ( далі –виконавчий орган).

Відповідно до статті 16, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців створюється Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності; ідентифікаційний код юридичної особи; організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер запису про проведення державної реєстрації юридичної особи, дати та номери записів про внесення змін до нього; серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про установчі документи, дати та номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором (п.7 ст.19 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, лише факт внесення відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Однак, матеріали справи не містять підтвердження наявності в реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцем знаходження. В зв'язку з чим, висновок суду про відсутність боржника за юридичною адресою являється передчасним.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів, митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський судом міста Києва розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо місцезнаходження боржника, а також не встановив обставини наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

На підставі викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд міста Києва при прийнятті постанови про визнання відсутнього боржника банкрутом не дав оцінку та не з’ясував факт наявності чи відсутності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи боржника за її місцезнаходженням відповідно до вимог Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців" (755-15) та тому дійшов передчасного висновку про подальший розгляд справи за спрощеною процедурою шляхом визнання боржника банкрутом в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

В контексті викладеного, Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає за необхідне, постанову господарського суду міста Києва від 26.02.2009 року у справі №28/55-б скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.