Ухвалою господарського суду м.Києва від 16.12.2008 (суддя Власов Ю.Л.) припинено провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до TOB "НВП "Лісозаводчик" про визнання недійсним рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 15.09.2005, оформленого протоколом №7, про внесення змін до статуту відповідача-2 в зв'язку з виходом TOB "НВФ "Клео-Інтер" зі складу учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" та скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "НВП "Лісозаводчик" в редакції від 15.09.2005.

Рішенням господарського суду м.Києва від 16.12.2008 (суддя Власов Ю.Л.) в позові відмовлено з посиланням на схвалення відповідачем-1 оспорюваного договору купівлі-продажу, підписаного від імені ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" (продавця) в.о. генерального директора цього товариства ОСОБА_7

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2009 (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.) рішення скасовано, позов задоволено частково –на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України визнано недійсним договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 01.07.2005, за яким ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" відступило ОСОБА_1 частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ "НВП "Лісозаводчик" розміром 15792 грн., що становить 56 % статутного капіталу товариства. Припинено на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ "НВП "Лісозаводчик" про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оформленого протоколом №6, з тих мотивів, що позивачем оскаржує рішення зборів учасників того товариства, учасником якого він не є.

ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в їх задоволенні, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 92, 237, 241, 656 ЦК України, ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст.ст. 1, 43 ГПК України, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Зокрема, скаржник вважає, що позивачем не заперечується дійсність наказів по TOB "НВФ "Клео-Інтер", згідно яких ОСОБА_7 була призначена в.о. генерального директора цього товариства, та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними чи скасування. На думку третього відповідача, стаття 241 ЦК України не обмежує коло дій, що можуть свідчити про схвалення правочину. До того ж, судами встановлено повне виконання спірного правочину обома сторонами. Скаржник також вказує на недоведеність порушення оспорюваним договором корпоративних прав позивача (учасника товариства), який звернувся з позовом за захистом прав самого товариства, що є підставою для відмови в позові.

Колегія суддів, перевіривши в межах вимог (доводів) касаційної скарги фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників позивача і скаржника, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова –скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 з прийняттям нового рішення про відмову в цій частині позовних вимог з наступних підстав.

Скасовуючи первісне рішення про відмову в позові та приймаючи нове рішення про часткове задоволення позову апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Позивач - ОСОБА_2, є учасником TOB "НВФ "Клео-Інтер" із часткою у статутному капіталі товариства у розмірі 15%, що підтверджується установчим договором про продовження діяльності з новим складом учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер" від 1998р. та рішенням апеляційного суду міста Києва від 15.04.2004, яким, зокрема, визнані недійсними установчий договір та статут відповідача-1 в частині виключення зі складу учасників відповідача-1 ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а також визнано недійсним установчий договір відповідача -1 з новим складом учасників.

29.06.2005р. відбулись збори учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер" з порядком денним про припинення діяльності TOB "НВФ "Клео-Інтер" як учасника TOB "НВП "Лісозаводчик" з часткою у статутному фонді 56% та відступлення цієї частки на користь гр.ОСОБА_1, рішення яких були оформлені протоколом №22/2005.

Згідно протоколу №22/2005 від 29.06.2005 на вказаних зборах були присутні учасник ОСОБА_6 (55%) та учасник ОСОБА_5 (45%), та були прийняті наступні рішення: 1.Припинити діяльність відповідача-1 як учасника відповідача-2 шляхом відступлення частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-2 у розмірі 56% статутного фонду на користь громадянина гр.ОСОБА_1 2.Винести питання про припинення діяльності відповідача-1 як учасника відповідача-2 та відступлення частки у розмірі 56% статутного фонду на користь ОСОБА_1 на порядок денний зборів учасників відповідача-2.

Проте, рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі №2-519/07-38/79 (між тими сторонами), яким визнано недійсними рішення зборів учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер" від 29.06.2005 (протокол №22/2005), встановлено факт неправомочності вказаних зборів у зв'язку з відсутністю кворуму, оскільки дійсна частка ОСОБА_6 у статутному фонді відповідача-1 становила 40%, а ОСОБА_5 6,25%, що разом становить 46,25%, і даний факт в силу вимог ч.2 ст. 35 ГПК України не підлягає доведенню.

01.07.2005р. відбулись збори учасників TOB "НВП "Лісозаводчик", на яких розглянули рішення вищого органу управління учасника TOB "НВФ "Клео-Інтер" та вирішили дозволити учаснику здійснити відчуження його частки у статутному фонді (капіталі) TOB "НВП "Лісозаводчик" розміром 15792 грн., що становить 56% статутного капіталу товариства на користь ОСОБА_1 Вказане рішення оформлене протоколом №6.

15.09.2005р. відбулись збори учасників TOB "НВП "Лісозаводчик", на яких було прийнято рішення про затвердження нової редакції статуту відповідача-2 та проведення державної реєстрації нової редакції статуту відповідача-2, а 19.09.2005р. Вишгородською районною державною адміністрацією була зареєстрована нова редакція статуту відповідача-2, затверджена зборами учасників 15.09.2005р.

Позивач (ОСОБА_2) у доповненні до позовної заяви просив визнати недійсним договір від 01.07.2005, визнати недійсними рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оформлене протоколом №6, та від 15.09.2005, оформлене протоколом №7, а також скасувати реєстрацію змін до статуту TOB "НВП "Лісозаводчик" в редакції від 15.09.2005р.

Проте, судом першої інстанції не розглянуто позовну вимогу щодо визнання недійсним рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оскільки ні в ухвалі від 16.12.2008, ні в рішенні від 16.12.2008 не міститься результатів її вирішення.

Враховуючи те, що позивач оскаржує рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005,не будучи при цьому учасником TOB "НВП "Лісозаводчик", провадження в частині визнання недійсним рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 слід припинити на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

01.07.2005р. між TOB "НВФ "Клео-Інтер" (продавцем) як учасником TOB "НВП "Лісозаводчик" та ОСОБА_1 (покупцем), на підставі рішення загальних зборів TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 (протокол №6), яким усі учасники названого товариства одностайно дали згоду на відступлення частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-2 та вступ покупця до відповідача-2, укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю.

Згідно п.1.1 вказаного договору продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, передати покупцеві свою частку у статутному капіталі TOB "НВП "Лісозаводчик", а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі прийняти та оплатити названу частку. На виконання умов договору відповідач-3 сплатив 15792 грн. відповідачу-1 (продавцю), що підтверджується меморіальним ордером №1 від 04.07.2005.

Як вбачається з оспорюваного договору, з боку продавця - товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" договір підписано в.о. генерального директора ОСОБА_7

Позивач просить визнати вказаний договір недійсним на підставі ч.1 ст.215 у зв'язку з тим, що договір від відповідача-1 підписано неуповноваженою особою та не дотримано обов'язкової нотаріальної форми договору.

Частиною першою статті 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Як слідує з п.6.2 статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Клео-Інтер" виконавчим органом товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю є генеральний директор. Генеральний директор підзвітний зборам учасників і організує виконання їх рішень. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства крім тих, які віднесені до виключної компетенції зборів. Генеральний директор має право без доручення здійснювати дії від імені товариства; укладати угоди та чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати рахунки товариства; видавати правила внутрішнього трудового розпорядку; приймати та звільняти працівників, вирішувати інші питання в межах прав, що надані йому зборами учасників. При цьому, п.6.1 статуту TOB "НВФ "Клео-Інтер" до виключної компетенції зборів віднесено обрання та відкликання генерального директора.

Тобто, генеральний директор TOB "НВФ "Клео-Інтер" не може бути обраний в інший спосіб, ніж передбачено статутом, а, отже, єдиним компетентним органом для обрання генерального директора є збори учасників.

Проте, з матеріалів справи слідує, що при призначенні ОСОБА_7 виконуючою обов'язки генерального директора TOB "НВФ "Клео-Інтер" не було дотримано положень статуту щодо способу та щодо органу, уповноваженого вчиняти відповідні дії.

Такий висновок апеляційним судом зроблено на підставі аналізу протоколу установчих зборів відповідача-1 від 04.02.1997 №1, наказів від 16.10.2003 №93-к та від 30.01.2004 №94-к.

Зокрема, рішенням установчих зборів учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер". оформленим протоколом №1 від 04.02.1997р., генеральним директором TOB "НВФ "Клео-Інтер" обрано ОСОБА_6 Наказом генерального директора TOB "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_6 від 16.10.2003 №93-к призначено ОСОБА_8 виконуючим обов'язки генерального директора відповідача-1 з 16.10.2003р. Наказом в.о. генерального директора TOB "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_8 від 30.01.2004 №94-к призначено ОСОБА_7 виконуючою обов'язки генерального директора з 01.02.2004р.

Наказом в.о. генерального директора TOB "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_7 від 31.10.2005 №104-к переведено ОСОБА_6 на посаду генерального директора з 01.11.2005р.

Таким чином, ОСОБА_7 була призначена на посаду генеральним директором ОСОБА_6, в той час як згідно статуту передбачається такий спосіб - шляхом обрання, а не призначення, і компетентний орган - збори учасників, а не генеральний директор.

Ні відповідачем-1, ні відповідачем-3, який у відзиві на апеляційну скаргу посилається на протокол засідання загальних зборів учасників відповідача-1 №18 від 30.01.2004 про призначення ОСОБА_7 в.о. генерального директора, не надали рішення загальних зборів про обрання ОСОБА_7 в.о. генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер".

Відмова судом першої інстанції у позові про визнання недійсними договору обґрунтована з посиланням на абзац 2 ч.3 ст. 92 та ст. 241 ЦК України.

Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов 'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Однак, на думку апеляційного суду, положення вказаних статей не можуть бути застосовані до спірного договору, оскільки ОСОБА_7, діючи від імені відповідача-1, мала не обмежені повноваження щодо представництва, а взагалі не мала ніяких повноважень на представництво інтересів відповідача-1, оскільки призначена нелегітимним органом товариства.

Відповідачем-1 не надано суду належних доказів схвалення оспорюваного договору, яким, зокрема, може бути рішення зборів TOB "НВФ "Клео-Інтер".

Лист від 23.09.2008 №48, підписаний від імені відповідача-1 генеральним директором ОСОБА_6, не може бути підтвердженням наступного схвалення договору, вчиненого представником з перевищенням повноважень, оскільки даний лист складений після подання даного позову до суду (09.09.2008р.) та порушення провадження у справі (11.09.2008р.), а також не містить даних, кому він адресований.

Крім того, зазначений лист від 23.09.2008 №48 (а.с.27 том І) підписано генеральним директором ОСОБА_6, яка призначена рішенням зборів учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер" від 30.11.2005, оформленим протоколом №25/2005, в яких брали участь учасники відповідача-1 ОСОБА_6 (55%) та ОСОБА_5 (45%), в той час як рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі №2-519/07-38/79 встановлено, що дійсна частка ОСОБА_6 у статутному фонді відповідача-1 становила 40%, а ОСОБА_5 6,25 %, що разом складає 46,25 %.

Згідно з ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції чинній на момент укладення оспорюваного договору) у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Виходячи із положень ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" договір про передання права засновника (учасника) іншій особі повинен бути нотаріально посвідчений. Проте, сторонами оспорюваного договору не дотримано нотаріальної форми договору.

Зважаючи на викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що позов в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю від 01.07.2005, за яким ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" відступило ОСОБА_1 частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ "НВП "Лісозаводчик" розміром 15792 грн., що становить 56% статутного капіталу товариства, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Проте, колегія не може погодитися з висновками апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору від 01.07.2005) учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

Судами не встановлено та з матеріалів справи не вбачається доказів того, що Статут ТОВ "НВП "Лісозаводчик" містить заборону щодо продажу (відступлення) учасником своєї частки на користь третьої особи.

В свою чергу, Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) вимагає лише отримання згоди решти учасників на таке відступлення частки, причому форма попереднього волевиявлення учасника на відступлення своєї частки чи подальше визнання недійсним рішення учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" від 29.06.2005, яким оформлено таке волевиявлення, не має істотного значення для правомірності вчинення відповідного правочину.

Адже, як встановлено апеляційним судом, спірний договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі TOB "НВП "Лісозаводчик" укладено між TOB "НВФ "Клео-Інтер" (продавцем), як учасником TOB "НВП "Лісозаводчик", та ОСОБА_1 (покупцем) саме на підставі рішення загальних зборів TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 (протокол №6), яким усі учасники названого товариства одностайно дали згоду на відступлення частки відповідача-1 у статутному капіталі відповідача-2 та вступ покупця до відповідача-2.

Чинним цивільним законодавством презюмується легітимність чинних рішень зборів учасників товариства, які не оспорені та не визнані недійсними в судовому порядку (ч.5 ст. 98 ЦК України). Доказів визнання недійсним рішення зборів TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 (протокол №6), яке в розумінні ч.1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" стало підставою для укладення спірного договору купівлі-продажу, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Наведене підтверджується також абзацом 2 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , згідно якого рішення загальних зборів та інших органів управління господарського товариства, що за своєю правовою природою є актами, дійсні, якщо у судовому порядку не буде встановлено інше.

За таких обставин, встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2008 у справі №2-519/07-38/79 (між тими сторонами) преюдиціальний факт недійсності рішення учасників ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" від 29.06.2005 (протокол №22/2005) та неправомочності вказаних зборів у зв'язку з відсутністю кворуму сам по собі не може бути достатньою підставою для визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу за умов чинності рішення зборів TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 (протокол №6).

Що стосується незастосування судом апеляційної інстанції до спірного договору норми ч.1 ст. 241 ЦК України (в частині схвалення правочину, вчиненого представником з перевищенням повноважень) з посиланням на відсутність надання відповідачами передбаченого п.6.1 Статуту ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" рішення загальних зборів товариства про обрання ОСОБА_7 в.о. генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" та обумовлену цим відсутність у ОСОБА_7 будь-яких повноважень на представництво інтересів відповідача-1, як призначеної нелегітимним органом товариства, то вказані висновки суду є помилковими з огляду на таке.

По-перше, дійшовши такого висновку, суд в порушення ст. 83 ГПК України безпідставно вийшов за межі позовних вимог, надавши оцінку рішенню установчих зборів відповідача-1 від 04.02.1997 №1 та внутрішнім наказам виконавчого органу ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" від 16.10.2003 №93-к і від 30.01.2004 №94-к та фактично визнавши їх незаконними, хоча зазначені накази ніким не оспорені та не визнавалися недійсними у встановленому порядку.

По-друге, положення п.6.1 Статуту ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" стосуються виключної компетенції загальних зборів товариства на обрання та відкликання генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер", що не слід ототожнювати з призначенням за наказом генерального директора товариства особи, яка є тимчасово виконує його обов'язки ( в.о. гендиректора ), що власне і мало місце при видачі наказів від 16.10.2003 №93-к і від 30.01.2004 №94-к, оскільки ОСОБА_7 була призначена в.о. гендиректора на період хвороби первісного в.о. генерального директора TOB "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_8 Крім того, чинне законодавство та Статут ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" не забороняють видачу генеральним директором товариства наказів про покладання виконання обов'язків генерального директора на інших осіб.

Отже, на момент укладення спірного договору існували повноваження в.о. генерального директора ТОВ "НВФ "Клео-Інтер" ОСОБА_7 на представництво інтересів відповідача-1, які (повноваження) виникли на підставі чинного акту (наказу від 30.01.2004 №94-к), а тому апеляційним судом помилково не застосовано ч.1 ст. 241 ЦК України до спірних правовідносин.

Подальший же висновок апеляційної інстанції про ненадання відповідачем-1 (продавцем) належних доказів схвалення оспорюваного договору, яким, зокрема, може бути рішення зборів TOB "НВФ "Клео-Інтер", та відхилення листа генерального директора товариства ОСОБА_6 від 23.09.2008 №48, наданого в підтвердженням наступного схвалення договору, з мотивів його складання вже після пред'явлення даного позову (09.09.2008р.) та підписання особою, призначеною рішенням неправомочних зборів учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер" від 30.11.2005 (протокол №25/2005), проведених за відсутності необхідного кворуму, спростовується наступним.

Апеляційний суд в порушення ст. 83 ГПК України, безпідставно вийшовши за межі позовних вимог, надав оцінку рішенням зборів учасників TOB "НВФ "Клео-Інтер" від 30.11.2005 (протокол №25/2005) та по суті визнав їх незаконними, хоча зазначені рішення ніким не оспорені та не визнавалися судом недійсними. Тобто апеляційним судом знову ж таки порушено принцип презумпції легітимності чинних рішень зборів учасників товариства, які не оскаржені та не визнані недійсними в судовому порядку (ч.5 ст. 98 ЦК України та абзац 2 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

Що стосується вибіркового відхилення судом листа генерального директора товариства ОСОБА_6 від 23.09.2008 №48, наданого в підтвердженням наступного схвалення спірного договору, з мотивів його складання вже після пред'явлення даного позову (09.09.2008р.), та посилання на те, що належним доказом такого схвалення має бути рішення зборів TOB "НВФ "Клео-Інтер", то в даному випадку суд помилково не врахував диспозитивний характер норми ч.1 ст. 241 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Скаржник правильно зазначив, що стаття 241 ЦК України не обмежує дії, що можуть свідчити про схвалення правочину, певним вичерпним колом обставин. Зазначена норма також не встановлює обмежень щодо часу здійснення відповідних дій та не унеможливлює вчинення таких дій після подання позову про визнання правочину недійсним.

Визначальним у вчиненні дій щодо схвалення правочину, вчиненого з перевищенням повноважень, є зміст таких дій, оскільки вони мають свідчити про прийняття правочину до виконання. Очевидно також, що таке схвалення повинно бути до прийняття рішення у справі про визнання правочину недійсним.

Схвалення правочину можливе у різних формах. По-перше, якщо особа, яку представляють, прямо заявила про це в письмовій формі, підтвердженням чого є наявний у справі лист легітимного керівника TOB "НВФ "Клео-Інтер" - генерального директора ОСОБА_6 від 23.09.2008 №48. По-друге, шляхом конклюдентних дій, які свідчать про прийняття до виконання правочину (виплата контрагенту грошової суми, прийняття або передання майна тощо). Схвалення правочину особою, яку представляють, свідчить про чинність правочину з моменту його укладення і, відповідно, про поширення на неї усіх прав та обов'язків як сторони за правочином з цього моменту.

Водночас судом першої та апеляційної інстанцій достовірно встановлено, а сторонами у справі не заперечується факт повного виконання спірного договору купівлі-продажу обома його сторонами, а саме відповідач-3 сплатив 15792 грн. відповідачу-1 (продавцю), що підтверджується меморіальним ордером №1 від 04.07.2005, а продавець передав свою частку у статутному фонді (капіталі) ТОВ "НВП "Лісозаводчик", що становить 56 % статутного капіталу товариства.

Отже, контрагенти за спірним договором в тому числі і TOB "НВФ "Клео-Інтер" не лише вчинили дії, що свідчать про прийняття його до виконання, але й виконали цей правочин у повному обсязі. Доказів повернення продавцем вказаної суми коштів відповідачу-3, як помилково сплачених, судам не встановлено, матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про схвалення продавцем (TOB "НВФ "Клео-Інтер") оспорюваного договору та обумовлену цим відсутність правових підстав для визнання його недійсним.

Колегія також вважає помилковими передчасні посилання апеляційного суду на ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу) в обґрунтування свого висновку про обов'язковість нотаріального посвідчення спірного договору про передання права засновника (учасника) іншій особі, оскільки згідно з ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін, а чинне цивільне законодавство на відміну від договорів купівлі-продажу нерухомого майна (ст. 657 ЦК України) не встановлює обов'язковість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю. До того ж у ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка регулює виключно питання державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, а не форму укладення правочинів купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства, йдеться про необхідність додаткового подання нотаріально посвідченого документа про передання права засновника (учасника) іншій особі у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи . Тобто, по-перше, чітко не зазначено, що таким документом має бути договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства.

По-друге, виходячи зі змісту ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" відсутність надання нотаріально посвідченого договору про передання права засновника (учасника) іншій особі є передумовою відмови державного реєстратора у вчиненні дій щодо реєстрації змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Слід також зазначити, що ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що у разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається або копія рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку, або нотаріально посвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі, або рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) зі складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи.

Тобто вказана норма містить альтернативні вимоги щодо можливості додаткового подання державному реєстратору або копії рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників), завірена в установленому порядку (в даному випадку це чинне рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оформлене протоколом №6 –а.с.75 том 1)), або нотаріально посвідчений документ про передання права засновника (учасника) іншій особі (спірний договір тощо).

Отже, відсутність нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі товариства зовсім не тягне за собою такі наслідки, як недійсність чи нікчемність такого договору, в разі його незастосування державним реєстратором при вчиненні реєстраційних дій.

Більше того, навіть в разі порушення державним реєстратором вимог ч.3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" заінтересована особа не позбавлена права оскаржити державну реєстрацію змін до установчих документів товариства у встановленому порядку.

Разом з тим, колегія враховує, що ухвала господарського суду м.Києва від 16.12.2008, якою припинено провадження у даній у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення зборів учасників TOB "НВП "Лісозаводчик" від 15.09.2005 про внесення змін до статуту відповідача-2 в зв'язку з виходом TOB "НВФ "Клео-Інтер" зі складу учасників TOB "НВП "Лісозаводчик", оформленого протоколом №7, та скасування державної реєстрації змін до статуту ТОВ "НВП "Лісозаводчик" в редакції від 15.09.2005р., є чинною, набрала законної сили з дня її винесення та не скасована у встановленому порядку.

Водночас, найістотнішим є те, що апеляційним судом не враховано положення п.19 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) , згідно якого суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову.

Як встановлено судами, позивач не є учасником TOB "НВП "Лісозаводчик", а тому оспорюваним договором купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі TOB "НВП "Лісозаводчик" не можуть порушуватися його корпоративні права (як учасника TOB "НВФ "Клео-Інтер"), зокрема, переважне право на придбання частки товариства, учасником якого він не є (ч.1 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства").

Отже, позивачем не доведено порушення своїх прав учасника TOB "НВФ "Клео-Інтер" при вчиненні спірного правочину.

Окрім того, позов у даній справі свідчить про його пред'явлення учасником поза відносинами представництва та з метою захисту прав і інтересів господарського товариства (TOB "НВФ "Клео-Інтер"), як продавця (сторони) за спірним договором, що є неприпустимим (п.11 постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (v0013700-08) ).

Вищенаведені обставини свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді даного спору та наявність достатніх правових підстав для скасування оскаржуваної постанови в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005 з прийняттям нового рішення про відмову в цій частині позовних вимог.

Правомірність припинення апеляційним судом провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення зборів учасників ТОВ "НВП "Лісозаводчик" від 01.07.2005, оформленого протоколом №6, не є предметом даного касаційного оскарження, в зв'язку з чим законність та обґрунтованість постанови в цій частині касаційною інстанцією не перевіряється виходячи з меж перегляду справи в порядку касації.