ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Терлецького О.О.,
суддів: Гусака М.Б., Житкова В.В.,
Маринченка В.Л., Самсіна I.Л.,
при секретарі судового засідання Журіній О.О.,
за участю представників:
ЗАТ "Сетвік" - Пастуховської Н.В., Генеральної прокуратури
України - Білик Л.С.,
розглянувши в порядку провадження за винятковими обставинами
справу за позовом закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ)
"Сетвік" до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ)
"Львівський науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної
апаратури" про виселення та стягнення неустойки,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 2004 року ЗАТ "Сетвік" звернулося до господарського
суду з позовом до ВАТ "Львівський науково-дослідний інститут
факсимільно-телефонної апаратури про виселення з приміщень та
стягнення неустойки. В обгрунтування позовних вимог посилалося на
те, що згідно з договором купівлі-продажу від 19 серпня 2004 року
товариство придбало у відповідача приміщення корпусу № 28
загальною площею 10 873, 3 кв. м., що розташоване по вул.
Смаль-Стоцького,1 у м. Львові. Проте відповідач без законних
підстав займає спірне приміщення, відмовляючись укладати договір
оренди вказаних приміщень чи звільнити його, у зв'язку з чим
позивач просив задовольнити позов.
Рішенням господарського суду Львівської області від 24 грудня
2004 року, залишеним без зміни постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 14 березня 2005 року позов задоволено
частково.
Постановою Вищого господарського суду України від 6 жовтня
2005 року касаційне подання прокурора м. Львова залишено без
розгляду з підстав невідповідності касаційного подання загальним
засадам участі прокурора в господарському процесі.
Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної
інстанцій у даній справі, прокурор м. Львова в інтересах держави в
особі Фонду державного майна України та ВАТ "Львівський
науково-дослідний інститут факсимільно-телефонної апаратури"
звернувся з касаційним поданням до Вищого адміністративного суду
України, заявивши клопотання про поновлення пропущеного строку на
касаційне оскарження.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 червня
2006 року в задоволенні клопотання прокурора м. Львова про
поновлення строку касаційного оскарження на зазначені вище рішення
відмовлено, касаційне подання повернено скаржнику.
У скарзі заступника Генерального прокурора України поставлено
питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування
ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 червня 2006
року. В обгрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове
застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми
права та наведено постанову касаційного суду, в якій по-іншому
застосовано одну й ту ж норму права.
Скарга заступника Генерального прокурора України підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні клопотання прокурора м. Львова про
поновлення строку касаційного оскарження ухвалених в справі
рішень, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що
дана справа є адміністративною.
Разом з тим, з обгрунтованістю такого висновку погодитися не
можна.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
(далі - КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
)
юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі
публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений
інший порядок судового вирішення.
Предметом спору в даній справі є захист права власності ЗАТ
"Сетвік" шляхом виселення ВАТ "Львівський науково-дослідний
інститут факсимільно-телефонної апаратури". Позивач звернувся до
суду в порядку статті 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
для захисту права,
що виникло на підставі відносин власності. Тобто, даний спір має
приватноправовий характер.
Позивачем та відповідачем у справі є суб'єкти підприємницької
діяльності. Внесення касаційного подання прокурора м. Львова в
інтересах держави в особі Фонду державного майна України не
змінювало правову природу спірних відносин та не робило даний спір
публічно-правовим.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
завданням
адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів
фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і
службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних
управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на
виконання делегованих повноважень.
Дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під
визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна
справа), наведене у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17
Кодексу, на цей спір не поширюється.
Цей позов не є адміністративним, оскільки вимоги позивача не
стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері
публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної
влади, зазначених відповідачами.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо справу не
належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з положенням п. 1 ч. 4 ст. 214 КАС України ( 2747-15 ) (2747-15)
суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження в
справі, якщо справа не підлягає касаційному розгляду в порядку
адміністративного судочинства.
Порушення наведених норм процесуального права є підставою для
скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 14
червня 2006 року, закриття касаційного провадження у справі та
повернення справи за належністю до Вищого господарського суду
України.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 241-244 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів
Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Скаргу заступника Генерального прокурора України задовольнити
частково.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 червня
2006 року скасувати, у відкритті касаційного провадження в справі
відмовити, а справу направити за належністю до Вищого
господарського суду України.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий О.О. Терлецький
Судді М.Б. Гусак
В.В. Житков
В.Л. Маринченко
I.Л. Самсін
-------------------------------------------------------------
Справа № 21 - 944 во 06
Доповідач: Самсін I.Л.