Відділення АМК звернулося до господарського суду Сумської області з позовом до Підприємця про стягнення 17 000 грн. штрафу, нарахованого на підставі рішення адміністративної колегії відділення АМК від 30.07.2008 № 38 (далі –рішення від 30.07.2008 № 38) за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, і 17 000 грн. пені за прострочення сплати штрафу, а всього 34 000 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.03.2009 (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено: з Підприємця стягнуто 34 000 грн. зазначених сум штрафу та пені; на відповідача віднесено судові витрати зі справи. Судове рішення з посиланням, зокрема, на статті 56, 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі –Закон) мотивовано обов’язковістю виконання рішення від 30.07.2008 № 38, а відтак й обґрунтованістю позовних вимог.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції зі справи скасувати і передати справу на новий розгляд до господарського суду Сумської області. В обґрунтування скарги зазначено, що місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1, 35 і 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

У відзиві на касаційну скаргу відділення АМК заперечує проти доводів скарги і просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

У розгляді справи господарським судом Сумської області встановлено, що:

- адміністративною колегією відділення АМК прийнято рішення від 30.07.2008 № 38, яким на Підприємця накладено штраф у сумі 17 000 грн. за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій у вигляді вчинення схожих дій на ринку послуг з перевезення пасажирів (одночасного підвищення тарифу на перевезення пасажирів);

- копію рішення від 30.07.2008 № 38 надіслано 06.08.2008 за місцем проживання відповідача та вручено Підприємцеві 11.08.2008, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 429046;

- у визначений законом строк Підприємець штраф не сплатив;

- у зв’язку з несплатою відповідачем штрафу в установлений законом строк йому нараховано пеню в сумі 27 540 грн. за період з 14.10.2008 по 29.01.2009; з урахуванням припису частини п’ятої статті 56 Закону пеня дорівнює розмірові штрафу, визначеному рішенням від 30.07.2008 № 38, тобто 17 000 грн.;

- заперечень щодо розміру штрафу і пені відповідачем не заявлено;

- відповідач не скористався наданим йому правом на оскарження рішення від 30.07.2008 № 38.

Перевіривши на підставі встановлених місцевим господарським судом обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з частиною другою статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Такий інший порядок передбачено, зокрема, частиною першою статті 60 Закону, відповідно до припису якої заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду.

З огляду на зміст наведених норм справи зі спорів про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами ГПК України (1798-12) . Це стосується й розгляду справ за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб’єктів господарювання сум штрафів та пені у зв’язку з порушенням конкурентного законодавства, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону. Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Аналогічну правову позицію відображено й у пункті 1 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 № 04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (v0247600-08) .

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України (1798-12) .

Пункт 1 статті 50 Закону визначає антиконкурентні узгоджені дії як порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Згідно з частиною другою статті 52 Закону за порушення, передбачене, зокрема, пунктом 1 статті 50 Закону, накладаються штрафи у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Статтею 56 Закону встановлено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов’язковими до виконання. Відповідні приписи містить і стаття 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", якою до того ж передбачено, що н евиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 60 Закону рішення органів Антимонопольного комітету України може бути оскаржено до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Судом першої інстанції встановлено, що Підприємець не скористався своїм правом на оскарження рішення адміністративної колегії відділення АМК від 30.07.2008 № 38 у строк, встановлений частиною першою статті 60 Закону. Ця обставина виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України згідно з доводами, викладеними у касаційній скарзі. Відповідну правову позицію відображено й у пункті 20 рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 29.10.2008 №04-5/247 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (v0247600-08) .

За приписами статті 56 Закону:

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу;

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України;

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку;

- суми сплачених штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Право Антимонопольного комітету України та його територіальних відділень на подання позовів до суду з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб’єктів господарювання у зв’язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними і фізичними особами передбачено статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України".

З огляду на наведені законодавчі приписи та встановлені місцевим господарським судом обставини справи касаційна інстанція погоджується з висновками названої судової інстанції в даній справі.

Доводи касаційної скарги відповідного висновку не спростовують.

З урахуванням викладеного у Вищого господарського суду України відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення господарського суду Сумської області.

Керуючись статтями 1117, 1119 – 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Сумської області від 19.03.2009 зі справи № 5/63-09 залишити без змін, а касаційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 –без задоволення