Постановою ВГС України від 28.05.08 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.08 та рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.10.07, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.08 (суддя Цюх Г.З.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.09 (колегія суддів у складі: Слука М.Г., Процик Т.С., Дубник О.П.), позовні вимоги задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 3 435,51 грн. основного боргу, судові витрати.

Прийняті судові акти обґрунтовані посиланням на ч.2 ст. 530 ЦК України та мотивовані тим, що оскільки відсутня інформація про строк оплати товару в накладній від 31.03.04, по якій відбулася поставка товару, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання боржника у будь-якій час, а тому строк позовної давності не є пропущеним.

Відповідач у поданій касаційній скарзі просить прийняті судові акти скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми ч.2 ст. 530 ЦК України та порушили ст.ст. 256, 257, 261, 267, 692 ЦК України та вказує на пропуск позивачем строку позовної давності. Також наголошує, що строки та порядок розрахунків за поставлену продукцію визначено в п.6,1 договору купівлі-продажу лісопродукції від 14.11.02, а строк оплати купленого товару визначено ч.1 ст. 692 ЦК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

14.11.02 між сторонами у справі було укладено два договори : договір купівлі-продажу (а.с.60) та договір на розробку лісосіки (а.с.59).

Відповідно до п.1.1 договору купівлі-продажу продавець продає, а покупець приймає і оплачує ділову деревину в кількості 296 куб.м. за ціною 90 грн. та дров'яну деревину в кількості 273 куб.м. за ціною 30 грн.

Загальна сума договору купівлі-продажу становить 34 830 грн.

Відповідно до накладної від 31.03.04 (а.с.6), довіреності ЯЖВ №122335 від 30.03.04 позивач - ДСЛП "Львівлісозахист" відпустив ПП ОСОБА_1. ділову деревину –36 куб.м. за ціною 116,67 грн. за суму 4200 грн., дров'яну деревину – 33куб.м. за ціною 40 грн. на суму 1320 грн.

Загальна сума відпущеної лісодеревини за накладною від 31.03.04р. становить 6 624 грн.

Як встановлено судами, відповідачем частково була погашена заборгованість за цією накладною шляхом виконання певних робіт та підписання акту виконаних робіт за березень 2004 року. Факт отримання лісоматеріалів відповідачем підтверджується податковою накладною від 31.03.04 ( а.с.111).

Позивачем була направлена на адресу відповідача претензія №37 від 09.02.07р. як вимога по оплаті вартості продукції на суму 3 435,51 грн. (а.с.12), однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийнятті товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язанні сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судами встановлено, що накладна від 31.03.04, по якій відбулась поставка не містить інформації щодо строку сплати поставленої продукції, а також не містить даних договору, на підставі якого вона видана.

Враховуючи межу суду касаційної інстанції, встановлені ст. 1115 ГПК України щодо неможливості здійснювати переоцінку доказів у справі, колегія суддів погоджується з висновками передніх судових інстанції про те, що відповідачем не доведено, що ці заборгованість виникла саме за договором купівлі-продажу від 14.11.02р.

Доводи касаційної скарги про порушення судами вимог ст.ст. 256, 257, 261, 267, 292 ЦК України колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

В силу ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред'явлення кредитором вимоги до боржника.

Відповідно до абзацу 2 пункту 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Правило абзацу 2 частини 5 ст. 261 ЦК України застосовується з урахуванням ч.2 ст. 530 ЦК України. Коли строк чи термін виконання зобов'язання не визначений або визначений моментом зажадання виконання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в будь-який час. При цьому боржникові надається пільговий строк тривалістю сім днів. Зі спливом цього строку починається перебіг строку позовної давності.

Як встановлено судами, строк виконання відповідачем зобов'язання по оплаті отриманого ним від позивача за накладною товару не визначений. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність пропуску строку позовної давності.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача оплати за поставлений товар на суму 3453,51 грн. є такою, що заявлена у межах загального строку позовної давності, визначеного ст. 257 ЦК України, і задоволення її судом першої інстанції є правомірним та обґрунтованим, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування у справі, з'ясовані судами двох інстанцій з достатньою повнотою.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1. залишити без задоволення, рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.08 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.09 у справі № 19/203-5/94 –без змін.