за участю представника позивача –Конти М.П. дов. № 34 від 10.06.2006 року, представника прокуратури –Громадського С.О., представників відповідача –Сторожука Ю.В. дов. №1 від 12 .01. 2009 року та Гордієнко А.О. дов. №75 від 15.06.2009 року, представника Міністерства транспорту та зв'язку України –Лапіної С.О. дов № 43/15/14-09 від 10.01.2009 року та представника ДП "Український науково-дослідний інститут зв'язку" –Войтова Є.О. дов. №0473/01 від 02.04.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційне подання заступника прокурора м. Києва та касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року у справі господарського суду м. Києва за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до ЗАТ "Тельком", треті особи –Міністерство транспорту та зв'язку України та ДП "Український науково-дослідний інститут зв'язку", про визнання права власності та за зустрічним позовом ЗАТ "Тельком" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про визнання права власності,

У березні 2006 року регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулося у господарський суд м. Києва із позовом до закритого акціонерного товариства "Тельком" про визнання права власності на будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б, та зобов'язання Закритого акціонерного товариства комплектації "Тельком" повернути до державної власності вищевказану будівлю та дворові споруди за актом приймання-передачі Українському науково-дослідному інституту зв'язку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні приміщення знаходяться на балансі закритого акціонерного товариства "Тельком", але не увійшли до його статутного фонду та використовуються всупереч чинному законодавству.

Окрім того, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15 грудня 1992 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , підприємствам, що є у загальнодержавній власності, встановлено заборону передавати безоплатно закріплене за ними майно іншим підприємствам, установам, а також громадянам.

У квітні 2006 року позивач звернувся у господарський суд із клопотанням про залучення до участі у справі в якості третіх осіб Міністерства транспорту та зв'язку України, державного підприємства "Український науково-дослідний інститут зв'язку".

До початку судового розгляду справи закритим акціонерним товариством "Тельком" подано зустрічний позов про визнання за ним права власності на спірне приміщення.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Постановою Верховного суду України від 29 січня 2008 року було скасовано попередні судові рішення у справі, а справу передано на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року у задоволенні первісного позову Регіонального відділення ФДМУ по місту Києву відмовлено повністю.

Зустрічний позов ЗАТ "Тельком" задоволено та визнано право власності на двоповерхову нежитлову будівлю загальною площею 1897,10 м2, розташовану за адресою м. Київ, вул. Соломянська, 3-Б за ЗАТ "Тельком".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року рішення господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року залишено без зміни.

У касаційному поданні прокуратура м. Києва просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року та рішення господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, вказуючи на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року та рішення господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов в повному обсязі, а в задоволення вимог зустрічного позову відмовити.

Стверджує про те, що судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права та не виконано вказівки, викладені в постанові Верховного суду України від 29 січня 2008 року.

Вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційне подання прокуратури підлягає задоволенню, а касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву –частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судами встановлено, що 15 листопада 1995 року між організацією орендарів підприємства комплектації "Тельком" та регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву був укладений договір купівлі-продажу №215 державного майна цілісного майнового комплексу підприємства комплектації "Тельком" за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 22.

Відповідно до акту № 242 прийому-передачі державного майна від 31 січня 1996 року регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву передало, а організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" прийняла згідно з актом оцінки майна та відомостей інвентаризації станом на 1 серпня 1995 року викуплене нею державне майно орендного підприємства комплектації "Тельком" загальною вартістю 508 056,1 грн.

Внаслідок перетворення організації орендарів підприємства комплектації "Тельком" було створене закрите акціонерне товариство "Тельком" (свідоцтво №00583489 про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, видане державною адміністрацією Старокиївського району м. Києва 8 лютого 1996 р.), яке стало правонаступником організації орендарів підприємства комплектації "Тельком" із одночасним зазначенням місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, 22.

Також встановлено, що Міністерство зв'язку України листом від 30 січня 1996 року № 480 на виконання розпорядження міністра зв'язку України від 22 січня 1996 року зобов'язало Український науково-дослідний інститут зв'язку передати виробничий корпус і дворові споруди по вул. Солом'янській, 3-А в м. Києві зі свого балансу безоплатно на баланс орендного підприємства комплектації "Тельком", оскільки останнє мало звільнити займані виробничі приміщення по вул. Хрещатик, 22, в м. Києві.

Відповідно до акту, затвердженого 12 березня 1996 року заступником міністра зв'язку України, спірні приміщення були передані із балансу Українського науково-дослідного інституту зв'язку на баланс акціонерного товариства комплектації "Тельком".

Також суди зазначають, що відповідно до акту прийому-передачі державного майна № 242 від 31 січня 1996 року у власність організації орендарів підприємства комплектації "Тельком" перейшло і спірне приміщення, яке згодом було передано до статутного фонду ЗАТ "Тельком", у зв'язку з чим суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ЗАТ "Тельком".

Однак, з викладеними висновками судів погодитись не можна, оскільки вони не ґрунтуються на об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а отже є поверховими та передчасними.

Так, суди, в порушення ст.11121 ГПК України (1798-12) , не виконали вказівок суду касаційної інстанції, викладених в постанові Верховного суду України від 29 січня 2008 року і не з’ясували дійсні правовідносини сторін з огляду на підстави виникнення цивільних прав і обов’язків.

Зокрема, господарські суди, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України, належним чином не перевірили доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву і не з’ясували обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору в частині дослідження правомірності набуття права власності ЗАТ "Тельком" на спірні приміщення, на що зокрема також вказувалось в постанові Верховного суду України від 29 січня 2008 року .

Також суди залишили поза увагою доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву щодо того, що спірне майно не було включено до складу приватизаційної маси орендного підприємства комплектації "Тельком".

Перевірка та встановлення даних обставин безпосередньо впливає на правильність вирішення спору по суті.

За таких обставин судові рішення визнати законними не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі до місцевого господарського суду на новий розгляд в іншому складі суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, повно встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 11112 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити частково.

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2009 року та рішення господарського суду м. Києва від 13 травня 2008 року.