В листопаді 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-промислова фірма "Камтехсервіс" звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРАЗ"про стягнення, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, 207406, 68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору лише частково розрахувався з ним за поставлену продукцію, в результаті чого утворилась заборгованість, яку відповідач в добровільному порядку не погасив.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2008 року (суддя А.О.Швидкін) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРАЗ" 200037,98 грн. основного боргу, 5236,45 грн. інфляційних втрат, 2132,25 грн. 3% річних та 12193,0 грн. судових витрат.

Рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю фірма "АРАЗ" просить рішення місцевого господарського суду скасувати, а провадження у справі припинити. При цьому, скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Як зазначено в постанові Пленуму Верховного суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак, прийняте у справі рішення господарського суду першої інстанції вказаним вимогам не відповідає.

Як було встановлено, 01.03.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "АРАЗ" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-промисловою фірмою "Камтехсервіс" (постачальник) укладено договір поставки № 01.03/08, відповідно до умов якого постачальник зобов’язується поставити будівельні матеріали покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти і оплатити продукцію.

На підставі поданих позивачем копій видаткових накладних місцевий господарський суд прийшов до висновку про наявність у відповідача 200037,98 грн. заборгованості за поставлену продукцію, яку стягнув у повному обсязі.

При цьому, господарським судом не з’ясовано, яку саме продукцію зобов’язався поставити позивач, в якій кількості, не встановлено скільки продукції було фактично поставлено та на яку суму.

Відповідно до п.п.2.1, 2.2 договору № 01.03/08 постачальник виставляє покупцеві рахунок, в якому вказується номенклатура, кількість і ціна, згідно заявки останнього. Постачальник зобов’язується поставити покупцеві продукцію на протязі 15-ти банківських днів з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, якщо інше не вказано в рахунку.

Однак, рахунки на оплату в матеріалах справи відсутні, а той факт, що договором передбачено поставку товару після його оплати, судом взагалі не досліджувався.

Також, місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що наданий позивачем розрахунок боргу окрім вартості поставленої продукції включає також вартість виконаних ним робіт та не з’ясував, які саме роботи виконувались позивачем, чи були вони обумовлені договором. Судом взагалі не встановлено з чого складається заявлена позивачем до стягнення сума боргу.

Крім того, акт звіряння взаємних розрахунків, на який посилається господарський суд в матеріалах справи відсутній.

Як визначено в ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст.47 ГПК України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Однак, вказані вимоги судом виконані не були.

Господарський суд першої інстанції, не з’ясувавши причин неявки відповідача в судове засідання, розглянув справу без його участі, чим позбавив його можливості висловити свої заперечення проти позову та довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, згідно ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключною прерогативою першої та апеляційної інстанції.

З огляду на те, що неповне з’ясування обставин справи привело до прийняття рішення, яке не можна визнати законними й обґрунтованими, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, більш ретельніше з’ясувати вимоги позивача і заперечення відповідача, всім доказам дати оцінку в їх сукупності і відповідно до вимог закону і обставин справи вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АРАЗ" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2008 року у справі № 39/176-08 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.