ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2009 р.
№ 7/254
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді суддів
Кота О.В. Владимиренко С.В. Шевчук С.Р.
розглянувши касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Іноваційне Підприємство"
на рішення господарського суду Донецької області від 29 січня 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року у справі № 7/254
за позовом
Державного підприємства "Вугілля України"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Іноваційне Підприємство"
про
стягнення 1434224,14 грн.
за участю представників:
позивача: Гаваза О.С.
відповідача: не з'явилися
в с т а н о в и в :
Рішенням господарського суду Донецької області від 29 січня 2009 року по справі № 7/254 (суддя Сгара Е.В.) позовні вимоги ДП "Вугілля України" до ТОВ"Східне-Інноваційне Підприємство" про стягнення 1434224,14грн. задоволені у повному обсязі.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31березня 2009року (Скакун О.А., Акулова Н.В., Колядко Т.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись із прийнятими судовими актами Товариство з обмеженою відповідальністю "Східно-Іноваційне Підприємство" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі вимоги позивача.
Сторони, згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.
Заслухавши пояснення представника позивача перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами по справі був укладений договір поставки вугілля № 03-08/2-КС від 19 лютого 2008 року, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов’язується поставити у власність, а покупець прийняти і сплатити вартість вугільної продукції, що іменується надалі товар, за марочним складом, цінах та у кількості, вказаних у специфікаціях, що є невід’ємною частиною договору. Договір укладено з додатками, без протоколу розбіжностей та додаткових угод.
Згідно п.10.3 Договору, він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, а в частині невиконаних зобов’язань –до повного їх виконання.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що об’єми і терміни постачань товару щомісячно узгоджуються сторонами і вказуються у відповідних специфікаціях.
Орієнтовна кількість товару, що постачається за цим договором, становить 44000 тон на загальну суму 40480176 грн. (пункт 1.4 договору).
Згідно п.4.1 Договору, товар поставляється на умовах 100% попередньої оплати вартості декадного обсягу товару із розрахунку від погодженого у специфікації місячного обсягу поставки товару.
На аукціоні з продажу вугільної продукції 29 липня 2008 року ТОВ "Східне-Інноваційне Підприємство" купило, а ДП "Вугілля України" продало вугільну продукцію.
Згідно з умовами договору № 03-08/2-КС від 19 лютого 2008 року, за яким здійснювалась поставка вугільної продукції, товар, вказаний у специфікаціях, поставляється покупцеві на умовах "FCA – станція відправлення", згідно з Міжнародними правилами "Інкотермс" в редакції 2000 року (пункт 2.1 договору).
Договором також передбачено, що у випадку постачання товару на умовах: "EWX –склад вантажовідправника", постачальник надає покупцю наступні документи: акт прийому-передачі товару, листи у власність, сертифікат якості (пункт 2.6 договору).
Відповідно до умов вищезазначеного договору сторонами підписані без зауважень та скріплені печатками обох підприємств специфікації на поставку товару.
На виконання своїх зобов’язань за договором та специфікацій на поставку товару до цього договору, позивач поставив відповідачу на умовах "EWX – склад вантажовідправника" вугілля загальною вартістю 20755334,41грн., що підтверджено актами прийому-передачі вугільної продукції та актом звірки взаємних розрахунків.
У зв’язку з частковою сплатою отриманого від позивача вугілля, у відповідача виникла заборгованість у сумі 1434224,14 грн., що підтверджується листом ТОВ "Східне-Інноваційне Підприємство" від 29 вересня 2008 року №1154/2 та актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31 серпня 2008 року, підписаним обома сторонами без зауважень та скріпленим печатками обох підприємств.
Згідно до абз. 1 п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Абзац2 п.1 ст. 193 ГК України передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Статтею 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором поставки, а якщо такий строк не встановлений договором, –у строк, визначений відповідно до ст. 530 ЦКУкраїни; у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.
Згідно ст. 530 цього ж кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Пунктами1,4 ст. 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання; якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Суди встановили, що позивач направив відповідачу претензію № 3360/06 від 23 жовтня 2008 року з вимогою перерахувати вказану вище заборгованість на рахунок позивача, яка отримана відповідачем 27 жовтня 2008 року.
Таким чином, господарські суди обґрунтовано стягнули з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлену вугільну продукцію в сумі 1434224,14 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарськими судами норм законодавства при прийнятті рішення і постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Донецької області від 29 січня 2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 березня 2009 року у справі №7/254 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східно-Іноваційне Підприємство" –без задоволення.
Головуючий суддя О.Кот судді С. Владимиренко С. Шевчук