У вересні 2006 року приватне мале підприємство "Лоцмен" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою діяльністю "Магазин – 100" про стягнення заборгованості за поставлені товари та штрафних санкцій, всього на суму 4192,93 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2008 року позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3 591 грн. боргу, 54,51 грн. пені, 180 грн. штрафу, 71,82 грн. інфляційних нарахувань та 25,39 грн. річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року рішення місцевого суду скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою у справі № 16/275 постановою, приватне мале підприємство "Лоцмен" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року скасувати і припинити провадження у справі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 29.03.2006 року між приватним малим підприємством "Лоцмен" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин –100" (покупець) укладено договір поставки товарів з відстроченням платежу, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачу Товар (алкогольні, слабоалкогольні напої і продовольчі товари), а відповідач зобов’язався прийняти та оплатити його на умовах Договору.

30.05.2006 року позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу горілку "Пшенична хвиля" у кількості 700 пляшок на суму 3591 грн. згідно з накладною № 5/3662 від 25.05.2006 року

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунок між сторонами здійснюється протягом 5 календарних днів з дня отримання товару шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позивача або іншим способом.

На підставі ст. 253 Цивільного кодексу України, суди обох інстанцій встановили, що останнім днем для здійснення відповідачем розрахунку за поставлений товар є 04.06.2006 року.

Матеріалами справи також підтверджено що у період з 25.05.2006 року по 07.07.2006 року відповідачем було реалізовано 69 пляшок поставленої позивачем горілки і відповідач, всупереч умовам Договору, за поставлений позивачем товар не розрахувався, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар. Господарський спір у даній справі виник в результаті того, що 07.07.2006 року Кіровським районним відділом м. Донецьку було вилучено у відповідача 631 пляшка горілки, у зв’язку з її невідповідністю вимогам стандарту, що, на думку відповідача, є підставою для звільнення його від зобов’язання з оплати поставленого товару.

Проте ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов’язують суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 673 ЦК України закріплено обов’язок продавця передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Умовами укладеного між сторонами у справі договору передбачено, що якість товару має відповідати затвердженим державним стандартам та технічним умовам, які діють в Україні. Частиною 2 ст. 10 Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що відповідність спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів підтверджується наявністю у їх виробника або імпортера сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання відповідності.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції на підставі наявних серед матеріалів справи висновків експертів встановив, що горілка, поставлена за договором № 1740-6 від 29.03.2006 року, не відповідає вимогам стандартів та якості. Посилаючись на положення ч. 2 ст. 678 ЦК України, яка надає покупцю неякісного товару за своїм вибором право відмовитись від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару, апеляційний суд, визнавши, що замінити товар у зв’язку з його вилученням неможливо, дійшов висновку, що відповідач має право відмовитись від договору.

Проте, з огляду на неповне дослідження судами обох інстанцій обставин справи, колегія суддів вважає висновки місцевого та апеляційного судів передчасними.

Зокрема, під час розгляду справи попередніми судовими інстанціями не було досліджено та надано в сукупності з іншими документальними доказами висновків щодо наявних серед матеріалів справи посвідчення якості №43 від 08.02.2006 року та сертифіката відповідності серії ВБ №282756, відповідно до яких реалізований за договором товар відповідає вимогам ДСТУ (ГОСТ), органолептичним та фізико –хімічним показникам, а також достеменно не з'ясовано ким саме було реалізовано партію неякісної продукції –виробником (ТОВ "Артемівський лікеро-горілчаний завод-плюс"), ПП "Грона", яке визначено як отримувача товару у посвідченнях якості, або позивачем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, відповідачем, до 07.07.2006 року (моменту вилучення товару) було реалізовано 69 пляшок горілки, за які відповідач не розрахувався. Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про не настання у відповідача обов'язку зі сплати вартості отриманого товару зроблений без урахування наявності у відповідача зобов'язань перед позивачем по сплаті за вже реалізований товар та умов укладеного договору щодо порядку та строків проведення розрахунків за поставлений товар.

Відповідно до ч.2 ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягають скасуванню, як такі що прийняті при неповному з’ясуванні обставин справи та як такі що не відповідають вимогам норм матеріального права, а справа –передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати наведені у даній постанові вказівки та, ґрунтуючись на принципах всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, прийняти законне та обґрунтованих рішення.

Щодо доводів скаржника про розгляд апеляційним судом справи у незаконному складі суду, то судова колегія вважає їх безпідставними та необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме, розпорядженнями Донецького апеляційного господарського суду від 26.12.2008 року №04-08/4182/08 "Про склад колегії суддів" та від 27.01.2009 року №04-08/319/09 "Про зміну складу колегії суддів". Зазначені обставини також підтверджуються формуляром (протоколом) судового засідання від 27.01.2009 року по справі 16/275 з якого вбачається що апеляційного судом сторонам було оголошено склад суду.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу приватного малого підприємства "Лоцмен" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.01.2009 року у справі № 16/275 скасувати, а справу направити на новий розгляд у іншому складі суду до господарського суду Донецької області.