У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки, розпорядженням від 15.06.09 заступника Голови Вищого господарського суду України для перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 18.06.09 колегією суддів у складі Першикова Є.В. (головуючий), Данилової Т.Б., Муравйова О.В., створено колегію суддів у складі: головуючий –Першиков Є.В., судді –Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

Про вказані обставини представників сторін повідомлено на початку судового засідання 18.06.09. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу в касаційному порядку, не заявлено.

За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 18.06.09 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 15.01.09 господарського суду Донецької області (суддя Кододова О.В.) у задоволенні позовних вимог Товариству відмовлено повністю.

Постановою від 17.02.09 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого –Москальової І.В., суддів –Алєєвої І.В., М'ясищева А.М.) рішення від 15.01.09 господарського суду Донецької області залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства –без задоволення.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що в даному випадку Підприємство не порушує право Товариства на свій розсуд користуватися земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7, оскільки будівля складу металу, що належить Підприємству, зареєстрована та фактично знаходиться за іншою адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2, яка є суміжною з земельною ділянкою Товариства.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 15.01.09 господарського суду Донецької області та постанову від 17.02.09 Донецького апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: п. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 92, 95, 99, 116, п. 3 ст. 125, ст. 126, п. 1 ст. 193 Земельного кодексу України, п.п. 1.13, 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, абз. 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення –без змін.

16.06.09 до колегії суддів надійшло письмове клопотання Підприємства в якому ставиться питання про здійснення фіксації судового процесу.

Колегією суддів Вищого господарського суду вказане клопотання відхилено, оскільки відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , зокрема, ст. 1117, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, при цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Крім того, враховується, що у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Отже, клопотання про технічну фіксацію судового процесу відхилено, оскільки відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не може встановлювати обставини справи, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Фіксація всіх заяв і клопотань по справі, що надійшли від учасників судового процесу, та їх правова оцінка здійснюється у судових рішеннях колегії суддів Вищого господарського суду України.

Про вказане представників сторін повідомлено на початку судового засідання 18.06.09.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, Товариство є правонаступником державного підприємства "Науково-дослідницький інститут гірничої механіки ім.М.М.Федорова" згідно п. 5 наказу Міністерства вугільної промисловості України № 634 від 17.12.96.

Також, судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів № 14/13 від 29.01.97 Товариству надано в постійне користування земельну ділянку площею 0,8260 га для розташування будівель та споруд інституту по проспекту Театральному, 7 у Ворошиловському районі, у зв'язку з чим Товариством отримано державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду Товариства, затвердженого як додаток до наказу № 1299 від 15.09.04, Товариству передано наступне майно: адміністративний корпус (інвентарний № 3), лабораторний корпус (інвентарний № 7), котельня (інвентарний № 1), механічні майстерні (інвентарний № 6), які розташовані за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7. Крім того, встановлено, що 19.04.05 Товариству видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого йому належали наступні будівлі: літ. А-4, Б-5, В-1, Г-1, загальною площею 10554,00 м2.

Вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що актом вибору земельної ділянки для розташування об’єкту визначено, що на земельній ділянці, що знаходиться за адресою Ворошиловський район, пр.Театральний, є недіюча котельна Товариства, яка підлягає зносу в установленому порядку.

Разом з тим, встановлено, що висновком від 21.03.05 № 01/35-532 Донецьке міське управління земельних ресурсів узгодило Товариству місце розташування 12-ти поверхового житлового будинку на земельній ділянці по пр.Театральному (на схід від будинку № 7 у Ворошиловському районі) за умови вирішення майнових та правових питань власників будівель, які розташовані на земельній ділянці.

Також, встановлено, що рішенням виконавчого комітету Міськради № 94/2 від 21.02.07 Товариству дозволено будівництво багатоповерхового житлового будинку (10 поверхів) на раніше відведеній території по проспекту Театральному у Ворошиловському районі. У зв'язку з зазначеним Товариством здійснено знос котельної, що знаходилась за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7, яка у технічному паспорті, виданому БТІ, була позначена під літ.Г-1, та розпочато будівництво вказаного житлового будинку.

Судами встановлено, що звернувшись з позовом у даній справі Товариство зазначає про те, що на земельній ділянці за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7, Підприємством самочинно збудовано будівлю складу на місці колишньої котельної, що зумовлює перешкоди Товариству у будівництві багатоповерхового будинку.

Разом з тим, вирішуючи спір, попередні судові інстанції встановили, що в матеріалах справи відсутні докази того, що Підприємством здійснено самочинне будівництво будівлі, та її знаходження за адресою м.Донецьк, пр.Театральний,7.

Натомість, на підставі наданих сторонами доказів у справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що Підприємство згідно договору купівлі-продажу державного майна № 1324 від 12.12.95, акту прийому передачі державного майна від 23.02.96 та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27.02.03, є власником певних об'єктів нерухомості, в тому числі будівлі складу металів, що позначена літ.Г-1, площею 142,10 м2, яка розташована за адресою: м.Донецьк, пр.Гурова, 2 на земельній ділянці, що надана Підприємству в оренду згідно договору оренди земельної ділянки № 4907 № Ю-14919/2003. При цьому, судами було взято до уваги, що зазначені обставини підтверджені комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" у письмових поясненнях від 24.12.08.

З огляду на пояснення БТІ та наявні в матеріалах справи докази, попередні судові інстанції прийшли до висновку про те, що наявність ідентичного позначення будівлі котельної за літ.Г-1 та будівлі складу металу літ.Г-1 не може свідчити про фальсифікацію документації з боку Підприємства, оскільки і технічні паспорти, і свідоцтва про право власності видані на окремі будівлі, що розташовані за різними адресами.

Отже, при вирішенні спору по суті суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в даному випадку Підприємство не порушує права Товариства на свій розсуд користуватися земельною ділянкою, що розташована за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7, оскільки будівля складу металу, що належить Підприємству, зареєстрована та фактично знаходиться за іншою адресою, а саме: м.Донецьк, пр.Гурова, 2.

Посилання Товариства на те, що будівля складу металу збудована на місці колишнього розташування котельної, попередніми судовими інстанціям відхилені з огляду на наявні в матеріалах справи технічні паспорти, згідно яких котельна Товариства була збудована у 1963 році та демонтована у 2004 році, тоді як будівля складу металу, що належить Товариству, збудована у 1971 році та відремонтована Товариством у 2008 році згідно договору підряду № 17/05-08 від 17.05.08.

Таким чином, Товариству було відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки місцевий та апеляційний суди прийшли до висновку про відсутність доказів, які б свідчили про те, що Підприємство чинить перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7, та матеріалами справи не підтверджено, що Підприємством на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, пр.Театральний, 7, самовільно побудовані споруди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Права на землю можуть захищатись шляхом звернення до суду, або (у випадках, передбачених законодавством) шляхом звернення до інших державних органів.

Отже, крім суду, захист прав власності (а також інших прав на землю) можливий шляхом звернення до природоохоронних органів, органів земельних ресурсів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини тощо.

За змістом ст.ст. 187, 188 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

За змістом ст. 9 вказаного Закону державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи. Державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом: проведення перевірок, розгляду звернень юридичних і фізичних осіб.

Згідно приписів ст. 10 зазначеного Закону державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до міліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину; звертатися до органів прокуратури з клопотанням про подання позову до суду щодо повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Приписами ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, однією з підстав вважати зведену споруду такою, що побудована самовільно, є відсутність правовстановлюючого документу на земельну ділянку, на якій така споруда розташована.

Разом з тим, виходячи з наведених положень Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (963-15) оцінку питання самовільного зайняття земельної ділянки має здійснювати законодавчо визначений компетентний орган –Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи, шляхом здійснення відповідних перевірок, в т.ч. за зверненням громадян та юридичних осіб, та складання за їх наслідками відповідних висновків та приписів.

Водночас, як встановлено попередніми судовими інстанціями, матеріалами справи факт самовільного зайняття земельної ділянки, на якій розташована належна Підприємцю будівля складу металу, не підтверджено, а отже Товариством на момент винесення оскаржених судових рішень у встановленому законом порядку не було доведено факту вчинення Підприємством перешкод у користуванні Товариством земельною ділянкою, яка належить Товариству на праві постійного користування.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.