Товариство з обмеженою відповідальністю "Статер" звернулось до господарського суду Херсонського області з позовом до Акціонерного товариства "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" та Селянського (фермерського) господарства "Агротріумф" про визнання недійсними іпотечного договору №555/1/001 від 07.04.2006 та договору поруки №559/1/005 від 07.04.2006.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.01.2008, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.07.2008, відмовлено у задоволенні позовних вимог, з мотивів, що спірні договори відповідають вимогам діючого законодавства; позивачем не доведено ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2008 постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 01.07.2008 скасовано та направлено справу на розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.

На новому розгляді, постановою Запорізького апеляційного господарського суду України від 11.02.2009 рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2008 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано недійсним договір іпотеки №559/1/001 від 07.04.2006 укладений між Акціонерного товариства "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Статер". Визнано недійсним договір поруки №559/1/005 від 07.04.2006 укладений між Акціонерного товариства "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Статер" та Селянським (фермерським) господарством "Агротріумф".

Акціонерне товариство "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від 11.02.2009 Запорізького апеляційного господарського суду з підстав порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права та залишити рішення господарського суду Херсонської області від 17.01.2008 в силі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Статер" заперечує проти задоволення касаційної скарги, вважає, що постанова апеляційного суду відповідає нормам як процесуального так і матеріального права, в зв'язку з чим просить залишити постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 11.02.2009 у даній справі без змін.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, 23.03.2006 між АТ "Індустріально –експортний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс –банк" та Селянським (фермерським) господарством "Агротріумф" було укладено Кредитний договір №559/1 із додатковою угодою № 1 до нього від 11.07.2006, відповідно до умов якого Банк зобов’язався відкрити Позивальнику відзивну кредитну лінію у розмірі 670000 грн. для придбання товарно-матеріальних цінностей, оплати посівних, тощо, зі строком функціонування кредитної лінії до 22.03.2007, Селянське (фермерське) господарство "Агротріумф" взяло зобов'язання забезпечити повне погашення кредиту, відсотків за кредитом та сплатити за обслуговування кредитної лінії відповідно до графіка погашення кредиту.

В забезпечення зобов’язань за кредитним договором, між Акціонерним товариством "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" (Кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю "Статер" (Поручитель) та Селянським (фермерським) господарством "Агротріумф" (Позичальник) укладено Договір поруки від 07.04.2006, згідно з п. 2.2.1 якого, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за Кредитним договором, Поручитель, зобов'язаний погасити, без будь-яких заперечень, наданий Селянському (Фермерському) господарству "Агротріумф" кредит у розмірі його зобов'язань за Кредитним договором, сплатити відсотки та інші платежі.

07.04.2006 між Акціонерним товариством "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Статер" в особі директора Пісарука Едуарда Олександровича (Іпотекодавець), який є майновим поручителем Селянським (фермерським) господарством "Агротріумф" (Позичальник), укладений Іпотечний договір №559/1/001. Предметом цього договору є нерухоме майно Іпотекодавця, яке за згодою сторін виступає як забезпечення зобов'язань, що взяв на себе Позичальник по кредитному договору №559/1 від 23.06.2006.

04.06.2007 проти Пісарука Е.О. начальником відділу БКОЗ Управління СБУ в Херсонській області за ознаками злочину, передбаченому частиною 2 статті 366, частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України, порушено кримінальну справу №420-07 за фактом безоплатного заволодіння останнім кредитними коштами Акціонерного товариства "Індустріально-експертний банк" в особі філії "Херсонська дирекція" АТ "Індекс-банк" в сумі 670 000 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 26.02.2008 по справі №14/91-ПН-08, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 21.05.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2008, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" від 23.03.2006, оформлене протоколом зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер", як прийняте із порушенням приписів закону. Саме загальними зборами засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" від 23.03.2006 було прийнято рішення виступити майновим поручителем по кредиту, отриманому фермерським господарством "Агротріумф" у Акціонерному товаристві "Індустріально-експортний банк" в особі філії "Херсонська дирекція АТ "Індекс-банк", та передати в заставу нерухоме майно у вигляді споруди крупоцеху та споруд свино-товарної ферми, оскільки відповідно до протоколу №3 від 18.11.2004 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" повноваження директора цього товариства на укладення угод від імені товариства обмежуються сумою 50 000грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до приписів статті 92 Цивільного кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 4 статті 60 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Пунктами 7.17, 7.18 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" передбачено, що директор без довіреності дії від імені Товариства, зокрема, укладає від імені Товариства договори на суму, яка не перевищує вказану в рішеннях, прийнятих загальними зборами. Компетенція директора може бути розширена чи тимчасово обмежена за рішенням загальних зборів учасників без внесення змін до Статуту товариства.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер", оформлених протоколом №3 від 18.11.2004 встановлено, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" може самостійно заключати угоди від імені товариства на суму, яка не перевищує 50 000 грн.

Апеляційним судом встановлено що, на момент підписання оспорюваних договорів директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" Пісарук Е.О. знав про обмеження своїх повноважень на укладення договорів від імені товариства щодо суми договору, яка не повинна перевищувати вказану у рішенні загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" №3 від 18.11.2004.

В Іпотечному договорі зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Статер", в забезпечення виконання Позичальником (Селянським (фермерським) господарством "Агротріумф") зобов’язань за Кредитним договором, передає банку в іпотеку майно вартістю 1 134 775 грн.

Отже, не зважаючи на обмеження своїх повноважень директор Пісарук Е.А. самостійно уклав спірні договори іпотеки та поруки на суму, що перевищує суму, в межах якої йому дозволено укладати угоди, тобто в порушення вимог чинного законодавства діяв з перевищенням наданих йому Статутом та рішенням загальних зборів товариства повноважень.

Колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що спірні договір поруки та іпотечний договір укладено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Статер" Пісаруком Е.О. всупереч вимогам статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови у справі, оскільки спростовуються встановленими судом обставинами.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.