Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2009р. у справі №44/19 (суддя Чеберяк П.П.) позов задоволено повністю; зобов’язано Національний заповідник "Софія Київська" (надалі за текстом –"НЗ"Софія Київська") виконати умови п.3.7 договору оренди приміщення від 23.03.1998р. площею 38,4кв.м., договору оренди приміщення від 01.06.1998р. площею 24,0кв.м., договору оренди приміщення від 01.06.1998р. площею 23,5кв.м. та п.3.8. договору оренди приміщення від 03.04.1999р. площею 10,0кв.м. та вважати дію цих договорів продовженими на строк з 01.01.2009р. по 25.07.2009р.; продовжено безоплатну дію договору оренди приміщення від 23.03.1998р. площею 38,4кв.м., договору оренди приміщення від 01.06.1998р. площею 24,0кв.м., договору оренди приміщення від 01.06.1998р. площею 23,5кв.м. на строк з 01.01.2009р. до 25.07.2009р.; стягнуто судові витрати.

ППостановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. (судді РєпінаЛ.О., БаранецьО.М., СиницяО.Ф.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим актом Приватне підприємство "Самоцвіти" (надалі за текстом –"ППСамоцвіти") звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 20.01.2009р.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між НЗ"Софія Київська" (орендодавець) та ПП"Самоцвіти" (орендар) 23.03.1998р. укладено договір оренди приміщення площею 38,4 кв.м., 01.06.1998 р. - договір оренди приміщення площею 24,0 кв.м., 01.06.1998р. - договір оренди приміщення площею 23,5 кв.м. та 03.04.1999р. - договір оренди приміщення площею 10,0 кв.м.

Відповідно до ч.1 ст. 763 Цивільного кодексу України, ч.4 ст. 284Господарського кодексу України, а також ч.1 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі за текстом –"Закон") строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін.

Приміщення надані в оренду ПП"Самоцвіт" для використання під магазини для торгівлі сувенірною продукцією та товарами народного промислу та офіс строком, відповідно до пунктів 8.1 даних договорів, до 31.12.2008р.

Стаття 291 ГК та ст.26 Закону визначають випадки, в яких припиняється договір оренди, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частина 4 ст. 284 ГК України та ст.17 Закону також передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У випадку припинення договору оренди наймач, відповідно до норм ст. 785 ЦК України, зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Господарськими судами встановлено, що НЗ"Софія Київська" 08.12.2008р. надіслало листа ПП"Самоцвіти" за №572/01-19, яким пропонувало позивачу з’явитися 30.12.2008р. до технічно-господарського відділу відповідача для підписання актів прийому-передачі орендованих приміщень. У разі неявки представників позивача у зазначений день НЗ"Софія Київська" попереджав підприємство, що з 01.01.2009р. орендовані приміщення будуть зачинені та опечатані.

Представник позивача у зазначений день не з’явився. 02.01.2009р. НЗ"Софія Київська" було замінено замки на вхідних дверях орендованих приміщень та припинено доступ позивача у приміщення.

Стаття 777 ЦК передбачила, що наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк. Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Судами встановлено, що позивач про намір продовжити дію договорів оренди не повідомляв. Відтак, договори, укладені між сторонами у 1998 та 1999 роках припинили свою дію 31.12.2008р., у зв’язку з чим колегія суддів вбачає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про обґрунтованість дій відповідача.

Позивач мотивує свої позовні вимоги положеннями п.3.7 договорів оренди приміщення від 1998року та п.3.8 договору від 03.04.1999р., якими передбачено, що у разі виникнення потреби у орендодавця проведення будь-яких довгострокових (більше 30 календарних днів) робіт в приміщеннях або будівлях, які орендує орендар, і пов’язаним з цим тимчасовим припиненням господарської діяльності орендаря, останній звільняється від сплати орендної плати на термін проведення таких робіт, а строк дії цього договору продовжується на цей же термін.

Наявність підстав для застосування вищевказаних положень договорів позивач вбачає в результатах розгляду справи №10/105 господарського суду міста Києва, рішенням від 19.02.2003 р. у якій судом було встановлено факт відключення електроенергії в приміщеннях, які орендує ПП"Самоцвіти", саме НЗ"Софія Київська". За результатами розгляду даної справи з НЗ"Софія Київська" стягнуто на користь ПП"Самоцвіти" суми неодержаного доходу, збитків та шкоду.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших справ, в яких беруть участь ті самі сторони. Однак, факти, встановлені у господарській справі №10/105 не обґрунтовують застосування положень п.п.3.7 та 3.8 договорів оренди, укладених між сторонами у 1998та 1999роках, а саме факт відключення електроенергії відповідачем не підтверджує проведення робіт в приміщеннях, які орендує позивач, а відтак і права на безоплатне подовження договорів оренди.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009р. у справі №44/19 залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства "Самоцвіти" –без задоволення.