Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримнафтапостачання" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс - Агро" про стягнення заборгованості в сумі –72 553,95 грн., 7 255,39 грн. –штрафу, 798,09 грн. –індексу інфляції, 417, 43 грн. –3% річних, а всього 81 024,86 грн.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009р. (суддя Башилашвили О.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 72 553,95 грн., штраф в сумі 7 255,39 грн.; збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 798,09 грн.; 3% річних в сумі 417, 43 грн.; судові витрати по сплаті держаного мита в сумі 810,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. (головуючий Борисова Ю.В., судді Гонтар В.І., Гоголь Ю.М.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Позивач не скористався правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між сторонами у справі укладений договір № 0037 на постачання паливно-мастильних матеріалів від 31.01.2008 р.

Відповідно до п.3 договору, у разі передачі палива продавцем до його повної або часткової оплати покупцем, покупець зобов’язаний здійснити повний розрахунок за поставлене паливо протягом 3-ох банківських днів.

Листами № 258 від 21.08.2008 р. та № 257 від 21.08.2008 р. ТОВ "Птицекомплекс - Агро" звернулося до позивача з проханням відвантажити дизельне паливо в кількості 10 м. куб. та бензин А-80 в кількості 5 т.

При цьому, станом на 21.08.2008 р. за ТОВ "Птицекомплекс - Агро" рахується передоплата в сумі 8.553.05 грн.

22.08.08р. ТОВ "Кримнафтапостачання" поставило ТОВ "Птицекомплекс - Агро" паливно-мастильні матеріали на суму 81 107,00 грн., що підтверджується накладною № 3286 від 22.08.2008р.

За таких обставин, враховуючи, що відповідно до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України і інших актів цивільного законодавства, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції задовольнив позов в частині стягнення основного боргу.

Також позов задоволено в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 7255,39 грн., оскільки він передбачений п. 5.4 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань у розмірі 10 % від загальної суми невиконаного зобов'язання.

Окрім того, оскільки в порядку ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, за вимогою кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлено договором або законом, попередні судові інстанції задовольнили позов в частині стягнення 798,09 грн. втрат від інфляції та 417,43 грн. 3% річних.

Між тим, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з прийнятими судовими рішеннями, оскільки згідно постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 №11 (v0011700-76) (із змінами та доповненнями) та ст.ст. 84, 105 ГПК України обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Прийняті у даній справі судові рішення вказаним вимогам не відповідає, так як ні господарський суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд під час розгляду справи і вирішення спору по суті не з’ясували до кінця дійсні права і обов’язки сторін, не визначили які правовідносини існували між сторонами і на підставі чого вони виникли та не перевірили чи на момент звернення до суду існувало порушення права позивача.

Так, розглядаючи даний спір ні суд першої інстанції, ні апеляційний господарський суд не звернули увагу на те, що в накладній №3286 від 22.08.2008р., по якій здійснювалась поставка, відсутні будь-які посилання на договір №0037 від 31.01.2008р., а в довіреності серії ЯПА №992274 від 21.08.2008р., по якій отримував товар відповідач, вказано, що вона видана на отримання матеріальних цінностей по накладній.

Отже, в першу чергу, судам слід було ретельніше встановити дійсні правовідносини сторін, з’ясувати чи дійсно відбувалась ця поставка на виконання умов договору від 31.01.2008р., чи сторони у спрощений спосіб провили господарську операцію поза межами зазначеного договору, врахувавши, при цьому, що в самій накладній та довіреності відсутні будь-які посилання на договір від 31.01.2008р.

Викладене суттєво б вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи, зокрема щодо настання строку (терміну) виконання відповідачем зобов’язання по оплаті отриманого товару, що є, водночас, критерієм, за яким необхідно було з’ясувати чи між сторонами виникло зобов’язання по оплаті зазначеного товару з визначеним строком виконання чи з невизначеним строком виконання (ст. 530 ЦК України) і в залежності від цього вирішувати питання про застосування чи незастосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов’язання та строку її настання, а відповідно і з’ясувати наявність порушеного права у позивача на момент звернення до суду.

Вищевикладене свідчить про неповний та необ’єктивний розгляд справи, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції оскільки, в порушення вимог ст.ст. 32- 34, 43 ГПК України, суди не з’ясував належним чином дійсні обставини справи, що вплинуло на їх юридичну оцінку, а відповідно і правильність застосування норм матеріального права.

У зв’язку з цим, у Вищого господарського суду України відсутні підстави для висновку про правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права, а саме ЦК України (435-15) .

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі рішення, з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс- Агро" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.02.2009р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.03.2009р. у справі №2-29/10281-2008 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим в іншому складі суду.