У грудні 2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ЛД" про стягнення боргу на суму 341170,87грн., неустойки (штрафу) на суму 161585,43грн., а також судові витрати.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача основний борг на суму 306170,87грн., неустойку (штраф) на суму 161585,43грн., витрат по сплаті державного мита на суму 5117,57грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення на суму 118грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі №13/357-08 (суддя Наріжний С.Ю.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФРЕГАТ ЛД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна група морепродуктів" 306170,87грн. заборгованості, 161585,43грн. –штрафу, а також судові витрати: 5117,57грн. державного мита та 118грн. витрат за інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. у справі №13/357-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Мостової Г.І., Шевченка В.Ю.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ЛД" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі №13/357-08 –без змін.

Не погодившись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009р., рішення господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у справі №13/357-08 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відзив на касаційну скаргу відповідача наданий не був, що, у відповідності до приписів статті 111-2 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскаржених судових актів.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.01.2008р. між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу №45, за умовами якого позивач на протязі терміну дії чинного договору зобов'язується передавати у власність, а відповідач зобов'язується приймати товар та сплачувати його вартість у порядку і на умовах, визначених цим договором. Найменування, асортимент, кількість і вартість товару визначається відповідною видатковою накладною, яка є невід'ємною частиною Договору.

Пунктом 4.3 даного договору передбачено, що покупець зобов'язується повністю сплатити вартість отриманого товару на поточний рахунок продавця протягом 10 календарних днів з моменту підписання відповідної видаткової накладної.

Судами попередніх інстанцій з’ясовано, що на виконання умов даного договору позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 354148,7грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних за період з 17.09.2008р. по 17.11.2008р. та відповідними довіреностями.

Пунктом 4.5 даного договору визначено, що у випадку прострочення покупцем обов'язку щодо оплати товару більш ніж на 30 календарних днів, покупець окрім іншого оплачує продавцеві штраф в розмірі 50% несплаченої вартості переданого покупцеві товару.

Пославшись на положення ст.ст. 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 230 Господарського кодексу України, врахував, що відповідач станом на момент звернення позивача до суду перерахував позивачу за переданий товар 12977,83грн., а також під час розгляду даної справи оплатив борг частково в сумі 35000грн., суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу на суму 306170,87грн., штрафу на суму 161585,43грн., з чим вірно погодився й суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційне провадження у даній справі.

Водночас апеляційним господарським судом підставно не прийняті до уваги твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом першої інстанції приписів ст. 77 ГПК України.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції в обґрунтування спростування таких тверджень відповідача, ухвала місцевого господарського суду про порушення провадження у справі №13/357-08 від 12.12.2008р., з призначенням її розгляду на 12.01.2009р., була надіслана судом відповідачу та отримана останнім 24.12.2008р. згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №12056255, внаслідок чого апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про належне повідомлення місцевим господарським судом відповідача про час та місце розгляду справи.

Водночас, вказавши, що наведена в ст. 77 ГПК України норма не передбачає обов'язкове відкладення розгляду справи через нез'явлення в засіданні представників сторін за викликом суду, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що місцевий господарський суд мав право розглянути дану справу в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що відповідач всупереч положень ст. 33 ГПК України не навів й обґрунтованих доводів своєї позиції щодо неможливості вирішення судом першої інстанції в судовому засіданні 12.01.2009р. даного господарського спору без його участі з огляду на специфіку господарських відносин сторін.

Згідно ст. 111-7 ГПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обґрунтованих доводів про порушення норм процесуального права заявником касаційної скарги не надано. Решта доводів викладених у касаційній скарзі зводиться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. №13/357-08, якою залишено без змін рішення господарського суду Київської області від 12.01.2009р. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат ЛД" залишити без задоволення, а постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.03.2009р. №13/357-08 - без змін.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Фрегат ЛД" з державного бюджету України надлишково сплачене державне мито за подання касаційної скарги на суму 221,22грн. Доручити господарському суду Київської області видати довідку на повернення державного мита.