розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця"

за участю представників

У жовтні 2008 року суб'єкт підприємницької діяльності –фізична особа ОСОБА_1 звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця" про стягнення збитків у розмірі 12 991 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 12.12.2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Тернопільської області від 12.12.2008 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року скасувати і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами обох інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.01.2003 року між відповідачем та позивачем у справі укладено договір, яким сторони погодили умови користування Біланчин Любов’ю Зіновіївною заїздом у власний склад з вулиці Нахімова через територію ТОВ "Побутрембуддільниці" до 24.01.2008 року.

Сторонами також погоджено встановлення для позивача безкоштовного сервітуту на під'їзд до розчинного вузла через територію відповідача до 24.01.2008 року.

Судами попередніх інстанцій на підставі наданих позивачем доказів з’ясовано, що після того, як договір про встановлення сервітуту втратив чинність, відповідач перекрив позивачу заїзд до її складських приміщень, встановивши бетонні блоки на проїжджій частині спільної дороги-заїзду до складських приміщень та викопавши канави, що позбавило позивача можливості доставляти будівельні матеріали до складських приміщень, а звідти –до приміщень магазину.

Ухвалою Бережанського районного суду від 21.03.2008 року, винесеною в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Бережанська побутова ремонтно-будівельна дільниця" про встановлення земельного сервітуту, задоволено заяву позивача про забезпечення позову, зобов’язано відповідача не чинити перешкод позивачу в користуванні заїздом з вул. Нахімова до її складських приміщень, а також зобов’язано директора відповідача Степків Л.З. власними силами та коштами забрати із спільного заїзду бетонні блоки та засипати викопані канави біля бетонних блоків та містка до проїзду до пилорами.

21.03.2008 року позивач повідомила відповідача про те, що вона очікує вагон з цементом, який потрібно перевезти в склад, у зв’язку з чим, просила не чинити перешкод в користуванні заїздом.

Проте, відповідач ухвалу суду від 21.03.2008 року не виконав та не звільнив спірний заїзд, про що свідчать акти державного виконавця ВДВС Бережанського РУЮ.

Актом державного виконавця від 08.05.2008 року встановлено, що зазначені перешкоди на спірному заїзді були усунені силами і коштами позивача на підставі її відповідної заяви.

Предметом позовних вимог у даній господарській справі є стягнення з відповідача збитків, понесених позивачем внаслідок створення відповідачем перешкод для вчасного розвантаження залізничного вагону, що стало наслідком понесення позивачем витрат по сплаті санкцій з простою вагону, витрат на оренду іншого складського приміщення та витрат на усунення вказаних перешкод.

Розглядаючи даний господарський спір, суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно статті 224 Цивільного кодексу України під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У разі заподіяння збитків скаржник повинен довести наявність таких збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди).

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв’язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, господарські суди обох інстанцій врахували зазначені приписи законодавства та на підставі наявних матеріалів справи дійшли висновку про наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача, яка призвела до шкідливого результату –збитків позивача, розмір яких останній повністю підтвердив належними та достатніми доказами.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами обох інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та прийнято оскаржені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права

Відтак, оскаржувані судові рішення відповідають положенням статей 84, 105 ГПК України та вимогам, викладеним в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підстави для їх зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.02.2009 року у справі № 9/144-3263 –без змін.