Рішенням господарського суду Київської області від 18.11.2008 року позовні вимоги задоволені повністю. Зобов’язано відповідача повернути самовільно зайняту земельну ділянку та привести її у придатний для використання стан, з відповідача на користь позивача стягнуто 92249,76 грн. шкоди.

Постановою від 13.02.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Броварська районна спілка споживчих товариств звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, припинити провадження у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства,складених державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київської області від 15.10.2007 року №2882/39, від 10.12.07 № А 3927/39 та акта обстеження земельної ділянки від 02.04.2008 року №109/39 Броварська районна спілка споживчих товариств самовільно займає земельну ділянку площею 1,0614 га за адресою: вул. Вокзальна, 22, м. Бровари Київської області за відсутності документів, які посвідчують право володіння або користування земельною ділянкою, що є порушенням ст. 125 Земельного кодексу України.

Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області 15.10.2007 року відповідачу винесено припис №2882/39 про усунення виявлених порушень, який до цього часу не виконано.

Судами з’ясовано, що у зв’язку з виявленим порушенням державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Фінчуком О.А. складено протокол про адміністративне правопорушення №02882 від 15.10.2007 року, за результатами розгляду якого постановою від 01.11.2007 року №03-5/9-3/9 відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 170 гривень.

В порушення зазначених вище вимог законодавства відповідач у встановленому законодавством порядку не оформив право власності або користування земельною ділянкою площею 1,0614 га за вказаною вище адресою і, як наслідок, незаконно її використовує.

Згідно з розрахунком управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області, складеного на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 "Про затвердження методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу" (963-2007-п) розмір шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки становить 92249,76 грн.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при розгляді справи не було забезпечено всебічний, повний і об’єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.

Так, скаржник посилається на те, що рішеннями Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.05 у справі № 2-7812/05 та від 12.10.07 у справі № 2-3496/2007 за Броварською районної спілкою споживчих товариств визнано право власності на об’єкти нерухомого майна, розташовані по вул. Вокзальній, 22 у м. Бровари. При цьому технічна документація на вказані об’єкти нерухомості знаходиться в БТІ для подальшого оформлення права власності.

У цьому зв’язку, колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на посилання скаржника на те, що він неодноразово звертався до Броварської міськради з клопотанням щодо оформлення землекористування на земельну ділянку по вул. Вокзальній, 22 у м. Бровари для експлуатації та обслуговування існуючих будівель, проте, відповідне рішення радою так і не було прийнято.

Отже, в даному випадку судами не досліджено наявність (відсутність) вини з боку відповідача у не оформленні права на спірну земельну ділянку.

До того ж, судами не проведено розмежування понять "самовільно зайнята земельна ділянка" та "використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів", що мало місце в даному випадку, що призвело до прийняття помилкових рішень у справі.

Крім того, відповідно до норм статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Особи, які нанесли шкоду навколишньому природному середовищу порушенням природоохоронного законодавства несуть цивільну відповідальність і зобов'язані в повному обсязі відшкодувати нанесену ними шкоду.

Правовою підставою відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, необхідними елементами якого є: протиправна поведінка –дії чи бездіяльність, настання шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою та наявність вини особи, яка завдала шкоду.

Наявність всіх зазначених умов є обов’язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Отже, для правильного вирішення спору необхідно встановити наявність обставин, які дають підстави для покладення на відповідача обов'язку відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б однієї складової правопорушення виключає настання відповідальності, передбаченої ст. 1166 ЦК України.

У цьому зв’язку судами не досліджено наявність складу правопорушення в діях відповідача.

З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення від 18.11.08 господарського суду Київської області та постанову від 13.02.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 4/165-08 скасувати.