ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 р.
№ 2/149-08
( Додатково див. рішення Господарського суду Київської області (rs2084099) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Губенко Н.М.,
суддів:
Барицької Т.Л.,
Мирошниченка С.В.,
розглянувши касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2009
у справі
№ 2/149-08
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України"НАК "Нафтогаз України"
до
Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа"
про
стягнення 6 942 305,97 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився;
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.06.2009 №02.02-10/256 розгляд касаційної скарги здійснюється у наступному складі колегії суддів: суддя Губенко Н.М. –головуючий, судді: Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.
ВСТАНОВИВ:
Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (надалі позивач) звернулася до господарського суду Київської області із позовом до Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" (надалі відповідач) про стягнення 4 437 491,03 грн. основного боргу, 485 146,80 грн. пені, 1 772 040,89 грн. інфляційних втрат, 247 627,25 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду першої інстанції від 22.09.2008 (суддя Конюх О.В.) позовні вимоги задоволені частково; за рішенням з відповідача підлягає стягненню 4 437 491,03 грн. основного боргу, 1 772 040,89 грн. інфляційних втрат, 247 627,25 грн. 3% річних та 200 000,00 грн. пені.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2008 (судді: Зеленіна Н.І., Агрикова О.В., Фаловська І.М.) вказане рішення суду першої інстанції змінено, стягнуто з відповідача 4 437 491,03 грн. основного боргу, 1 772 040,89 грн. інфляційних втрат, 247 627,25 грн. 3% річних та 5,00 грн. пені.
Позивач, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині зменшення стягнення з відповідача пені до 5,00 грн., звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції в частині зменшення пені скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме, ст. ст. 4, 83, 84 ГПК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) .
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути оскаржуване судове рішення.
Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75, проте не скористалися своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 17.06.2009.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 29.12.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №06/06-931 ТЕ-17 (надалі –договір).
Згідно з умовами договору позивач (постачальник за договором) зобов'язується передати у власність відповідача (покупець за договором) природний газ з 01.01.2007 по 31.12.2007 в обсязі 20 330,5 тис. куб.м., а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили вартість 1000 куб.м. газу у розмірі 47,26 грн. без урахування вартості транспортування газу по території України, цільової надбавки до тарифу на газ у розмірі 2%, та ПДВ за ставкою 20% (вартість транспортування газу територією України становить 92,00 грн.), що разом становить 686,00 грн.
До того ж, судами встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 26.01.2007 між сторонами була укладена додаткова угода №1 до договору, згідно з якою п. 2.1. договору сторони доповнили пп. 2.1.1. та відповідно до якого, постачальник (позивач) передає покупцю (відповідачеві) в період з 01.02.2007 по 28.02.2007 газ в обсязі до 17 973,00 тис.куб.м.; пункт 11.1. договору змінили, та встановили, що даний договір набирає чинності з 01.01.2007 і діє в частині поставки газу до 28.02.2007, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.
27.02.2007 сторони уклали ще одну додаткову угоду №2 до договору, в якій погодили, що позивач (постачальник) передає відповідачу (покупцю) в період з 01.03.2007 по 31.03.2007 газ в обсязі до 16 961,00 тис. куб.м.; пункт 11.1. договору сторони змінили та визначили, що договір діє до 31.03.2007 в частині постачання газу, в частині проведення за нього розрахунків –до повного їх здійснення.
Судами встановлено, що сторони уклали ще дві додаткові угоди (№№3,4), якими як і попередніми угодами змінювали строк дії договору, обсяги газу, який поставляється позивачем відповідачу; в частині проведення розрахунків за газ, строк договору не змінювався, а як і попередніми угодами передбачено –до поновного здійснення розрахунків за газ.
Пунктом 6.1. договору визначено, що перша оплата в розмірі 34% від запланованих місячних обсягів постачання та транпсортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця; остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .
Судами досліджено питання виконання позивачем договірних зобов'язань щодо поставки відповідачу газу та встановлено, що наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що в період з 31.01.2007 по 31.05.2007 позивач поставив відповідачу газ на суму 29 534 894,16 грн. в обсязі 43 053,892 тис.куб.м. Натомість, відповідач за поставлений позивачем газ у вказаному об'ємі частково оплатив в сумі 25 097 403,13 грн.; доказів про оплату решти газу відповідач судам попередніх інстанцій не надав. Отже, суди попередніх інстанцій, встановивши, що відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий газ, надавши належну юридичну оцінку відносинам сторін, врахувавши положення ч. 1 ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України, дійшли мотивованих висновків про обґрунтованість заявленої позивачем вимоги стягнути з відповідача заборгованість за договором у розмірі 4 437 491,03 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.
Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/ або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.
Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасники господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняються від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язання відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, оскільки, як встановлено судами попередніх судових інстанцій, мало місце порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором, то відповідно вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат на суму боргу у розмірі 1 772 040,89 грн. та трьох відсотків річних у сумі 247 627,25 грн., підставно задоволені судами попередніх інстанцій.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач на підставі п. 7.2 договору, ст. 231 ГК України та ст.ст. 549- 551 ЦК України заявив вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 485 146,80 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення в частині стягнення з відповідача пені, керувався ст. 233 ГК України, якою передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Отже, розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені, суд першої інстанції, врахувавши особливий стан відповідача як комунального підприємтсва, яке забезпечує населення міста Біла Церква енергоносіями, існування значної дебіторської заборгованості населення перед відповідачем, а також те, що відповідач за наявності грошових коштів сплачує позивачу борг та розмір заявленої до стягнення пені, яка є надто високою порівняно із збитками кредитора, прийшов до висновку про стягнення з відповідача пені у розмірі 200 000,00 грн. (в той час, як заявлено до стягнення було 485 146,80 грн.).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення суду та змінюючи його в частині стягнення з відповідача пені, керуючись ст. 83 ГПК України, прийшов до висновку про стягнення з відповідача пені у сумі 5,00 грн., оскільки наявні підстави, передбачені ст. 233 ГК України, для зменшення стягуваної з відповідача пені, а ч. 3 ст. 83 ГПК України надає право суду зменшити розмір штрафних санкцій.
Вищий господарський суд України не може погодитися із обґрунтуваннями та доводами судів попередніх інстанцій, які стали підставою для зменшення стягуваної з відповідача пені, вважає їх передчасними та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду за наявності обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду і при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також бере до уваги як майновий стан сторін, так і інші обставини, які впливають на вирішення даного питання.
За ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Проте, суд першої інстанції, зменшуючи розмір стягуваної з відповідача пені до 200 000,00 грн., не обґрунтував належним чином, які докази (документи), наявні в матеріалах справи, дали йому підстави прийти до таких висновків, як те, що відповідач як комунальне підприємство, яке забезпечує населення міста Біла Церква енергоносіями, має особливий фінансовий стан, існування значної дебіторської заборгованості населення перед відповідачем, тощо і які лягли в основну прийнятого ним рішення щодо зменшення стягуваних з відповідача штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Стаття 33 ГПК України встановлює обов'язок сторони, яка посилається на ті чи інші обставини, довести ці обставини, а в силу приписів ст. 34 ГПК України, доведення тих чи інших обставин має відбуватися за допомогою належних доказів.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні докази наявності тих обставин, на підставі яких суд першої інстанції міг би зробити ті висновки, про які зазначалося вище і, відповідно, зменшити розмір стягуваної з відповідача пені.
Крім того, колегія суддів не погоджується і з висновком суду апеляційної інстанції про зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені до 5,00 грн., оскільки, одне лише посилання на ст. 233 ГК України та на п. 3 ст. 83 ГПК України, який надає право суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, є недостатнім (враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження існування заборгованості населення перед відповідачем або ж інших обставин), в розумінні наведених норм та вимог постанови пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" (v0011700-76) для висновку про зменшення штрафних санкцій, стягуваних з відповідача.
Приписами ст. 47 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи, а якщо спір вирішується колегіально - більшістю голосів суддів. У такому ж порядку вирішуються питання, що виникають у процесі розгляду справи.
Однак, враховуючи наведене вище, суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій дані вимоги закону щодо всебічного розгляду справи в частині стягнення з відповідача пені, з урахуванням усіх обставин справи та доказів, не дотримано; висновки судів попередніх інстанцій в частині зменшення стягнення з відповідача пені не обґрунтовані документально, що не є юридично правильним.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне передати дану справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені, при якому належним чином дослідити матеріали справи, за необхідності, реалізувати надане судам ст. 38 ГПК України процесуальне право та витребувати у сторін необхідні документи для правильного вирішення даного спору, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.11.2009 та рішення господарського суду Київської області від 22.09.2008 у справі №2/149-08 скасувати в частині стягнення пені.
В частині стягнення з Комунального підприємства Білоцерківської міської ради "Білоцерківтепломережа" пені справу №2/149-08 передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя Н.М. Губенко
Судді: Т.Л. Барицька
С.В. Мирошниченко