в судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Павлюк Т.Г. (дов. від 10.03.2009 б/н); - відповідача повідомлений, але не з'явився; - прокуратури Сахно Н.В. (старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення №99 від 20.08.2004); - Державного ощадного банку України Аргат Т.В. (дов. №19-09/47 від 18.05.2009);

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.06.2009 розгляд справи №4/376 було відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 16.06.2009 №02.02-10/256 розгляд касаційної скарги здійснюється у наступному складі колегії суддів: суддя Губенко Н.М. –головуючий, судді: Барицька Т.Л., Мирошниченко С.В.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2008 у справі №4/376 (суддя Борисенко І.І.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" (надалі позивач) до Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" (надалі відповідач) задоволений; за рішенням визнано недійсними рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" від 04.03.2002, оформлене протоколом загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" №17 від 04.03.2002; стягнуто з відповідача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До Вищого господарського суду України із касаційним поданням та касаційною скаргою на вказане рішення суду звернувся заступник прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в порядку ст. 107 ГПК України.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу та касаційне подання, в якому просить оскаржуване рішення залишити без змін, вимоги скаржників без задоволення. При цьому позивач зазначає, що оскаржуване рішення суду жодним чином не впливає на права та обов'язки ВАТ "Державний ощадний банк України", оскільки рішення загальних зборів від 04.03.2002, оформлене протоколом №17, яке визнано недійсним оскаржуваним судовим рішенням, ВАТ "Державний ощадний банк України" не зобов'язували надати кредит і не надавали йому таких прав, оскільки ці права та обов'язки викладені в самому кредитному договорі, а не в протоколі загальних зборів відповідача.

Сторони у справі належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002 № 75, проте відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні 17.06.2009.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарським судом першої інстанції належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання та касаційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій України" усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем і в статті 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Крім того, в п.п. 8, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 "Про незалежність судової влади" (v0008700-07) звернення до суду здійснюється у формі, порядку, випадках та особами, передбаченими процесуальним законом; звернення у справах інших осіб у всіх випадках, а учасників процесу –поза випадками, передбаченим процесуальним законом, розгляду судами не підлягають; оскарження судових рішень допускається у випадках, порядку та з підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав та обов'язків.

Звертаючись до суду касаційної інстанції з касаційним поданням заступник прокурора посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Наголошує на тому, що вирішення даного спору впливає на права ВАТ "Державний ощадний банк України" у його відносинах з ЗАТ "Укрнафтосервіс", а тому суд був зобов'язаний залучити банк до участі у справі в якості третьої особи.

Підстави касаційної скарги ВАТ "Державний ощадний банк України" обґрунтовуються порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що в рішенні суду першої інстанції не визначено, які права позивача були порушені, як в момент прийняття рішення загальних зборів, так і після того, як позивач став акціонером ЗАТ "Укрнафтосервіс"; до того ж скаржник посилається на порушення судом першої інстанції положень, викладених у листі Верховного Суду України від 01.08.2007, ст.ст. 41, 60 Закону України "Про господарські товариства".

Колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє дані посилання заступника прокурора, викладені в касаційному поданні та доводи касаційної скарги, викладені в касаційні скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України", оскільки вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2008 у справі №4/376 не стосується (не порушує) прав та інтересів ВАТ "Державний ощадний банк України", виходячи з наступного.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 №13 (v0013700-08) "Про практику розгляду судами корпоративних відносин" вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, пов'язаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати суб'єктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин.

Пункт 4 частини 1 статті 12 ГПК України передбачає такий склад сторін корпоративного спору: 1) учасник (акціонер, засновник) господарського товариства, в тому числі такий, що вибув, та товариство або 2) учасники (акціонери, засновники) господарського товариства у спорі між ними, пов'язаному із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням цього товариства.

В свою чергу, пункт 1 ст. 167 Господарського кодексу України визначає корпоративні права, як права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською діяльністю, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Обсяг прав учасників господарського товариства також визначений ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" та ст. 116 Цивільного кодексу України.

ВАТ "Державний ощадний банк України" не входить до складу сторін даного корпоративного спору, пов'язаного з визнанням недійсним рішення загальних зборів учасників Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" та, відповідно, не наділено корпоративними правами в розумінні вищеназваних норм чинного законодавства, що виключає будь-яку можливість порушення його прав та законних інтересів прийнятим у справі рішенням.

Крім того, рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто коли в рішенні суду безпосередньо розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов’язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо: в описовій чи мотивувальній частині рішення наведені висновки або судження суду про права та обов’язки цієї особи.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.09.2008 у справі №23/293.

Так, в оскаржуваному прокуратурою та ВАТ Державний ощадний банк України" рішенні господарського суду першої інстанції є зазначення про вказане товариство, проте, не в ракурсі висновків або суджень суду про права та обов'язки ВАТ "Державний ощадний банк України", а лише як встановлення факту (констатація) прийняття загальними зборами акціонерів Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс" від 04.03.2002 рішення про укладення з ВАТ "Державний ощадний банк України" договору кредитної лінії, у зв'язку з чим, посилання скаржника про протилежне відхиляються судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори акціонерного товариства є вищим органом акціонерного товариства, до компетенції яких віднесено вирішення питань, котрі стосуються внутрішньої діяльності товариства. За таких обставин, рішення загальних зборів акціонерного товариства є обов'язковим лише для учасників товариства. В зв'язку з чим, відповідно до частини 5 статті 98 ЦК України право на оскарження рішень загальних зборів товариства належить лише учаснику товариства. Як встановлено судом першої інстанції, на момент розгляду даної справи учасниками відповідача є Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго-сервісна компанія "ЕСКО-Північ" та Компанія "ВАККС Корпорейшн". Ані заступником прокурора міста Києва, який звернувся із касаційним поданням на рішення місцевого господарського суду в інтересах ВАТ "Державний ощадний банк України", ані ВАТ "Державний ощадний банк України" не доведено, що ВАТ "Державний ощадний банк України" є учасником Закритого акціонерного товариства "Укрнафтосервіс", рішення зборів якого скаржники просять визнати недійсним, а пов'язане з останнім лише цивільно-правовою угодою, зокрема, кредитним договором. Тому, в даному випадку, скаржник може захистити своє право, яке він вважає порушеним рішенням загальних зборів акціонерів у спосіб, визначений статтею 16 ЦК України і в межах, що передбачають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22.04.2008 у справі № 41/315-17/108.

Таким чином, подані в порядку ст. 107 ГПК України касаційне подання заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та касаційна скарга Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" не містять правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2008 у справі №4/376.