розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" на рішення господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.10.2008р. у справі № 14/263-ПН-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації про визнання права власності та спонукання вчинити дії,

за участю представників:

Позивача:не з’явились,

Відповідача: не з’явились,

Заявник: не з’явились.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Барва" (далі –ТОВ "Барва", Позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації (далі –Херсонське БТІ, Відповідач) про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна, який знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 21, магазин. літ. "А" площею 324 м.кв., прибудова літ. "а", площею 50,8 м.кв., огорожа №№ 1, 2, мостіння № 3, навіс літ. "Б", ганок площею 50,8 м.кв., огорожа №№ 1, 2, мостіння № 3, навіс літ. "Б" і ганок площею 69,2 м.кв., а також, про зобов’язання зареєструвати право власності на вказане майно.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. позов ТОВ "Барва" було задоволено. Ухвалою цього ж суду від 22.10.2008р. було виправлено описку в рішенні суду від 27.05.2008р. та викладено його п. 2.3. в новій редакції, зокрема, про визнання права власності за ТОВ "Барва" на нерухомість, яка знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 21, магазин. літ. "А" площею 324 м.кв., прибудову літ. "а" площею 50,8 м.кв., огорожу №№ 1, 2, мостіння № 3, навіс літ. "Б", ганок площею 50,8 м.кв., огорожу №№ 1, 2, мостіння № 3, навіс літ. "Б" і ганок площею 69,2 м.кв., а також про зобов’язання Відповідача зареєструвати право власності на вказані об’єкти нерухомості.

У поданій касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" (далі –ТОВ "АТБ-інвест", Заявник), посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати, частково, прийняті у справі рішення та ухвалу, змінивши їх резолютивні частини, шляхом виключення з переліку об’єктів, право власності на які визнано за Позивачем, а саме: мостіння № 3 площею 195,0 м.кв.

Сторони не скористались своїм правом на участь у судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до свідоцтва від 19.04.2005р., виданого Херсонською міською радою, ТОВ "Барва" належить комплекс, який знаходиться за адресою: м.Херсон, вул. Р.Люксембург, 21, що складається з будівлі, огорожі, мостіння та навісу.

Водночас, ТОВ "Барва", на підставі договору оренди від 15.07.2005р., є користувачем земельної ділянки, що знаходиться під будівлями та спорудами по вул. Р.Люксембург, 21 в м. Херсоні.

Також, згідно технічної документації від 25.04.2008р., виданої БТІ м.Херсон, комплекс, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 21, було реконструйовано та переобладнано Позивачем.

При чому, останній, як про це зазначено і в самому рішенні суду першої інстанції, здійснив таку реконструкцію та переобладнання самочинно, з порушенням загальних засад будівництва об’єктів нерухомого майна, визначених статтею 376 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про визнання за ним права власності на об’єкти нерухомого майна, що знаходяться за адресою: м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 21, а саме: магазин. літ. "А" площею 324 м.кв., прибудова літ. "а" площею 50,8 кв.м., огорожа №№ 1, 2, мостіння № 3, навіс літ. "Б", ганок площею 50,8 кв.м., огорожа №№ 1, 2, мостіння № 3, навіс літ. "Б" і ганок площею 69,2 кв.м. та про зобов’язання БТІ зареєструвати право власності на вказане майно.

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 331 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ), згідно якої право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом, а також на ч. 5 ст. 376 цього ж Кодексу, якою передбачено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб, та не встановивши порушення такого права, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ "Барва".

Разом з тим, на думку колегії суддів, такі висновки суду першої інстанції в повній мірі не відповідають обставинам справи, є передчасними і такими, що зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступне.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає.

Так, згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважає набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 392 ЦК України, право на пред’явлення позову про визнання права власності, належить власнику майна, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно п. "б" ст. 80, ч.1 ст. 83 Земельного кодексу України (далі –ЗК України), суб’єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до пп.пп. "а", "є" ст. 11 цього ж Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержання земельного та екологічного законодавства.

В даному випадку, суд першої інстанції, не врахувавши вказаних норм матеріального права та, відповідно до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ), не залучив до участі у справі Херсонську міську раду, на території і в розпорядженні якої саме знаходиться земельна ділянка, на якій і було здійснено самочинне будівництво нерухомого майна, а відтак –прийняв рішення, яке безпосередньо впливає на права цієї ради.

В той же час, суд обмежився участю по даній справі в якості відповідача –Херсонського БТІ.

Разом з тим, відповідно до п. 5 Перехідних положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (1952-15) до створення єдиної системи органів реєстрації прав а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об’єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Крім того, згідно п. 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (z0157-02) , реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Отже, відповідно до вказаного Положення, комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації здійснюють тільки реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Разом з цим, відповідачем по даній справі у спорі про визнання права власності на майно виступило саме бюро технічної інвентаризації, яке, згідно вимог вказаних правових норм, вправі тільки здійснювати реєстрацію такого права і яке, по суті, це право не оспорювало.

В той же час, відповідно до ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його переадресації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством.

Також, статтею 18 Закону "Про основи містобудування" передбачено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.

При цьому, судом першої інстанції не було встановлено належним чином –чи надавалась земельна ділянка Позивачу для здійснення будівництва, за встановленою законодавством процедурою і чи отримував Позивач дозвіл на виконання перепланування та переобладнання.

Також, як видно з доводів ТОВ "АТБ-інвест", серед переліку об’єктів нерухомого майна, на які судом першої інстанції було визнано право власності за Позивачем, є і такі, що належать цьому Товариству, зокрема, мостіння № 3 площею 195,0 м.кв., які знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Р.Люксембург, 21, що підтверджується відповідними доказами.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду і про те, що визнання за Позивачем права власності на об’єкти нерухомого майна, перераховані в позовній заяві, не порушує права інших осіб, є неправильним.

За таких обставин, рішення господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, більш ретельно з’ясувати всі обставини, які мають значення для справи, коло осіб, прав і обов’язків яких стосується рішення по даній справі і, відповідно до встановленого та вимог закону, вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Херсонської області від 27.05.2008р. та ухвалу господарського суду Херсонської області від 22.10.2008р. у справі №14/263-ПН-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.