ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 р.
№ 10/133
( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs2686353) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Гончарука П.А. (головуючого),
Малетича М.М.,
Остапенка М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі № 10/133 за позовом відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" до обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" про стягнення заборгованості, –
Встановив:
У травні 2008 року відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" звернулося до господарського суду Закарпатської області з позовом до обласного комунального підприємства "Закарпаттеплокомуненерго" про стягнення заборгованості за спожиту активну і реактивну електроенергію в сумі 20798,35 грн., пені в розмірі 2257,22 грн., 3 % річних в сумі 155,06 грн., інфляційних в сумі 1030,23 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 05-0043 від 16 травня 2005 року в частині розрахунків.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 11 липня 2008 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 10054,84 грн. основного боргу за активну електроенергію і 149,50 грн. судових витрат. Позов в частині стягнення 1000 грн. боргу за активну електроенергію, 1030,23 грн. інфляційних, 155,06 грн. 3 % річних, 2257,22 грн. пені за прострочення оплати активної електроенергії залишено без розгляду. В задоволенні вимог про стягнення 6315,02 грн. боргу за активну електроенергію і 3428,49 грн. боргу за реактивну електроенергію відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу –без задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 10054,84 грн. основного боргу за активну електроенергію, місцевий господарський суд виходив з того, що дана сума заборгованості підтверджена двостороннім актом звірки розрахунків і є обґрунтованою.
Позовні вимоги в частині стягнення решти суми основної заборгованості в розмірі 6315,02 грн. залишені без задоволення, оскільки дана заборгованість не підтверджена позивачем документально, не узгоджена з двосторонніми даними про розмір проведених платежів, відображеними при звірці розрахунків.
Оскільки позивач заперечував проти зарахування в оплату нарахувань за активну електроенергію за спірний період платежу в сумі 1000 грн., однак на підтвердження своїх доводів та підстав заперечень відповідних доказів не надав, суд, в порядку п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги в частині стягнення 1000 грн. основного боргу за активну електроенергію залишив без розгляду.
Крім того, залишені без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України й позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних, 3 % річних і пені, оскільки позивачем не подано доказів на підтвердження або спростування підстав зарахування оплати в розмірі 1000 грн., що унеможливлює визначення реально існуючої заборгованості протягом всього періоду прострочення, а отже, визначення правильного розміру нарахувань інфляційних, 3 % річних і пені.
Залишені судом без задоволення й вимоги щодо стягнення з відповідача боргу за реактивну електроенергію в сумі 3428,49 грн. за лютий, березень 2008 року, оскільки позивачем додано до справи копії рахунків за реактивну електроенергію, що були виставлені за інший період –січень, лютий, березень 2007 року.
З таким рішенням місцевого господарського суду погодився й суд апеляційної інстанції, залишивши судове рішення у справі без змін.
Проте, з такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна, оскільки вони прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Поклавши в основу рішення двосторонній акт звірки розрахунків між сторонами за спожиту електричну енергію, суд не перевірив первинних документів, на яких ґрунтується даний акт.
Виходячи з умов договору про порядок розрахунків, суд не встановив та не зазначив у рішенні, яку кількість електричної енергії спожито відповідачем у кожний розрахунковий період та, в якому розмірі вона оплачена.
Між тим, від встановлення даних обставин залежить правильність вирішення спору по суті.
Встановивши наявність спірної заборгованості у розмірі 1000 грн. та, пославшись на неподання сторонами доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, в даній частині позовних вимог, суд залишив позов в цій частині без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Проте, з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він ґрунтується без урахування вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України про обов'язок суду витребувати необхідні для вирішення спору докази, якщо подані сторонами докази є недостатніми.
Не зазначивши, які конкретно витребувані судом докази повинен був надати позивач, та причини їх неподання, суд не мав достатніх підстав для залишення позову в цій частині без розгляду.
Припустившись даних порушень, як наслідок, суд безпідставно залишив без розгляду позовні вимоги щодо стягнення інфляційних, 3 % річних та пені.
Встановивши наявність боргу за реактивну електроенергію в розмірі 3428,49 грн. та період, за який він виник, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд не взяв до уваги доводи позивача про допущену у позовній заяві описку щодо року виникнення даної заборгованості.
З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами матеріального і процесуального права, фактичними обставинами і наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права і обов'язки сторін і, в залежності від встановленого і вимог закону, прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" задовольнити.
Рішення господарського суду Закарпатської області від 11 липня 2008 року і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 9 грудня 2008 року у справі № 10/133 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Головуючий Гончарук П.А.
Судді Малетич М.М.
Остапенко М.І.