ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2009 р.
№ 9/569-08
( Додатково див. постанову Харківського апеляційного господарського суду (rs4175311) )
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –
Ткаченко Н.Г.,
суддів –
Білошкап О.В.,
Яценко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Державного підприємства "Будильський експериментальний завод" на рішення Господарського суду Сумської області від 27 листопада 2008 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 р. по справі № 9/569-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" до Державного підприємства "Будильський експериментальний завод" про стягнення 65 251,50 грн., -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Горобина" звернулось до господарського суду із позовом до Державного підприємства "Будильський експериментальний завод" про стягнення 57 196,13 грн. інфляційних та 8 055,37 грн. трьох відсотків річних, посилаючись на те, що рішенням Господарського суду Сумської області від 26 червня 2006 р. на його користь з відповідача стягнуто суму боргу в розмірі 122 870 грн., який погашено лише 15.08.06 р. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання відповідач повинен сплатити інфляційні витрати та три проценти річних за період з 10.07.06 р. по 05.09.08 р.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 27 листопада 2008 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 57 196,13 грн. інфляційних, 8 055,37 грн. три відсотки річних, 652,52 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 р. рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ДП "Будильський експериментальний завод" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного судів та прийняти нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 22 лютого 2002 р. порушено провадження у справі про банкрутство ДП "Будильський експериментальний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Сумської області від 26 червня 2006 р. у справі № 4/337-06 задоволено позовні вимоги ТОВ "Горобина" до ДП "Будильський експериментальний завод" про стягнення 122 870 грн. заборгованості.
Задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції виходив того, що інфляційні нарахування та проценти річних за своєю правовою природою не є неустойкою, а тому на ці суми не поширюються положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дія мораторію поширюється на неустойку (штраф, пеню) та інші штрафні санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, а сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 р. рішення залишено без змін з посиланням на те, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Однак, з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 29 грудня 1976 р. "Про судове рішення" (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції вказані вимоги закону не виконав з огляду на наступне.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідача інфляційні витрати в розмірі 57 196, 13 грн. та три проценти річних в розмірі 8055, 37 грн. за період з 10.07.06 р. по 05.09.08 р.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про те, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому сума боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування коштами, підлягає стягненню.
Однак, задовольняючи позов в повному обсязі, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача інфляційні витрати в розмірі 57196,13 грн. та три проценти річних в розмірі 8055, 37 грн., при цьому не вказав період стягнення та не перевірив, коли була сплачена основна сума богу.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив стягнути інфляційні витрати та три проценти річних по 05.09.08 р. і в той же час вказав, що основний борг погашено в повному обсязі 15.08.08 р.
Суд апеляційної інстанції дані обставини не перевірив та не дав їм належної оцінки, не встановив період прострочення грошового зобов'язання, та в залежності від цього не навів правильний розрахунок інфляційних витрат та трьох процентів річних.
Крім того, відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засідання. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового засідання.
Суд апеляційної інстанції розглянув дану справу у відсутність представника відповідача, який звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 р. підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.
При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Будильський експериментальний завод" задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25 лютого 2009 р. у справі № 9/569-08 скасувати.
Справу № 9/569-08 направити до Харківського апеляційного господарського суду на новий апеляційний розгляд.
Головуючий:
Ткаченко Н.Г.
Судді:
Білошкап О.В.
Яценко О.В.