Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2005 р. за заявою ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було порушено провадження у справі № 15/111-б про банкрутство ТОВ "Галон".

Постановою господарського суду м. Києва від 24.12.2007 р. (суддя Хоменко М.Г.) визнано боржника –ТОВ "Галон" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута, зобов’язано ліквідатора вчинити певні дії.

Не погоджуючись з винесеною постановою, учасники ТОВ "Галон"–гр. ОСОБА_1. та гр. ОСОБА_2, а також ТОВ "Галон" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову господарського суду м. Києва від 24.12.2007 р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 3, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон про банкрутство), ст. ст. 42- 45, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що провадження за касаційною скаргою гр. ОСОБА_1. та гр. ОСОБА_2 підлягає припиненню, а касаційна скарга ТОВ "Галон" підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Конституція України (254к/96-ВР) (пункт 8 частини 3 статті 129) встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зазначена конституційна норма конкретизована в ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Стаття 107 ГПК України передбачає, що касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Між тим, у відповідності до ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство (тобто особливостей процедури банкрутства).

Отже, в силу приписів ст. 41 ГПК України положення ст. 107 цього Кодексу підлягають застосуванню з урахуванням особливостей процедури банкрутства.

Касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, передбачені цим Кодексом та Законом про банкрутство (ч. 3 ст. 11113 ГПК України (1798-12) ).

Таким чином, в силу особливостей процедури банкрутства (ст. 41 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом про банкрутство.

Відтак, касаційну скаргу на постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть подавати тільки учасники справи про банкрутство.

Як вбачається, справа про банкрутство ТОВ "Галон" була порушена 07.02.2005 р.

Законом про банкрутство в редакції, чинній станом на час порушення справи про банкрутство ТОВ "Галон", до учасників провадження у справі про банкрутство не було віднесено учасників юридичних осіб.

Зміни до ст. 1 Закону про банкрутство, відповідно до яких до кола учасників провадження у справі про банкрутство було віднесено і уповноважених осіб акціонерів або учасників товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю набули чинності лише 14.12.2006 р. (згідно із Законом України від 17.11.2005 р. N 3107-IV (3107-15) ).

Відповідно, на цю справу вказані положення ст. 1 Закону про банкрутство не розповсюджуються.

Таким чином, заявники касаційної скарги –гр. ОСОБА_1. та гр. ОСОБА_2 не є учасниками справи про банкрутство ТОВ "Галон", у зв'язку з чим вони позбавлені можливості оскаржити постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин справи колегія суддів дійшла висновку, що касаційне провадження у справі про банкрутство за касаційною скаргою неучасників такої справи не може бути здійснене, а тому підлягає припиненню.

Що стосується касаційної скарги ТОВ "Галон", то вона подана учасником справи і підлягає задоволенню в зв'язку з наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі про банкрутство ТОВ "Галон" порушено ухвалою господарського суду м. Києва від 07.02.2005 р. за загальною процедурою. Цією ж ухвалою введено процедуру розпорядження майном боржника.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.07.2007 р., за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів.

Отже, рішення про визнання боржника банкрутом й відкриття ліквідаційної процедури прийнято судом першої інстанції у підсумковому засіданні в процедурі розпорядження майном боржника.

З постанови про визнання боржника банкрутом й відкриття ліквідаційної процедури вбачається, що при її прийнятті суд першої інстанції виходив з того, що у нього є підстави для визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, оскільки заявник має право звернутись з заявою про порушення про банкрутство, якщо при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлена неможливість його задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Також, суд першої інстанції обґрунтовував свою постанову тим, що боржник припинив свою діяльність та його майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Однак, вказані обставини підлягають встановленню судом при визнанні боржника банкрутом за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 51 Закону про банкрутство (банкрутство боржника, що ліквідується власником) та за спрощеною процедурою, передбаченою ст. 52 Закону про банкрутство (банкрутство відсутнього боржника).

Втім, матеріали справи не містять доказів переходу судом з загальної процедури банкрутства до спрощеної. Як було зазначено вище, судом у процедурі розпорядження майном боржника визнано останнього банкрутом.

Статтею 22 Закону про банкрутство передбачено, що у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону про банкрутство до компетенції комітету кредиторів належить, зокрема, прийняття рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Таким чином, за загальною процедурою банкрутства на стадії розпорядження майном місцевий господарський суд може прийняти постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури лише в єдиному випадку - на підставі відповідного клопотання комітету кредиторів.

Однак, в матеріалах справи відсутнє клопотання комітету кредиторів про перехід до ліквідаційної процедури.

В справі знаходиться лише протокол зборів кредиторів ТОВ "Галон" від 08.08.2007 р. про обрання комітету кредиторів (т.2, а.с. 84-85).

Як вбачається з оскаржуваної постанови, судом першої інстанції взагалі не досліджувалась наявність відповідного клопотання комітету кредиторів.

Отже, в порушення вимог Закону про банкрутство (1798-12) , суд першої інстанції прийняв постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури на стадії розпорядження майном за відсутності клопотання про це комітету кредиторів.

Крім того, висновок суду першої інстанції про те, що майна недостатньо для задоволення вимог кредиторів, не може бути визнаний обґрунтованим.

При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб’єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до приписів абз. 4 ст. 1 Закону суб’єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність.

У зв’язку з чим, при винесені постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури суд в обов’язковому порядку повинен з’ясувати як актив, так і пасив боржника та співставити дані обох величин.

Розмір пасиву боржника підлягає визначенню відповідно до затвердженого судом реєстру вимог кредиторів.

Відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією) про фінансово - майновий стан боржника, що повинен бути наданий комітету кредиторів та на основі якого комітет кредиторів вирішує питання про введення наступної судової процедури.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, зазначені обставини справи взагалі не досліджувались судом першої інстанції.

За таких обставин справи оскаржувану постанову не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального права, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно встановити обставини справи та розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 12 Закону України "Про судоустрій України", ст. 205 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 16, 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 41, 41, 107, 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою учасників ТОВ "Галон" гр. ОСОБА_1. і гр. ОСОБА_2. на постанову господарського суду м. Києва від 24.12.2007 р. у справі № 15/111-б припинити.

2. Касаційну скаргу ТОВ "Галон" задовольнити.

3. Постанову господарського суду м. Києва від 24.12.2007 р. у справі № 15/111-б скасувати.

4. Справу № 15/111-б передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва на стадію розпорядження майном в іншому складі суду.