Об'єднана профспілкова організація відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" про стягнення суми боргу в розмірі 52050,00 грн., 3% річних у розмірі 568,98 грн. та інфляційні витрати в сумі 936,90 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.12.2008 року (з урахуванням ухвали господарського суду Запорізької області від 29.12.2008 року про виправлення описки) позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з УДППЗ "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" на користь ВАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" борг в розмірі 52050,00 грн., 3 % річних у розмірі 568,98 грн. суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів у розмірі 936,90 грн., всього –53555,88 грн. та відповідні судові витрати.

За апеляційною скаргою Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 06.02.2009 року залишене без змін.

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.02.2009 року і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На думку скаржника судові рішення прийняті з порушенням матеріального права, висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 20.05.2008 року платіжним дорученням № 116 Об'єднаною профспілковою організацією ВАТ "Запоріжгаз" на рахунок Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" було перераховано суму, згідно рахунку № 2 від 14.05.2008 року, у розмірі 52050,00 грн. для надання позивачу путівок на оздоровлення його працівників на базі навчально-оздоровчого комплексу "Зв'язківець" - який є підрозділом Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта".

В зв'язку з тим, що зобов'язання по наданню путівок позивачу Запорізькою дирекцією УДППЗ "Укрпошта" не виконані, Об'єднана профспілкова організація ВАТ "Запоріжгаз" звернулася до суду с позовом про стягнення з відповідача суми боргу за ненадані путівки та інфляційні витрати і 3% річних, нараховані за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить стаття 193 Господарського кодексу України.

Крім того, у відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком, оскільки його здійснено без врахування вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частина 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.

Предмет доказування – це сукупність обставин, що їх необхідно встановити для правильного вирішення спору. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача, в тому числі предмет та підстави позову, а також заперечень відповідача.

Так, поза увагою як першої так і апеляційної інстанції залишились вимоги позивача, які обґрунтовані невиконанням відповідачем свого зобов'язання та не встановлені ні самі зобов'язання, ні підстави їх виникнення, ні правова природа взаємовідносин сторін.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судами було встановлено, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти платіжним дорученням № 116, а відповідач повинен був надати путівки.

Отже судам необхідно було по - перше надати правову оцінку зобов'язанням, які виникли між сторонами та дослідити їх виконання виходячи з приписів глави 48 Цивільного кодексу України (435-15) , зокрема, встановити чи є зобов'язання грошовим, встановити строк виконання та пред'явлення вимоги саме стосовно того виконання зобов'язання, яке виникло у відповідача в зв'язку з перерахуванням йому грошових коштів та чи співпадають вимоги позивача зі способом захисту прав у даному випадку.

Крім того, суди не звернули увагу на лист позивача №27 від 13.06.2008 року (а.с.15), згідно з яким останній просив повернути кошти в зв'язку з розірванням договору.

Підстави та наслідки розірвання договору передбачені статтею 188 Господарського кодексу України, статтями 651- 653 Цивільного кодексу України, що також залишилось поза увагою судів.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Запорізької області від 05.12.2008 року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 06.02.2009 року у справі № 10/702/08 господарського суду Запорізької області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Касаційну скаргу Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Запорізької дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" задовольнити частково.