Товариство з обмеженою відповідальністю "Моноплай" звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до КП "Красноармійське бюро технічної інвентаризації" про визнання за ним права власності та зобов’язання зареєструвати право власності на незавершене будівництво будівлі житлового будинку 47% готовності, розташованого у м. Красноармійську Донецької області, мікрорайон "Шахтарський", буд. 28.

Позовні вимоги вмотивовані відмовою відповідача зареєструвати право власності на об’єкт незавершеного будівництва, чим порушено статтю 341 Конституції України, статті 319, 392 Цивільного кодексу України, статтю 85 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.04.2007р. (суддя Ємельянов А.С.) позовні вимоги задоволено; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноплай" право власності на незавершене будівництво будівлі житлового будинку 47 % готовності, розташоване у м. Красноарміську Донецької області, мікрорайон "Шахтарський", будинок 28; зобов’язано КП "Красноармійське бюро технічної інвентаризації" провести державну реєстрацію права власності ТОВ "Моноплай", на незавершене будівництво будівлі даного житлового будинку.

Судове рішення вмотивовано доведеністю набуття позивачем права власності на спірне майно, шляхом передачі майна ТОВ "Транс-буд" до статутного фонду позивача, у відповідності до статті 115 Цивільного кодексу України, статті 85 Господарського кодексу України. Таким чином, позивачем правомірно подано позов у відповідності до статті 392 Цивільного кодексу оскільки його право власності не визнається відповідачем. В силу приписів статті 26 Закону України "Про власність", статті 12, 13 Закону України "Про господарські товариства", а також статті 66, 85 Господарського кодексу України позов підлягає задоволенню.

Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, Перший заступник прокурора Донецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить скасувати прийняте у справі судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перший заступник прокурора Донецької області посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме, статтю 27 Господарського процесуального кодексу України, статтю 301 Закону України "Про планування і забудову територій", статтю 331 Цивільного кодексу України.

Прокурор зазначає, що при розгляді справи судом не встановлено, що позов пред’явлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом. Крім того, судом не надано належної оцінки тим обставинам, що позивачем не були отримані всі необхідні для будівництва документи, не з’ясовані обставини та причини неотримання дозвільної документації на будівництво.

Позивач у відзиві заперечив проти доводів касаційного подання, і наголосив, що спір який виник у сторін є спором про захист права власності, яке порушено відмовою відповідача у його реєстрації.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, предметом даного спору є вимога позивача до КП "Красноармійське бюро технічної інвентаризації" про визнання за ним права власності та зобов’язання зареєструвати право власності на незавершене будівництво будівлі житлового будинку 47% готовності, розташованого у м. Красноармійську Донецької області, мікрорайон "Шахтарський", буд. 28.

За рішенням відповідача від 22.01.2007р. відмовлено в реєстрації права власності позивачу, оскільки згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (z0157-02) з доповненнями внесеними Наказом Міністерства юстиції України від 28.01.2003р. за № 6/5 (z0066-03) , реєстрації підлягають права власності тільки на об’єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено, та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Однак, при прийнятті рішення про визнання права власності господарським судом не з’ясовано, чи існує право власності у позивача та чим вмотивовано відмову відповідачем в реєстрації цього права.

Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 (z0157-02) (у редакції, яка була чинною на час розгляду справи), реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

За частиною 2 статті 7 вказаного Закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.

Однак згідно з пунктом 5 розділу V "Прикінцеві положення цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.

Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Відповідно до вказаних норм законодавства КП "Красноармійське бюро технічної інвентаризації" не є належним відповідачем і здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, тому у відносинах реєстрації права власності не виникає спору про майнове право позивача з реєструючим органом. Одночасно судом не притягнено до участі у справі відповідні органи, які здійснюють оформлення права власності на нерухоме майно та зі здійсненням повноважень якого пов'язані позовні вимоги.

Отже, господарським судом не з’ясовано питання щодо звернення позивача про визнання за ним права власності у відповідності до чинного законодавства та не досліджено, чи надав він всі необхідні документи для цього.

За таких обставин, суд передчасно визнав за Товариством з обмеженою відповідальністю "Моноплай" право власності на спірне майно, оскільки не притягнув до участі у справі належного відповідача, пояснення якого також мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Отже, зробивши висновки про задоволення заявлених позовних вимог, господарським судом першої інстанції не наведено правових підстав визнання права власності і не враховано норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Таким чином, господарський суд Донецької області не всебічно розглянув справу, не з’ясував дійсні права і обов’язки сторін стосовно предмету та підстав виникнення спору, не перевірив усі обставини, що мають значення для справи, чим порушив вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

З урахуванням викладеного, враховуючи, що господарським судом не встановлені відповідні обставини, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для визнання права власності, рішення підлягає скасуванню та направленню справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційне подання Заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.04.2007р. у справі № 8/13пн господарського суду Донецької області скасувати.