Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів 30 961, 50 грн. збитків, завданих нестачею вантажу, на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193, 307 Господарського кодексу України (436-15) , статті 24, 37 та 105 Статуту залізниць, вважаючи вантажовідправника відповідальним за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, а залізницю - відповідальною за збереження товару при перевезенні.

Відповідач –перевізник позов відхилив, посилаючись на відсутність підстав для його відповідальності за приписами статті 111 Статуту залізниць України, оскільки вантаж було прийнято представником позивача як такий, що надійшов у непошкодженому відкритому рухомому складі за відсутності ознак втрати вантажу під час перевезення.

Відповідач –вантажовідправник відхилив позов, вказавши, що ним належно виконав зобовязання за договором; в силу статей 110, 113, 127 Статуту залізниць України відповідальною за збереження вантажу є залізниця, що прийняла вказаний у квитанції вантаж до перевезення за відсутності будь-яких зауважень; приймаючи вантаж від залізниці в загальному порядку позивач не переконався у відсутності слідів розкрадання вантажу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.11.2008р. (суддя Кононова О.В.) позовні вимоги задоволено; з Статутного територіально-галузевого Об'єднання "Південна залізниця" та з Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" на користь позивача стягнуто по 15480,75 грн. завданих збитків (разом 30961,50грн. збитків) та по 214 грн. судових витрат (разом 428 грн. судових витрат).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2009р. (судді: Могилєвкін Ю.О. –головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано у зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального права; прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідачів по 155грн. державного мита.

Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у даній справі скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами щодо неправильного застосування пунктів 9, 11, 16 Інструкції П-6; помилковості висновків апеляційного суду про порушення позивачем пункту 9 Інструкції П-6, зазначено, що висновки апеляційного суду в частині невідповідності складу комісії вимогам даної Інструкції нормативно та документально не обґрунтовано.

Статутне територіально-галузеве об'єднання "Південна залізниця" у відзиві на касаційну скаргу заперечило її доводи, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Позивач надіслав клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника; Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"- металургійний завод" не скористалося правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення представника Статутного територіально-галузевого Об'єднання "Південна залізниця", присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь" –металургійний завод" було укладено договір поставки № 9756дс від 11.01.2006р. строком дії до 31.12.2007р., на підставі якого Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь" –металургійний завод" відвантажено 18.08.07р. на адресу позивача за залізничною накладною №49880984 в залізничному напіввагоні № 67917880 власними засобами навалом, без визначення в накладній кількості місць, сталь сортову конструкційну.

Визначена вантажовідправником на 250-тонних вагонних вагах маса брутто вагону з вантажем склала 80600кг, маса тари вагону –21100кг, нетто вантажу –50500кг.

18.08.2007р. при визначенні маси вантажу для відправки був присутній експерт Донецької торгово-промислової палати, про що складено акт експертизи № 4880/5; в акті зазначено дані про масу тари вагону при зважуванні маси брутто вагону з вантажем та пакувальним матеріалом, маса пакувального матеріалу.

Місцевий господарський суд встановив, що вантажовідправником було розроблено інструкцію щодо збереження вантажів при перевезенні залізничним транспортом (узгоджена Ясинуватською дирекцією залізничних перевезень), відповідно до якої продукція, що відвантажується, маркується незмивною фарбою однією смугою по верхньому шару кожного штабелю; відправник може робити у залізничній накладній відмітку про застосування додаткових заходів щодо збереження вантажу, зокрема про нанесення на поверхню вантажу захисного маркування.

В залізничній накладній в графі 4 вантажовідправник відмітив номери сертифікатів та вказав про маркування вантажу фарбою, спосіб нанесення маркування на поверхні вантажу, який засвідчуватиме ознаки схоронності перевезення, у накладній не вказано.

Пунктом 4.2 договору поставки сторони передбачили порядок приймання товару за кількістю згідно вимог Інструкції "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю" (надалі Інструкція П-6).

Суд встановив, що напіввагон у спірній поставці прибув 22.08.07р. у справному стані та візуально за непорушним маркуванням вантажовідправника без перериву смуги на поверхні вантажу, без ознак несхоронності вантажу.

Перевізником відповідно до пункту 10 Правил видачі вантажів 22.08.2007р. об 11 годині напіввагон № 67917880 було подано на колію позивачу для вивантаження вантажу; передача вагона здійснена 22.08.2007р. без перевірки ваги згідно статті 52 Статуту Залізниць України; на вимогу позивача залізницею зроблено відмітку про прибуття вантажу без ознак втрати, про що складено акт загальної форми.

Приймання вантажу позивачем розпочато 22.08.2007р. об 11 годині комісією, призначеною відповідно до Інструкції П-6.

По прибутті напіввагону на станцію "Харків-Червонозаводський" при переважуванні вагону на 150-тонних вагах станції встановлено вагову недостачу за вагою брутто 7200 кг, що, за висновком комісії, могла поміститися у вагоні.

Актом № 1 від 22.08.2007р. зафіксовано результати приймання продукції, за якими недостача підтверджена після повторного переважування, комісійно встановлено, що вантаж маркований фарбою білого кольору безперервною смугою, візуально маркування не порушено, але лінія не чітка, в одному місці розмита, продукція, якої не вистачає, могла поміститися у вагоні. Загальна кількість місць по сертифікатам якості складає 19 зв'язок, нестача становить дві зв'язки.

Зупинивши приймання, позивач 22.08.2007р. телетайпом та листом № 1167 надіслав на адресу вантажовідправника вимогу про направлення його представників для участі у прийнятті продукції; також листами № 25-181/2392 та № 2393 від 23.08.2007р. позивач звернувся до перевізника (Харківської дирекції залізничних перевезень та станції Харків-Червонозаводський) з вимогою про складання комерційного акту та про направлення представника для участі у прийманні продукції.

Після зупинення приймання продукції вантаж з вагону не розвантажувався та перебував під охороною до 27.08.2007р., про що складено відповідні акти за № 1, 2, 3, 5, 6.

Перевізником було відмовлено в участі представника у перевірці вантажу та складанні комерційного акта; вантажовідправник не направив представників для участі в прийомці продукції.

Прийомку продукції було поновлено 27.08.2007р. в присутності комісії зі станції, де вагон знаходився на відповідальному зберіганні та під охороною, за участю представника громадськості, що діяв за посвідченням № 2 від 27.08.2007р.

За результатами прийомки було складено акт № 2 від 27.08.2007р., в яком у вказано, що вантаж прибув у напіввагоні, що знаходився у справному стані, запакований у зв'язку та перев'язаний дротом, зв'язки цілі, не порушені, з бирками з білої жерсті, на яких нанесені дані про продукцію; вантаж маркований смугою білого кольору, візуально маркування не порушено, однак лінія не чітка, в одному місці розмита. При огляді встановлено, що частину маркувальної смуги нанесено фарбою, частину матеріалом, схожим на вапно.

При прийманні встановлено знаходження у вагоні 17 зв'язок (за відправними документами - 19) сталі різної марки, наявна нестача сталі певних марок вагою 7135кг на суму 32831,24грн., що могла поміститися у вагоні.

Також окремо було здійснено зважування напіввагону, вага якого відповідала відправним документам, про що складено акт № 3 від 27.08.2007р. за участю представника громадськості, що діяв на підставі посвідчення № 3 від 27.08.2007р.; в урахуванням норми недостачі в цілому по вагону недостача складає 6732 кг на суму 30 961, 00 грн.

Платіжним дорученням № 5528 від 30.08.2007р. позивач сплатив відповідачу 553155,66грн. вартості продукції на підставі виставлених вантажовідправником рахунків.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов висновку, що належними доказами підтверджено прибуття вантажу на станцію призначення з порушенням маркування, що свідчить про втрату вантажу під час перевезення.

Враховуючи додержання позивачем порядку оскарження відмови начальника станції у складанні комерційного акта, суд зазначив про наявність підстав для покладення відповідальності за втрату вантажу на відповідача – СТГО "Південна залізниця" відповідно до пункту 110 Статуту залізниць України.

Водночас місцевий господарський суд вказав на порушення вантажовідправником "Правил оформлення перевізних документів", оскільки всупереч пункту 2.1 Правил оформлення перевізних документів ним не зазначено цифрами кількість місць вантажу у графі "кількість місць"; зазначення у документах на спірне перевезення про перевезення сталі сортової навалом, на думку суду, призвело до втрати та незбереження вантажу під час перевезення та вплинуло на можливість візуально переконатися у відсутності слідів втрати вантажу під час перевезення та надходження на станцію.

Переглянувши матеріали справи у повному обсязі відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідно до статті 129 Статуту залізниць України підставою для матеріальної відповідальності залізниці при перевезенні вантажів залізницею може бути лише комерційний акт, або акт загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статутом; натомість матеріали справи не містять комерційного акта, а акт загальної форми № 3 від 22.08.2007р. зазначає про прийняття вагону № 67917880 представниками позивача від залізниці без зауважень.

Також апеляційний господарський суд вказав на невідповідність прийнятих місцевим господарським судом документів у підтвердження нестачі вантажу вимогам статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки приймання продукції позивачем здійснено з порушенням строків, встановлених пунктом 9 Інструкції П-6, приймання продукції було здійснено комісією зі зміною складу під час приймання, посвідчення на представника громадськості № 2 від 22.08.2007р. оформлено з порушенням пункту 21 Інструкції П-6.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяних збитків суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача.

При цьому на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та шкодою.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Також судам слід враховувати підстави покладення відповідальності на кожного з відповідачів, виходячи з природи їх правовідносин.

За статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог, що звичайно ставляться; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що правовідносини між позивачем та Закритим акціонерним товариством "Донецьксталь" –металургійний завод" виникли з договору поставки; також за висновками як місцевого, так і апеляційного господарського суду, постачальник належно виконав зобовязання за договором по відвантаженню продукції.

Водночас вимоги позивача до відповідачів ґрунтуються на правовідносинах, що виникають з договору перевезення, та стосуються неналежного виконання зобовязання по перевезенню вантажу залізницею, а також неналежного (на думку позивача) заповнення товаросупровідних документів вантажовідправником.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються відповідними документами (комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених Статутом).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду про відсутність належних та допустимих доказів, які були б підставою для матеріальної відповідальності залізниці.

Також скаржником не спростовано висновків апеляційного господарського суду, щодо відсутності сукупності підстав для застосування цивільно-правової відповідальності до постачальника на підставі договору перевезення, у скарзі не наведено обставин та положень законодавства, за якими постачальник є відповідальною особою за договором перевезення, укладеного між покупцем та залізницею.

Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111- 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд, розглядаючи справу, розглянув всебічно, повно та об’єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого його висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги є законними та обґрунтованими.

Відповідно до роз’яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду та суперечать положенням законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Харківський машинобудівельний завод "Світло Шахтаря" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2009 р. у справі № 49/161-08 Господарського суду Харківської області залишити без змін.