У вересні 2008 року ТОВ "Курорт-Інвест" звернулося до господарського суду з позовом до ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", ДП "Санаторій "Шахтар" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" про визнання за ДП "Санаторій "Шахтар" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" та за ТОВ "Курорт-Інвест" права спільної часткової власності на майно, перелічене в додатку № 4 до договору про сумісну діяльність № 1407072-2003/12 від 25.03.2003 року та в акті прийому-передачі основних фондів внесених підприємством ДП санаторій "Шахтар" за договором про сумісну діяльність № 1407072-2003/12 від 25.03.2003 року, яке знаходиться за адресою Донецька область місто Святогірськ.

13.10.2008 року позивач подав суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 16.12.2008 року (суддя: Мєзєнцев Є.І.) заяву про забезпечення позову задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову, у наступній формі: заборонено відповідачу-1 відчужувати будь-яким чином (у тому числі шляхом надання в заставу або передачі до статутного фонду) рухоме та нерухоме майно, розташоване у м. Святогірськ Донецької області. Заборонено відповідачу-1 вчиняти будь-які дії щодо ліквідації, злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення ДП "Санаторій "Шахтар" ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Заборонено відповідачам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки санаторію "Шахтар" площею 27,74 га в межах, визначених договором на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди), укладеним 26.12.1998 року між відповідачем-2 та Слов’яногірською міською радою.

В решті вимог клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року (судді: Волков Р.В., Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.) ухвала господарського суду Донецької області від 16.12.2008 року залишена без змін.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою та постановою, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило ухвалу та постанову у даній справі скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника скаржника, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст.ст. 66, 67 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Предметом позову є припинення права власності відповідача-1 на майновий комплекс санаторію "Шахтар" та визнання права спільної часткової власності на зазначене майно нових співвласників –позивача та відповідача-2. В обґрунтування позову позивач посилається на ст.ст. 430- 434 ЦК УРСР та ст.ст. 1130- 1143 ЦК України та вказує, що передача майнового комплексу санаторію "Шахтар" у спільну діяльність відповідача-2 та позивача відбулась на підставі договору про сумісну діяльність № 1407072-2003/12 від 25.03.2003 року.

Матеріали справи № 44/191пн містять відомості та докази стосовно наявності у відповідача-1 документів щодо належності йому на момент порушення провадження у справі майнового комплексу санаторію "Шахтар". З урахуванням вказаного, відповідач-1 має можливість здійснити відчуження або передачу в заставу або статутний капітал іншого суб’єкта господарювання, через що суд прийшов до висновку про необхідність заборонити відповідачу-1 проводити відчуження рухомого та нерухомого майна майнового комплексу санаторію "Шахтар", розташованого в м. Святогірськ Донецької області.

Метою забезпечення позову є усунення можливості вибуття зазначених майнових об’єктів на користь добросовісних набувачів або виникнення обтяжень відносно цього майна, що становитиме загрозу невиконання можливого позитивного рішення суду про визнання права власності позивача та відповідача-2, оскільки визнання права власності на об’єкти нерухомості означає необхідність державної реєстрації зазначеного права за позивачем, натомість відчуження відповідачем-1 спірної нерухомості до моменту реєстрації прав на неї за позивачем суттєво ускладнить зазначену реєстрацію та змусить позивача вживати додаткових заходів судового захисту.

Про наявність реальної загрози відчуження спірного майнового комплексу санаторію "Шахтар" свідчать оголошення на електронних сайтах в мережі Інтернет www.realt.dn.ua/board/93, www.agent.ua/realestate/commercials/view, а також в газеті "Нерухомість від Алло!" від 05.12.08 року № 104/709.

Окрім того, суд заборонив відповідачам здійснювати будь-які дії щодо земельної ділянки площею 27,74 га, на якій розташований майновий комплекс санаторію "Шахтар", оскільки здійснення відповідачами юридичних дій щодо зміни правового режиму зазначеної ділянки, може призвести до порушень прав позивача на нерухомість, розташовану за зазначеній земельній ділянці.

Суд також заборонив проводити реорганізацію або ліквідацію відповідача-2 (який перебуває у вирішальній залежності від відповідача-1) –з метою усунення можливості ліквідації відповідача-2 або його реорганізації без правонаступництва, що створить перешкоди у точному визначенні часток у спільному майні санаторію "Шахтар" та встановленні суб’єктів-співвласників, що у свою чергу становитиме загрозу невиконання рішення суду.

Натомість, суд відмовив позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову в частині заборони відповідачу-1 проводити реорганізацію або ліквідацію власної юридичної особи, оскільки це прямо не пов’язано з предметом спору у справі № 44/191пн та не може вплинути на існування або відсутність речових прав позивача та відповідача-2, які є предметом спору.

З огляду на викладене, суд частково задовольнив клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття судом заходів забезпечення позову зробить неможливим (або істотно ускладненим) виконання можливого позитивного рішення суду.

Посилання у касаційній скарзі на порушення і неправильне застосування господарськими судами при винесенні ухвали та постанови норм процесуального та матеріального права не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим, підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 16.12.2008 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2009 року у справі № 44/191пн залишити без змін.