розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група", м. Київ (далі –ТОВ "Українська музична видавнича група")

на рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2009

зі справи № 20/461/08

за позовом ТОВ "Українська музична видавнича група"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Січ", м. Запоріжжя (далі –ТОВ "Фоззі-Січ"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд", м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області (далі –ТОВ "Фоззі-Фуд"),

про стягнення 1 030 000 грн. компенсації за публічне виконання музичного твору без отримання дозволу.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Українська музична видавнича група" – Немерюка О.А.,

ТОВ "Фоззі-Січ"–Вєтрової М.В.,

ТОВ "Фоззі-Фуд" –не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ТОВ "Українська музична видавнича група" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням подальших уточнень до нього) про стягнення з ТОВ "Фоззі-Січ" 1 030 000 грн. компенсації за публічне виконання музичного твору "Люди всё узнали" (автор музики і тексту В.Д. Массква, творчий псевдонім Лєра Массква) у виконанні Лєри Массква без отримання дозволу позивача.

Рішенням названого господарського суду від 03.03.2009 (суддя Гандюкова Л.П.) у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що ТОВ "Українська музична видавнича група" не доведено факту порушення відповідачем майнових авторських прав позивача.

ТОВ "Українська музична видавнича група" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду з цієї справи скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Скаргу мотивовано, зокрема, тим, що господарським судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права, в тому числі Цивільного кодексу України (435-15) (далі – ЦК України (435-15) ), Закону України "Про авторське право і суміжні права" (3792-12) (далі –Закон) та Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі – ГПК України (1798-12) ), оскільки названий суд не оцінив належним чином наявні у справі докази, а тому не мав правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Фоззі-Січ" заперечує проти доводів скарги і просить рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2009 залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених господарським судом першої інстанції обставин справи правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарським судом Запорізької області у справі встановлено:

- згідно з договором від 01.10.2006 Массква Валерія Дмитрівна (автор) передала Маркову Ігорю Вікторовичу (продюсерові) належні їй виключні майнові авторські права, зокрема, на музичний твір "Люди всё узнали";

- Марков І.В. за договором від 01.10.2006 б/н передав зазначені права товариству з обмеженою відповідальністю "Марк Мьюзик", яке, в свою чергу, передало такі права товариству з обмеженою відповідальністю "Первое музыкальное издательство" (далі –ТОВ Первое музыкальное издательство") за договором від 01.10.2006 №120/06;

- 22.12.2006 ТОВ "Первое музыкальное издательство" і ТОВ "Українська Музикальна видавнича група" укладено договір №4001/07 про передачу виключних авторських прав (субвидавничий договір), за умовами якого позивачеві передані виключні майнові авторські права на твори з каталогу видавця;

- згідно з договором суборенди нежитлового приміщення від 18.04.2008 № 23Р, укладеного ТОВ "Фоззі-Фуд" (суборендар-1) та ТОВ "Фоззі-Січ" (суборендар-2), останній прийняв у суборенду на умовах платного користування нежитлове приміщення –магазин за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 6;

- з акта перевірки від 18.08.2008, складеного представником асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло" Немерюком О.А., вбачається, що за допомогою мобільного телефону зафіксовано факт використання 18.08.2008 з 18год. 25 хв. по 18 год. 55 хв. у приміщенні магазину "Сільпо" музичного твору "Люди всё узнали" у виконанні Лєри Массква; акта підписано,зокрема, фізичною особою Сивковим К.Ю. як відвідувачем магазину;

- у провадженні господарського суду одночасно з даною справою перебувала справа № 20/460/08 за позовом ТОВ "Українська музична видавнича група" до ТОВ "Фоззі-Січ", предметом розгляду у якій є правомірність використання іншого твору Лєри Массква, фіксацію якого здійснено у супермаркеті "Сільпо" за адресою: м. Запоріжжя, пр. Металургів, 8 "б" . При цьому акта фіксації підписано також Сивковим К.Ю. як відвідувачем магазину. Тобто зазначена особа опинялася в супермаркетах "Сільпо", які розташовані в різних частинах міста, у той самий час коли там знаходився представник асоціації та двічі надавав пояснення;

- на підтвердження знаходження представника асоціації "Файненшл.Протекшн.Ло" у зазначений час у магазині "Сільпо", розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 6, та здійснення в ньому використання вказаного музичного твору, позивач надав фіскальний чек №2/273/158 та CD-R диск з відео та аудіо записом;

- наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати час та джерело походження звукових сигналів у місці проведення запису.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність правових підстав для стягнення з відповідача компенсації за порушення виключних майнових авторських прав ТОВ "Українська музична видавнича група" на спірний об’єкт авторського права.

Відповідно до статті 440 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно з статтею 443 ЦК України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до пункту "а" статті 50 Закону порушенням авторського права, що дає підстави для судового захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього Закону, з урахуванням передбачених статтями 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Як встановлено судовими інстанціями, позов мотивовано тим, що відповідачем, на думку позивача, неправомірно здійснювалося публічне виконання музичного твору "Люди всё узнали", виключні майнові авторські права на який належать ТОВ "Українська музична видавнича група".

Статтею 1 Закону встановлено, що публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Так, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що факт неправомірного використання об’єкта авторського права має доводити позивач, а відсутність такого використання чи його недоведеність виключають настання відповідальності для відповідача.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, господарський суд Запорізької області у прийнятті судового рішення зі справи належним чином встановив обставини справи і дійшов правильного висновку про те, що акт фіксації публічного виконання твору від 18.08.2008 та наданий відеозапис не є належними доказами у справі. Відтак з огляду на недоведеність позивачем своїх позовних вимог місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.

Водночас доводи касаційної скарги стосовно встановлення обставин справи та оцінки поданих у ній доказів не можуть бути підставами для задоволення вимог скаржника з огляду на положення частини другої статті 111-7 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 –11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.03.2009 зі справи № 20/461/08 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська музична видавнича група" –без задоволення.