ОП "Українська ліга музичних прав" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання ТОВ "Планета пива" укласти договір про виплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав у запропонованій позивачем редакції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2008 (суддя Прокопенко Л.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 (колегія суддів у складі: суддя Гарник Л.Л. –головуючий, судді Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.), у задоволенні позову відмовлено. Судові рішення мотивовано тим, що: в Україні діє три уповноважені організації колективного управління, а тому ТОВ "Планета пива" вправі вільно обирати контрагента відповідного договору; подані ОП "Українська ліга музичних прав" докази на підтвердження використання відповідачем об’єктів суміжних прав є неналежними.

ОП "Українська ліга музичних прав" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на невідповідність висновків судових інстанцій фактичним обставинам справи та неправильне застосування ними норм матеріального права, якими врегульовано питання використання об’єктів суміжних прав, зокрема, на помилкове посилання судів на норми, які стосуються об’єктів авторського права, а не об’єктів суміжних прав.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Планета пива" заперечує проти доводів скарги і просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- ОП "Українська ліга музичних прав", об’єднання підприємств "Український музичний альянс" та Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство з авторських та суміжних прав" є організаціями колективного управління, уповноваженими здійснювати збір і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм, а також контролювати правомірне використання таких фонограм (відеограм);

- одним з видів діяльності ТОВ "Планета пива" є утримання ресторанів швидкого харчування "Дрова";

- 03.04.2008 позивачем складено акта про фіксацію фактів публічного виконання фонограм музичних творів;

- наданий позивачем відеозапис не дає можливості ідентифікувати місце проведення запису, час та джерело походження звукових сигналів;

- 07.04.2008 ОП "Українська ліга музичних прав" у додатку до листа № 01/07/04/08 надіслало відповідачеві проект договору про виплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав; ТОВ "Планета пива" цей договір не підписало.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання про наявність підстав для зобов’язання ТОВ "Планета пива" укласти з позивачем договір про виплату винагороди за комерційне використання об’єктів суміжних прав.

За приписом пункту 3 частини першої статті 4 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно з частиною третьою статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов’язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов’язком для суб’єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов’язковості укладення договору для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частиною першою статті 187 Господарського кодексу України встановлено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Отже, укладення ОП "Українська ліга музичних прав" і ТОВ "Планета пива" договору про виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав за рішенням суду можливе виключно за наявності прямої вказівки закону про обов'язковість укладення відповідного договору для цих суб'єктів господарювання.

Таку правову позицію викладено і в постановах Верховного Суду України від 24.06.2008 зі справи № 30/370, від 19.08.2008 № 24/219 та інших.

Згідно з частиною першою статті 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників:

а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника;

б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір;

в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель).

Частинами другою і третьою статті 43 названого Закону встановлено, що збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 (71-2003-п) затверджено Розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати. Цим нормативним актом визначено й процедуру нарахування та виплати винагороди (роялті) виробникам фонограм, виробникам відеограм і виконавцям за комерційне використання без їх згоди опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та їх примірників, а також зафіксованих у них виконань.

Пунктом 2 розділу ІІ зазначеної постанови Кабінету Міністрів України (у редакції, чинній на час розгляду судовими інстанціями цієї справи) встановлено, що юридичні і фізичні особи, які здійснюють комерційне використання фонограм і відеограм, самостійно нараховують суми винагороди відповідно до розділу І цього додатка і перераховують її визначеним Міністерством освіти і науки України уповноваженим організаціям колективного управління майновими правами суб'єктів суміжних прав (далі - уповноважені організації), що створені суб'єктами суміжних прав і не є державними організаціями. Крім того, зазначені юридичні і фізичні особи на підставі договорів про виплату винагороди надають уповноваженим організаціям у письмовій формі в установлені договором терміни відомості, необхідні для збирання і розподілу винагороди, зокрема щодо найменування використаних фонограм і (або) відеограм та зафіксованих у них виконань, їх виробників та виконавців, тривалості кожного використання зазначених об'єктів суміжних прав, розміру одержаних доходів від діяльності, пов'язаної з використанням цих об'єктів, або розміру витрат на здійснення їх використання тощо.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, позивач станом на час прийняття оскаржуваних судових рішень з даної справи був однією з трьох організацій колективного управління, уповноважених здійснювати збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм (межі повноважень яких у цій сфері є тотожними).

З огляду на наведене місцевий та апеляційний господарські суди, встановивши відсутність на час вирішення даного спору прямої вказівки закону, яка зобов’язує ТОВ "Планета пива" укласти договір на виплату винагороди за комерційне використання об'єктів суміжних прав з ОП "Українська ліга музичних прав", та недоведеність порушення відповідачем прав саме позивача як однієї з трьох організацій з тотожними повноваженнями, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи прийняття судових рішень з даної справи, суди першої і апеляційної інстанцій посилалися на статтю 43 України "Про авторське право і суміжні права" як на норму, якою врегульовано питання використання об’єктів авторського права. Проте таке посилання є помилковим, оскільки названою статтею врегульовано питання використання виключно об’єктів суміжних прав. Разом з тим, наведена помилка не вплинула на правильність прийняття названими судовими інстанціями рішень зі справи.

Подані ж ОП "Українська ліга музичних прав" у судовому засіданні Вищого господарського суду України докази на підтвердження того факту, що на даний час назване об'єднання є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань шляхом їх публічного виконання і публічної демонстрації (свідоцтво від 02.04.2009 № 5/УО і витяг з рішення Департаменту від 02.04.2009 № 7/2009-УО), не можуть бути враховані судом касаційної інстанції, оскільки вони не існували станом на час прийняття судовими інстанціями рішень зі справи, а тому не впливають на правильність таких рішень. Крім того, згідно з частиною другою статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, визначені законом підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2009 зі справи № 12/188 залишити без змін, а касаційну скаргу об’єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" – без задоволення.