Ухвалою від 27.04.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Гоголь Т.Г., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 16.06.2009 р.

У зв'зку з виходом судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 16.06.2009 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у постійному складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицька Н.О., Рогач Л.І., згідно із розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.06.2009 р.

Про вказані обставини було повідомлено на початку судового засідання 16.06.2009 р. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

У листопаді 2008 р. ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до ДП "Центральний ринок м. Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств, Луганської міської ради та виконкому Луганської міськради про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 р., укладеного між виконкомом Луганської міської ради та ДП "Центральний ринок м. Луганська" Луганської обласної спілки споживчих товариств в частині передачі в оренду ДП "Центральний ринок м. Луганська" земельної ділянки, яка розташована під будівлею магазина, що знаходиться у власності ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" і необхідна для його обслуговування за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 1-р, в розмірі 0,0455 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором купівлі –продажу від 09.12.1996 р. та рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2004 р. по справі № 5/85 пн позивач є власником будівлі магазину, який розташований на території ДП "Центральний ринок м. Луганська" за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 1-р, право власності на будівлю 298,6 кв.м. зареєстровано у ДКП БТІ.

Позивач зазначав, що на звернення до управління Луганської міськради з питань регулювання земельних відносин та до Управління нерухомим майном Луганської міськради з метою отримання в оренду земельної ділянки, що знаходиться під придбаною ним будівлею, отримав відповіді № 1351 від 20.04.2007 р., № 2537 від 16.11.2007 р. та № 0523 від 11.04.2008 р. стосовно того, що спірна земельна ділянка передана відповідно до договору оренди земельної ділянки на 49 років ДП "Центральний ринок м. Луганська".

Позивач посилаючись на приписи статті 215 Цивільного кодексу України зазначав, що договір оренди земельної ділянки від 06.02.2003 р., укладений між "Центральний ринок м. Луганська" та Виконавчим комітетом Луганської міськради суперечить статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відзиві на позовну заяву ДП "Центральний ринок м. Луганська" просило відмовити у задоволенні позовних вимог повністю вказуючи, по –перше, на укладення спірного договору оренди земельної ділянки між відповідачами з дотриманням вимог чинного законодавства, а по –друге, на пропуск позивачем строку позовної давності без поважних причин, що з огляду на частину 3 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Виконавчий комітет Луганської міськради також заперечувало проти позову зазначаючи, що спірний договір оренди земельної ділянки було укладено на підставі рішення № 38/25 від 23.01.1998 р., яке є чинним і ніким не оскаржено.

Крім того, посилання позивача на статтю 215 Цивільного кодексу України є необґрунтованими, оскільки на момент укладення спірного договору, тобто 06.02.2003 р., діяв Цивільний кодекс УРСР (1540-06) .

Рішенням господарського суду Луганської області від 05.01.2009 р. (суддя Лісовицький Є.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, зокрема, що при укладенні договору від 06.02.2003 р. відповідачами не було враховано право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому будівлі, тому дана земельна ділянка передана у користування відповідачу неправомірно.

Проте, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, керуючись приписами статтями 257 та 267 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позивачу стало напевно відомо про користування ДП "Центральний ринок м. Луганська" земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі позивача, з 01.04.2003 р. –моменту укладення договору на відшкодування частини загальноринкових витрат від 01.04.2003 р., і саме з цієї дати розпочався перебіг позовної давності.

За апеляційною скаргою ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" Луганський апеляційний господарський суд (судді: Єжова С.С., Бойченко К.І., Журавльова Л.І.) переглянувши рішення господарського суду Луганської області від 05.01.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 26.02.2009 р. скасував його, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що дана позовна заява не підлягає задоволенню, оскільки позивач не довів, що земельна ділянка, на якій розташована власність позивача, була передана йому відповідно до вимог чинного законодавства, а тому незаконно передана ДП "Центральний ринок м. Луганська" за договором оренди від 06.02.2003 р. і права позивача порушені.

ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Скаржник зазначив, що право позивача, на отримання в оренду земельної ділянки розташованої під належною йому будівлею магазину і необхідної для його обслуговування, при знаходженні у юридичному володінні іншої особи є порушенням права позивача передбаченого статтею 120 Земельного кодексу України та статтею 377 Цивільного кодексу України на юридичне оформлення документів на право оренди землі, якою він вже фактично володіє і користується.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" згідно договору купівлі-продажу від 09.12.1996 р., придбав основну споруду магазину з прибудовою загальною площею 215,3 м2 (на плані літ.А-1, літ. А(1)-1, яка розташована за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців,1, право власності на яку зареєстроване в МКП "Бюро технічної інвентаризації" за № 2368.

Згідно договору купівлі-продажу від 04.01.1999 р. ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" у ДП "Центральний ринок м. Луганська" придбано об'єкт нерухомості загальною площею 83,3 м2, розташований за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1 та за рішенням господарського суду Луганської області від 15.04.2004 по справі № 5/85пн за ним встановлено право власності на дане нежитлове приміщення (на плані літ(2)-1).

Згідно листа Управління архітектури і містобудування від 07.04.2006 р. № 01-10/715 вищевказаним будовам магазину з прибудовами рекомендовано присвоїти нову адресу: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 1-р.

Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи встановлено, що право власності позивача на вищевказані об'єкти підтверджено постановою Луганського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 р. по справі № 2/13пн(10/74пн), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.11.2008р.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" про визнання недійсним, на підставі статті 215 Цивільного кодексу України, договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003 р., укладеного між виконкомом Луганської міської ради та ДП "Центральний ринок м. Луганська" в частині передачі в оренду ДП "Центральний ринок м. Луганська" земельної ділянки, яка розташована під будівлею магазина, що знаходиться у власності ТОВ "Крамниця № 44 "Урожай" і необхідна для його обслуговування за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінцев, 1-р, в розмірі 0,0455 га.

Проте, розглядаючи вказаний спір за приписами статей 203, 215 Цивільного кодексу України, а ні суд першої, а ні суд апеляційної інстанції не звернули уваги на те, що оспорюваний правочин був укладений сторонами у 2003 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003 р.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 р., цей кодекс застосовується до відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 р. передбачено, що до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Однак, під час судового розгляду справи суди не встановили під дію яких норм закону підпадає предмет спору у даній справі і не обґрунтували застосування до даних спірних правовідносин положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003р.

Крім того, встановивши, що на земельній ділянці, котра була передана в оренду за спірним договором, знаходиться майно яке належить позивачу на праві власності, судом апеляційної інстанції не з'ясовувалось питання щодо дотримання виконавчим комітетом Луганської міськради та ДП "Центральний ринок м. Луганська" при укладені спірного договору оренди земельної ділянки від 06.02.2003р. вимог чинного на той момент законодавства та наявність чи навпаки відсутність будь –яких майнових прав інших осіб.

Розглядаючи вказаний спір судами не були з'ясовані питання щодо моменту набуття права користування спірною земельною ділянкою позивачем на підставі відповідних норм земельного законодавства.

Разом з цим, суд першої інстанції дійшовши висновку, що при укладенні договору від 06.02.2003 р. відповідачами не було враховано право позивача на користування земельною ділянкою, на якій розташовані належні йому будівлі, відмовив у задоволенні позовних вимог з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що здійснюючи судовий розгляд справи судам, насамперед, необхідно було встановити момент початку перебігу строку позовної давності, з урахуванням приписів Глави 19 Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність, встановивши та з'ясувавши відповідні обставини справи з огляду на наявні в матеріалах справи документи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами справа була розглянута односторонньо, без з’ясування та перевірки усіх обставини, що мають значення для справи, чим порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Луганської області від 05.01.2009 р. та постанова Луганського апеляційного господарського суду від 26.02.2009 р. у справі № 14/200пд скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.