Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

У червні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" про стягнення з відповідача на користь позивача 175 506, 61 грн., а саме: 76 951, 38 грн. основного боргу, 8 224, 90 грн. пені, 85 419, 41 грн. штрафу, 1 451, 44 грн. 3% річних, 3 459, 48 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повністю виконав взяті на себе згідно з умовами договору поставки від 28.03.2006 року № 187/75/К зобов'язання –поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 284 731, 38 грн. Однак, відповідач на порушення умов договору та статті 193 Господарського кодексу України не здійснив повний розрахунок з позивачем. Крім того, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням штрафних санкцій, передбачених договором та статтею 625 Цивільного кодексу України.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2008 року у справі № 13/2997 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 7185,53 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 157,2 грн. державного мита, 10,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039,37 грн. пені та 76877 грн. 51 коп. штрафу та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997 в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 8224,90 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 167,67 грн. державного мита, 62,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 76877,51 грн. скасовано.

Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (Черкаська обл., смт. Драбів, вул. Суворова, 39, код 32635297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (м.Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код 30345439, рахунок 26002837301 в АБ "АвтоЗАЗбанк", м. Запоріжжя, МФО 313407) 438,77 грн. державного мита за подання касаційної скарги.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.09.2008 року (суддя: Упир І.І.) по справі № 04-13/2997 господарського суду Черкаської області позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 7 190, 12 грн. пені, 76, 76 грн. судових витрат. В іншій сумі в позові відмовлено.

Мотивуючи судове рішення, господарський суд з посиланням на Цивільний кодекс України (435-15) зазначає про те, що вимоги в частині стягнення 7190,12 грн. пені є обґрунтованими, а в іншій сумі пені та в частині стягнення штрафу є безпідставними.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року (судді: Чорногуз М.Г. –головуючий, Фаловська І.М., Андрейцева Г.М.) рішення господарського суду Черкаської області від 11.09.2008 року у справі № 04-13/2997 змінено частково. Пункт 2 рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 8 224, 90 грн. пені та 82, 25 грн. відшкодування державного мита." В решті рішення залишено без змін. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 5, 27 грн. державного мита сплаченого при зверненні з апеляційною скаргою.

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд, зокрема, зазначає про те, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки ніхто не може бути притягнутий двічі до відповідальності за одне й те ж саме правопорушення, а розрахунок пені має бути переглянутий і її сума підлягає уточненню в зв'язку з помилками, допущеними при проведені розрахунку.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року по справі № 04-13/2997 господарського суду Черкаської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафу в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 546, 611 Цивільного кодексу України, статті 231 Господарського кодексу України, статті 61 Конституції України, статті 22 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що у суду були всі підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі, нарахованому позивачем.

Відзив на касаційну скаргу не надано.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судом, 28.03.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та Сільськогосподарським Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" було укладено договір поставки № 187/75/К, за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність покупця товар, відомості про який містяться в Додатку № 1 до даного договору, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити його.

Судом встановлено, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав, тобто, передав відповідачу товар на загальну суму 284731,38 грн., про що свідчить видаткова накладна № 187/75 від 24.05.2006 року та довіреність серії ЯЛЛ № 934693 від 24.05.2006 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.05.2008 року у справі № 13/2997 постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 7185,53 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 157,2 грн. державного мита, 10,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039,37 грн. пені та 76877 грн. 51 коп. штрафу та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997 в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 8224,90 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 167,67 грн. державного мита, 62,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 76877,51 грн. скасовано.

Справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області залишено без змін.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.09.2008 року по справі № 04-13/2997 господарського суду Черкаської області позов задоволено частково. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 7 190, 12 грн. пені, 76, 76 грн. судових витрат. В іншій сумі в позові відмовлено.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року рішення господарського суду Черкаської області від 11.09.2008 року у справі № 04-13/2997 змінено частково. Пункт 2 рішення викладено в наступній редакції: "Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 8 224, 90 грн. пені та 82, 25 грн. відшкодування державного мита." В решті рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року по справі № 04-13/2997 господарського суду Черкаської області, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в частині стягнення штрафу в повному обсязі.

В іншій частині постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року заявником не оскаржується.

Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) .

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 вказаного вище кодексу).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 розділу 5 договору сторони передбачили, що за порушення строку платежу та передачі векселю (пункт 4.2 договору) покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Позивач просив стягнути з відповідача пеню та штраф.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , згідно з пунктами 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторони, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом зазначено, що враховуючи встановлення Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Цивільного кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що сторони в пункті 5.4 договору відзначили, що нарахування неустойки (штрафних санкцій, пені), за прострочення виконання зобов’язань за даним Договором, здійснюється до моменту виконання зобов’язань належним чином.

Крім того, судом правомірно звернуто увагу на те, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин судом правомірно відзначено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача додатково штрафу у розмірі 85419,41 грн. не підлягають задоволенню, оскільки і пеня і штраф, в даному випадку, нараховані позивачем за порушення відповідачем строку платежу; правові підстави для одночасного стягнення пені та штрафу за порушення грошового зобов’язання відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова у справі прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.12.2008 року у справі № 04-13/2997 господарського суду Черкаської області залишити без змін.