Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2009 року по справі № 8/278 (суддя Катрич В. С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року по справі № 8/278 (головуючий суддя Андрієнко В. В., судді Вербицька О. В., Буравльов С. І.), в задоволенні позову відмовлено.

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2009 року, в якій стверджує про порушення судами норм ст. 38 ГПК України, у зв'язку з чим просить скасувати оскаржені рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Відводів складу суду не заявлено.

Представники сторін в судове засідання касаційної інстанції не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені заздалегідь належним чином.

Враховуючи особливості розгляду справи в касаційній інстанції, передбачені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами без участі представників сторін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Місцевим та апеляційним судами встановлено, що 01.03.2006 року між Державною судовою адміністрацією України (страхувальник) та Відкритим акціонерним товариством Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (страховик) був укладений договір № 18-01/06/08-03-21/086-06 про проведення державного обов’язкового страхування життя і здоров’я місцевих та апеляційних судів, відповідно до п. 1.1 якого страховик взяв на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату суддям місцевих та апеляційних судів, а страхувальник зобов’язався сплачувати страхові платежі.

Договір набуває чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2006 року.

Пунктом 3.1.2 договору передбачено, що страховик має право в міру надходження документів про виплату та розмір страхових сум повідомляти страхувальника, якщо перерахованих платежів не вистачає на виплату страхових сум. Сторони до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, складають акт звірки.

Відповідно до п. 3.2.2 страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку проводити виплату страхових виплат в семиденний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів від застрахованого або членів його сім'ї, за умови перерахування страхувальником на спеціальний рахунок страховика страхових платежів в розмірі, достатньому для здійснення страхових виплат.

Згідно до п. 4.2 договору, страхувальник щомісячно за повідомленням страховика про настання страхових випадків перераховує на спеціальний рахунок страховика платіж в розмірі, необхідному для проведення страхових виплат застрахованим особам, включаючи витрати страховика на проведення страхування в розмірі 6 % суми цього платежу.

Суди встановили, що 07.07.2006 року сторонами по вищевказаному договору була підписана додаткова угода про розірвання договору № 18-01/06/08-03-21/086-06 про проведення державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів місцевих та апеляційних судів від 01.03.2006 року, якою було припинено договірні відносини між НАСК "Оранта" та Державною судовою адміністрацією України у зв’язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України та набуттям законної сили постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2006 року № 507 "Про внесення змін до Порядку та умов державного обов’язкового страхування життя і здоров’я суддів" (507-2006-п) .

Згідно п. 2 зазначеної додаткової угоди договір вважається розірваним з моменту підписання цієї угоди сторонами, тобто з 07.07.2006 року.

Позивач стверджує, що станом на 02.06.2008 року у відповідача існує заборгованість перед НАСК "Оранта", яка складає 566 506, 94 грн., що перешкоджає НАСК "Оранта" вчасно виконати рішення судів по сплаті страхових сум застрахованим особам.

Відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992 року життя та здоров'я суддів підлягають обов'язковому державному страхуванню за рахунок державного бюджету на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.1994 року № 89 (89-94-п) затверджено Порядок та умови державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів. Відповідно до п. 1 та 2 даного Порядку державне обов'язкове страхування життя та здоров'я суддів здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Страхові платежі за державним обов’язковим страхуванням життя та здоров'я суддів, включаючи пов’язані з цим витрати страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування, в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, а також витрати на виплату страхових сум застрахованим, перераховуються Конституційним судом України, Верховним Судом України, Вищим господарським судом України, Вищим адміністративним судом України, Державною судовою адміністрацією на спеціальні рахунки страховиків, уповноважених на здійснення такого виду страхування.

Відповідно до п. 5 Порядку страхові платежі вносяться страхувальником до 25 числа у розмірі 1/12 річної суми па спеціальний рахунок страховика.

Застраховані особи при настанні страхового випадку звертаються до страховика уповноваженого для здійснення цього виду страхування про сплату обчислених відповідно до законодавства страхових виплат.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховий випадок –це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Судами встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.10.2006 року по справі № 2-1479-1/06 за позовом Фрич Тетяни Вікторівни до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта", Державної судової адміністрації України, Головного управління державного казначейства України про стягнення страхової суми за державним обов’язковим страхуванням та моральної шкоди, яким частково задоволено позовні вимоги, встановлено, що Фрич Т.В., працюючи суддею Дарницького районного суду м. Києва та знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні суду 09.04.2004 року постраждала від злочину, а саме: від вибуху в результаті терористичного акту.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.10.2005 року по справі № 22-10614 за позовом Ткачука Олега Степановича до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" про стягнення страхової суми, відшкодування моральної шкоди та витрат по оплаті допомоги адвоката, залишеним без змін ухвалою Апеляційного м. Києва від 07.02.2006 року, позов задоволено частково та встановлено, що відповідно до висновку довідки МСЕК Голосіївського району м. Києва серії КИ-2 № 001481 від 04.01.2005 року Ткачук О.С. отримав захворювання, пов'язане з виконанням службових обов'язків, при цьому ступінь втрати працездатності складає 25 %.

Рішенням місцевого Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.10.2007 року по справі № 2-3918/07 за позовом Стеця Василя Івановича до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" та Севастопольської міської дирекції НАСК "Оранта" про стягнення недосплаченої страхової суми, позов задоволено та встановлено, що страховий ризик стався в той час, коли ВАТ НАСК "Оранта" ще не була страховиком за спірним договором.

Рішенням Приморського району м. Одеси від 12.12.2006 року по справі № 2-8768/06 за позовом Золотнікова Олександра Сергійовича до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" про стягнення страхової суми, позов задоволено повністю та встановлено, що згідно довідки Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії від 31.10.2005 року Золотнікову О.С. було встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку із випадком, що стався 14.06.2005 року.

Рішенням Приморського району м. Одеси від 12.12.2006 року по справі № 2-8769/06 за позовом Іртєгова Володимира Костянтиновича до Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції НАСК "Оранта" про стягнення страхової суми, позов задоволено повністю та встановлено, що згідно довідки Одеської обласної медико-соціальної експертної комісії від 23.03.2005 року Іртєгову В.К. було встановлено втрату професійної працездатності у зв'язку із випадком, що стався у жовтні 2004 року.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України передбачено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Суди встановили, що всі судові рішення прийняті в період дії договору, крім рішення місцевого Ленінського районного суду м. Севастополя від 05.10.2007 року по справі № 2-3918/07 за позовом Стеця Василя Івановича, однак це стосується заборгованості попередньої, тобто заборгованості по страховому відшкодуванню відповідно до договору від 01.03.2006 року № 18-01/06/08-03-21/086-06, який діяв до 07.07.2006 року і на підставі додаткової угоди до цього договору остаточні розрахунки між суб'єктами страхування належало провести до 31.12.2006 року, тобто коли Стець В.І. звертався до страховика про виплату страхової суми.

Пункт 8.4 договору та в додатковій угоді до нього визначено, що в разі припинення або розірвання договори сторони проводять остаточні розрахунки по зобов'язаннях за договором до 31.12.2006 року тобто, всі взаєморозрахунки між сторонами здійснені і претензій одна до одної сторони не мають.

Суди встановили, що доказів наявності заборгованості відповідача за договором та вжиття заходів щодо стягнення коштів позивач не надав.

Відповідно до ст. 108 ГПК України в касаційній інстанції справа розглядається на підставі касаційної скарги або касаційного подання.

Статтею 111 ГПК України передбачено, що касаційна скарга серед іншого повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

В касаційній скаржником не вказано, які норми матеріального права судами порушено при розгляді справи, не викладено суті порушень норм матеріального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи. В обгрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення ч. 1 ст. 38 ГПК України, оскільки, на його думку, суди не витребували додатково документів про наявність заборгованості відповідача перед позивачем. Суд касаційної інстанції вважає цей довод безпідставним, оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивачем не наведено посилань на обставини, які б перешкоджали надати суду докази на підтвердження позовних вимог. Крім того, заявник не зазначає, які саме документи повинен був витребувати суд та чому саме ці документи необхідні для вирішення спору.

Інші доводи скаржника зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки місцевого суду та суду апеляційної інстанції відповідають встановленим обставинам справи, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду не вбачається.