розглянувши касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2007р.

у справі №9/285-07 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крам-Авто"

до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності

про стягнення 28 184,02грн.

за участю представників:

ТОВ "Крам-Авто" – не з’явилися;

СПД ОСОБА_1 – не з’явилися

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крам-Авто" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 26 860,84грн. основної заборгованості, 1 295,21грн. пені, 242,85грн. процентів.

Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідач допустив порушення зобов’язань за договором від 17.04.2006р. №1704 в частині оплати послуг з перевезення вантажів відповідно до транспортних заявок:

- №137 від 02.04.2007р. на перевезення за маршрутом м. Київ (Україна) –В-8790 (Бельгія);

- №312 від 13.04.2007р. на перевезення за маршрутом Роттердам (Нідерланди) –м. Київ (Україна) (а.с.2-4).

До прийняття рішення по суті заявлених вимог відзиву на позов від відповідача не надійшло.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2007р. позов задоволено. Відповідно до рішення суду з СПД ОСОБА_1 на користь ТОВ "Крам-Авто" стягнуто 26 860,84грн. основної заборгованості, 1 295,21грн. пені, 242,85грн. процентів (а.с.65-68).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання в частині оплати послуг з перевезення вантажу в установлений договором строк;

- сторонами у договорі встановлена відповідальність за порушення зобов’язань в частині здійснення оплати наданих послуг у вигляді пені, яка підлягає стягненню з відповідача як особи, що порушила відповідне зобов’язання за договором;

- відповідач як особа, що порушила грошове зобов’язання, повинен нести відповідальність, встановлену ст. 625 ЦК України, у вигляді сплати боргу з урахування інфляції та процентів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, СПД ОСОБА_1 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить його скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права судом першої інстанції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 42 ГПК України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов’язків.

В силу ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь в господарських засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

У матеріалах справи відсутні докази того, що суд першої інстанції забезпечив відповідачу можливість реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.10.2007р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 27.11.2007р.

При цьому, в судове засідання 27.11.2007р. представник відповідача не з’явився, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Однак, суд першої інстанції розгляд справи не відклав, не зважаючи на те, що: явка відповідача визнана відповідно до зазначеної ухвали обов’язковою; причини неявки представника відповідача в судове засідання суду не були відомі; поштове відправлено вручено не особисто відповідачу, а іншій особі.

До матеріалів справи долучено повідомлення про вручення поштового відправлення, направленого судом першої інстанції СПД ОСОБА_1 30.10.2007р., у якому зазначено про вручення поштового відправлення уповноваженому Кобильченко (а.с .49).

Разом з тим, скаржник заперечує щодо отримання такого поштового відправлення та посилається на те, що не уповноважував таку особу на отримання поштової кореспонденції.

При цьому, як вбачається з повідомлення про вручення, поштове відправлення направлялось за адресою: АДРЕСА_1. Між тим, у долучених до справи документах зазначена як адреса відповідача і інша адреса, а саме: АДРЕСА_2 (а.с.44-45).

В силу ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців.

Згідно ст.16 Закону (в редакції, чинній на момент прийняття рішення судом), Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

За змістом ч.4 ст.17 Закону, в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться такі відомості щодо фізичної особи-підприємця, як: місце проживання; дата та номер запису про проведення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, дати та номери записів про внесення змін до нього; дані про перебування фізичної особи - підприємця в процесі припинення підприємницької діяльності; дата та номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем, а також підстава для його внесення тощо.

При цьому, відповідно до ст.18 Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом першої інстанції не з’ясовано, шляхом витребування відповідних даних з Єдиного реєстру: чи була направлена копія ухвали про порушення справи та призначення до розгляду в судовому засіданні на адресу відповідача, а, отже, не встановлено чи був відповідач повідомлений про час і місце засідання суду належним чином; чи має ОСОБА_1 статус суб’єкта підприємницької діяльності на момент подання позову та порушення справи тощо.

З свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи –підприємця вбачається, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2.

Таким чином, суд першої інстанції, розглянув справу за відсутності відповідача, щодо якого не має відомостей про те, що його повідомлено належним чином про час і місце засідання суду. Отже, відсутні підстави вважати, що судом першої інстанції забезпечено відповідачу рівних з позивачем процесуальних прав.

Зазначене порушення норм процесуального права, в силу п.2 ч.2 ст.11110 ГПК України (1798-12) , є безумовною підставою для скасування судового акта в касаційному порядку.

За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2007р. у даній справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.