Рішенням господарського суду Харківської області від 04.11.2008 позовні вимоги задоволено –визнано недійсним рішення конкурсного комітету від 23.09.2008 у частині визнання переможцем конкурсу на автобусному маршруті Харків (АС-1) –Борова (АС), рейс № 804/803 ВАТ "Оскіл". Переможцем конкурсу визнано АТ "Герць". Визнано недійсним договір від 25.09.2008 на перевезення пасажирів, укладений з ВАТ "Оскіл" і зобов’язано Головне управління промисловості, транспорту і зв’язку Харківської області укласти договір перевезення пасажирів з АТ "Герць". Рішення мотивоване проведенням конкурсу з порушенням вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) (суддя П. Хотенець).

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2009 рішення суду від 04.11.2008 скасовано. В позові відмовлено. постанова мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального та процесуального права (судді: О. Істоміна, О. Пуль, Я. Білоусова).

В поданій касаційній скарзі АТ "Герць" просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду. Вважає, що постанова прийнята з порушенням вимог ст. 46 Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо надання переваги претенденту у конкурсі".

Висновок суду про обов’язкову наявність свідоцтва відповідності автобуса параметрам комфортності не грунтується на Законі. Орган, який буде видавати таке свідоцтво в Україні не створений.

Приймання судом до уваги року випуску автобуса не відповідає "Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (139-2003-п) (п.20).

Висновок суду, що автобус БАЗ є туристичним, а автобус Богдан не є туристичним не підтверджений жодним належним та допустимим доказом.

Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ч.3 ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Висновок суду, що село Борова є початком маршруту Харків-Борове не грунтується на матеріалах справи і на самій назві маршруту. Висновок, що АТ "Герць" допускав нижчий процент (ніж 97%) встановленого виконання затвердженого розкладу руху автобусів не грунтується на Законі при визначенні переможця конкурсу. А матеріалами справи доведено, що за три роки обслуговування спірного маршруту Харків-Борова, рейс 804/803 за договором № 401 АТ "Герць" не допустив жодного порушення.

Оскаржуваний договір перевезення пасажирів укладений з порушенням ст. ст. 43, 44, 45, 46 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п. 4, 5, 20 "Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування" (139-2003-п) , а тому є недійсним і не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції помилково вирішив питання щодо переможця конкурсу, оскільки питання щодо розгляду пропозицій претендентів та визначення переможця конкурсу не є повноваженням господарського суду, ці питання віднесені нормами спеціальних законних та підзаконних нормативних актів до компетенції спеціального органу з підготовки та проведення конкурсу, до складу якого включаються фахівці з питань автомобільного транспорту. Але, суд не позбавлений права надати оцінку рішенню конкурсного комітету.

Судом першої інстанції встановлено, що у конкурсі на перевезення пасажирів на міжміському внутрішньообласному автобусному маршруті Харків (АС-1) - Борова (АС), рейс № 804/803, узяли участь позивач - АТ "Герць"і третя особа - ВАТ "Оскіл". Позивачем запропоновано 4 автобуси: два автобуси Богдан А-092.11 (рік випуску -2005), автобус IKARUS 256 (рік випуску - 1990), автобус SCAHIA-К112 (рік випуску - 1988). ВАТ "Оскіл"запропоновано автобус БАЗ А079.23 (рік випуску -2008) і автобус РУТА-20 (рік випуску - 2008). За результатами конкурсу 23 вересня 2008 року конкурсний комітет більшістю голосів переможцем визнав Відкрите акціонерне товариство "Оскіл".

Конкурсний комітет, оцінюючи пропозиції претендентів, зокрема, технічний стан рухомого складу, виходив з визначення терміну його виготовлення та технічних характеристик, і з огляду на те, що автобуси БАЗ і РУТА більш пізнішого року випуску, автобус БАЗ є туристичним, з багажними відсіками, м'якими та регульованими сидіннями, тобто більш зручний для міжміських перевезень, в той час як автобус Богдан є приміським, тобто менш зручним для міжміських перевезень; за стажем роботи претендентів на перевезення пасажирів, з огляду на те. що АТ "Герць"- 14 років, ВАТ "Оскіл"- 49 років, перевагу надано останньому; щодо можливості претендентами здійснення контролю за станом здоров'я та контролю технічного стану автобусів на власних базах згідно їх заяв про участь в конкурсі узято конкурсним комітетом до уваги те, що АТ "Герць"здійснює це в м. Харкові, а ВАТ "Оскіл"- в сел. Борова, тобто у пункті початку руху на маршруті, що також з точки зору забезпечення безпеки перевезення є більш привабливим.

В порушення приписів п. 2.2.8 договору між позивачем та відповідачем від 26.09.2005 р. № 401, яким встановлено виконання затвердженого розкладу руху автобусів з регулярністю не нижче 97 відсотків на міжміських автобусних маршрутах (а.с. 18,19 т.1), позивач допускав нижчий процент виконання в січні, лютому, квітні, травні і вересні 2008 року, про що свідчать інформація про роботу перевізників м. Харкова та області (а.с. 146-150, т.1).

З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що у суду першої інстанції не було законних підстав для визнання рішення конкурсного комітету необгрунтованим, незаконним. ВАТ "Оскіл" відповідає кваліфікаційним вимогам до пасажирських перевізників, може забезпечувати належну якість перевезень і за оцінкою конкурсного комітету зайняв перше місце. При дослідженні матеріалів справи не встановлено порушень проведення відповідачем конкурсу. Переможця конкурсу визначає конкурсний комітет і позовна вимога "визнати переможцем конкурсу" не є способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини сторін регулюються Законом України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) і "Порядком проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування", затвердженим Постановою КМУ від 29.01.2003 № 139 (139-2003-п) .

Пунктами 20, 24 даного Порядку (139-2003-п) передбачено, що переможець конкурсу визначається конкурсним комітетом, рішення про результати конкурсу приймаються конкурсним комітетом на закритому засіданні у присутності не менше ніж половини його складу відкритим голосуванням простою більшістю голосів. Аналогічні положення закріплені ст. 47 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Згідно ст. 45 Закону у конкурсі можуть брати участь автомобільні перевізники, які мають ліцензію на той вид послуг, що виносять на конкурс, і які на законних підставах використовують у достатній кількості сертифіковані автобуси відповідного класу, відповідають вимогам, викладеним у ст. 34 цього Закону.

Згідно з ст. 46 Закону України "Про автомобільний транспорт"у разі рівних пропозицій претендентів перевага надається перевізникам, які представили до конкурсного комітету: сертифікат відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам, а також для міжміських та міжнародних автобусних маршрутів свідоцтво відповідності автобуса параметрам комфортності.

Зважаючи на зміст зазначених нормативних актів, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що господарський суд не має процесуальних повноважень щодо визначення переможця конкурсу, внаслідок чого права позивача не можуть бути захищені в обраний ним спосіб. Суд першої інстанції визначив переможця конкурсу неправомірно.

Натомість місцевий суд не досліджував процедуру проведення конкурсу, чи відповідає вона вимогам зазначених вище нормативних актів. Порушує чи не порушує права позивача. В якому складі працював конкурсний комітет, чи не перевищив своїх повноважень. Відповідно до ст. 44 Закону України "Про автомобільний транспорт" проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на замовників перевезень. Судові інстанції не з’ясовували якими документами місцевої влади регламентовано діяльність конкурсного комітету, чи є документи, які б деталізували порядок проведення конкурсу та визначення переможця. Порядок проведення конкурсу (139-2003-п) в даному випадку судовими інстанціями з’ясовано не в повному обсязі.

Апеляційний суд лише зазначив, що порушень умов проведення конкурсу не встановлено при дослідженні матеріалів, але які саме документи були предметом дослідження судом не вказано. Натомість, апеляційний суд також вдався до оцінки пропозицій конкурсантів. Зокрема, судом було встановлено, що пропозиції претендентів були рівними . Вирішення таких питань віднесено до фахівців з питань автомобільного транспорту, що були у складі конкурсного комітету.

Зважаючи на те, що суди попередніх інстанцій не з’ясували всіх обставин справи, не дали обставинам справи належної оцінки, а тому ухвалені ними рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими у зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази у справі, правильно застосувати норми матеріального права та прийняти основане на законі рішення.