Державною екологічною інспекцією в Харківській області у жовтні 2008 року заявлений позов про стягнення з Комунального підприємства Шевченківський "Промінь-05" 25105,08 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що в ході проведення планової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією в Харківській області виявлено засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами, про що складено акт від 07.09.07 №00554 та акт від 21.11.07 №00857. Окрім цього, під час перевірки у відповідача не було висновку державної екологічної експертизи, дозволу на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозволу та ліміту на утворення і розміщення відходів, що є порушенням приписів статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 17, 32 Закону України "Про відходи". З метою усунення виявлених недоліків, позивачем 21.11.07 винесено припис та складено протокол про адміністративне правопорушення № 001973.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.12.08, ухваленим суддею Присяжнюк О.О., позовні вимоги задоволено повністю. Судове рішення обґрунтоване приписами статті 96, 211 Земельного Кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 1, 17, 32, пунктом "а" статті 35, статті 43 Закону України "Про відходи", статей 35, 46 Закону України "Про охорону земель", статей 55, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Харківський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів: Токар М.В. –головуючого, Івакіна В.О., Фоміна В.О., постановою від 10.02.09 перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вмотивовуючи постанову, суд виходив з того, що позивачем не доведено факту використання відповідачем спірної земельної ділянки до отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 13.05.08 та дозволу на розміщення відходів від 29.02.08. Апеляційний суд також дійшов висновку про відсутність в діях відповідача усіх складових цивільного правопорушення, відтак і підстав для відшкодування шкоди.

Державна екологічна інспекція в Харківській області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник вказує на порушення судом апеляційної інстанції приписів статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 35 Закону України "Про охорону земель", статей 32, 42 Закону України "Про відходи", статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вважає, що апеляційним судом залишено поза увагою те, що спірна земельна ділянка була надана відповідачеві з метою будівництва полігону твердих побутових відходів на базі вже діючого звалища, проте, будівництво полігону не розпочалось, між тим, вивіз твердих побутових відходів, на необлаштоване звалище, продовжувався. На думку скаржника, відповідачем порушено статтю 17 Закону України "Про відходи", за приписами якої не допускається зберігання відходів у несанкціонованих місцях. Окрім цього, заявник наголошує на тому, що в порушення вимог статті 32 вказаного Закону, відповідачем не було отримано дозволу та ліміти на розміщення відходів. Не погоджується заявник і з тим, що в діях відповідача відсутні усі складові цивільного правопорушення, адже, звалище на момент фіксації правопорушення не введено в експлуатацію та необлаштовано для розміщення відходів. Також, заявник вказує на відсутність у відповідача паспорта місця видалення відходів та акта обстеження земельної ділянки станом на 2007 рік.

Від Комунального підприємства Шевченківський "Промінь-05" отримано відзив на касаційну скаргу, в якому підприємство просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є вимога Державної екологічної інспекції в Харківській області про стягнення з Комунального підприємства Шевченківський "Промінь-05" 25105,08 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про відходи. Засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами виявлене Державною екологічною інспекцією в Харківській області в ході проведення планової перевірки дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства. За результатами перевірки складено акти від 07.09.07 №00554 та від 21.11.07 №00857, в яких відбито факт засмічення земельної ділянки твердими побутовими відходами. За підсумками вимірювання площа засмічення ділянки складає 3218,6 м2, обсяг розміщення побутових відходів КП "Шевченківський "Промінь-05" - 3545,00 м3. Також перевіркою встановлено, що у відповідача відсутні висновок державної екологічної експертизи, дозвіл на викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря, дозвіл і ліміт на утворення та розміщення відходів. З метою усунення виявлених порушень природоохоронного законодавства Державною екологічною інспекцією в Харківській області 21.11.07 винесено припис та складений протокол про адміністративне правопорушення №001973. Позивачем 14.12.07 відповідачеві скеровано претензію №80 про добровільне відшкодування шкоди, заподіяної державі в розмірі 25105,08 грн, яка останнім залишена без задоволення.

Відповідно до приписів статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та дотримуватися вимог законодавства про охорону довкілля. Пунктом "в" частини першої статті211 названого Кодексу унормовано, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами.

Відповідно до пункту "а" статті 32 Закону України "Про відходи" забороняється ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання від спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення і розміщення відходів. Стаття 33 Закону України "Про відходи" регламентує вимоги щодо зберігання та видалення відходів, згідно з якими зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення); забороняється несанкціоноване скидання і розміщення відходів у підземних горизонтах, на території міст та інших населених пунктів, на територіях природно-заповідного фонду, на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, в межах водоохоронних зон та зон санітарної охорони водних об'єктів, в інших місцях, що може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Згідно пунктів"а" та "б" частини першої статті 42 Закону України "Про відходи" особи, винні в порушенні законодавства про відходи, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну чи кримінальну відповідальність за порушення встановленого порядку поводження з відходами, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров'я людини та економічних збитків; самовільне розміщення чи видалення відходів. Статтею 43 цього ж Закону унормовано, що підприємства, установи, організації та громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Пунктами1.2 та 1.3 Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України №149 (z0422-07) від 04.04.07, передбачено, що ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності, та застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення, що сталося внаслідок несанкціонованих (непередбачених проектами, дозволами) скидів (викидів) речовин, сполук і матеріалів, внаслідок порушення норм екологічної безпеки у разі зберігання, транспортування та проведення вантажно-розвантажувальних робіт, використання пестицидів і агрохімікатів, токсичних речовин, виробничих і побутових відходів; самовільного розміщення промислових, побутових та інших відходів.

Відповідно до пункту 3 цієї Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Факт засмічення земель встановлюється уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт засмічення земель. При виявленні засмічення уповноваженими особами, які здійснюють контроль за додержанням природоохоронного законодавства визначаються на місті обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно положень статті 68 цього Закону порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Господарським судом першої інстанції вірно установлений факт несанкціонованого розміщення відходів на ґрунті, тобто, порушення відповідачем порядку розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізації та видалення, знешкодження і захоронення відходів, регламентованого нормами Закону України "Про відходи" (187/98-ВР) , чим спричинена шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Висновок апеляційної інстанції про те, що позивач не довів вини відповідача спростовується матеріалами справи та є помилковим ще і тому, що відсутність вини доводиться відповідачем.