Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши

За участю представників сторін :

від позивача –Гризодуб Я.Д. (дов. №38 від 17.11.2008),

від відповідача –Пащук В.В. (дов. №423 від 01.01.2009),

Відповідно до Розпорядження Заступника Голови Вищого господарського суду України від 10.06.09 розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий Ходаківська І.П., судді: Олійник В.Ф., Полянський А.Г.

Закрите акціонерне товариство страхова компанія "ДАСК" з іноземними інвестиціями звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про стягнення 588 956,93 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 у справі №10/167-07 в позові відмовлено.

Постановою від 19.02.2009 Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 у справі №10/167-07 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Закритого акціонерного товариства страхової компанії "ДАСК" з іноземними інвестиціями збитки в сумі 524 520,45 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 5 245,21 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 105,09 грн. витрати на подання апеляційної скарги в сумі 2 622,61 грн.

Відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2009, оскільки оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права та залишити без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.10.2005 між сторонами укладений агентський договір (договір доручення) №АУ069/нф-051686/ню за яким страховик (Позивач) приймає на себе зобов'язання по страхуванню пасажирів-застрахованих осіб, що відправляються зі станції Криворізької дирекції залізничних перевезень, а страховий агент (Відповідач) діє від імені та за дорученням страховика і виконує частину його страхової діяльності в сфері вищезазначеного виду страхування.

Відповідно до п. 7.1 Договору договір набуває чинності з 01.01.2006 р. і діє до 31.12.2006. У випадку, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії договору заявляє в письмовому вигляді про намір розірвати договір, він вважається пролонгованим на наступний термін, договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення терміну його дії.

Позивач отримав від Відповідача лист від 16.02.2007 за № НЗК-8/208 про відмову від договору №ПР/НФ-051686/НЮ, на який Позивач відповів листом від 15.03.2007 №108 про свою незгоду з одностороннім розірванням договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 7 статті 15 Закону України "Про страхування" страхові агенти - громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Відповідно до статті 1008 Цивільного кодексу України договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі відмови довірителя або повіреного від договору.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" надіслало на адресу позивача листи від 12.12.2006 за № Н-21/1949 та від 16.02.2007 за № НЗК-8/208, якими повідомило про свою відмову від договору від 19.10.2005 № АУ069/нф-051686/ню, отже умови припинення договору виконані відповідно до вимог вищезазначеної статті.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.11.2007 у справі № 19/183(18/44)-07, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2008, відмовлено в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства страхової компанії "ДАСК" з іноземними інвестиціями до Державного підприємства "Придніпровська залізниця" про визнання агентського договору (договору доручення) від 19.10.2005 № АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ діючим до 31.12.2007 та зобов’язання відповідача виконувати цей договір. Рішення, з посиланням на положення статті 1008 Цивільного кодексу України, мотивовано правом залізниці у будь-який час відмовитись від договору доручення.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання, відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність позивачем того, що дії залізниці є протиправними та є причиною збитків, які виникли у позивача. Крім того, сума збитків, яку просить стягнути Позивач, обґрунтовується умовним припущенням про можливість отримання прибутку за наслідками випадкового збігу обставин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що оскільки відповідач, виходячи зі змісту статті 234 Цивільного кодексу України, в даних відносинах діяв як комерційний представник, позивач відповідно до частини 3 статті 1009 Цивільного кодексу України має право на відшкодування збитків. Судом апеляційної інстанції встановлено, що договір №АУ 069 ПР/НФ-051686/НЮ був пролонгований до 31.12.2007, що підтверджується його виконанням сторонами до 20.03.2007. Оскільки позивач до 31.12.2007 розраховував отримати у 2007 році дохід від страхування пасажирів, що відправляються зі станцій Криворізької дирекції залізничних перевезень, однак через відмову відповідача від договору такий дохід отриманий не був та згідно наведеного розрахунку - недоотриманий у 2007 році дохід склав 530 522,55 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог, оскільки вказаний договір пролонгованим не був, а тому дії відповідача не є протиправними та причиною збитків, які виникли у позивача.

Відповідно до частини 1 статті 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Беручи до уваги все вищевикладене, враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вимогам матеріального права, підлягає скасуванню, а законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду –залишенню без змін

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 у справі №10/167-07 господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2008 у справі №10/167-07 залишити без змін.

Витрати по державному миту віднести на позивача. Виконання цього пункту постанови покласти на господарський суд Дніпропетровської області.