розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД

за участю представників сторін:

від позивача –Шмиголь А.В.

відповідача –Кондрашина І.О.

У листопаді 2008 року приватне підприємство "Молокозавод-ОЛКОМ" звернулось до господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором купівлі –продажу № 418 від 14.10.2008 р., у розмірі 1 994 623,12 грн.

В подальшому позивач уточнив вимоги і просив стягнути з відповідача 1 025 563,24 грн. основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 57 755,16 грн. пені, 7 219,40 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 січня 2009 року (суддя –М.Нарольський), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 року (головуючий –Л.Кондес, судді –С.Куровський, Ю.Михальська), позов задоволено частково. Стягнено з відповідача 989 625,00 грн. основного боргу, 57 755,16 грн. пені, 35 626,50 грн. інфляційних втрат, 7 219,40 грн. трьох відсотків річних та судові витрати.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 листопада 2008 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 6 жовтня 2008 року змінити і, керуючись статтею 233 ГК України, 83 ГПК України (1798-12) , зменшити суму грошових коштів, що підлягають до стягнення на 100 912,80 грн.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14 жовтня 2008 року між ПП "Молокозавод-ОЛКОМ" (продавець) та ТОВ "Каскад-Продакшн" ЛТД (покупець) було укладено договір купівлі - продажу № 418, відповідно до умов якого продавець зобов`язався поставити і передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язався прийняти товар і його оплатити (пункт 1.1.).

Пунктом 6.1. договору сторони погодили, що оплата товару повинна бути здійснена протягом десяти календарних днів після отримання його на складі продавця, але не пізніше 27.10.2008 р.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Факт поставки отримання покупцем товару на суму 989 625,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями накладних та довіреностей на отримання матеріальних цінностей (а.с. 11-14).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Внаслідок невиконання взятих на себе зобов`язань за договором, у відповідача утворилась основна заборгованість у розмірі 989 625,00 грн. Зазначена обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією акту звірки взаємних розрахунків станом на жовтень 2008 року (а.с. 68) і поясненнями представника відповідача, викладеними у запереченні на позов (а.с. 75).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого та апеляційного господарських судів щодо правомірності заявлених позовних вимог по стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД основної заборгованості у розмірі 989 625,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення місцевого господарського суду і в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 35 626,50 грн. і 7 219,40 грн. трьох відсотків річних є законним і відповідає обставинам справи.

Стаття 611 ЦК України встановлює такий правовий наслідок порушення зобов`язання як сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 ЦК України).

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

За прострочку оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,5 відсотка від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ (п. 9.1. договору).

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи важке фінансове становище відповідача, керуючись статтями 233 ГК України, 83 ГПК України (1798-12) мали зменшити розмір пені у сумі 57 755,16 грн., трьох відсотків річних у сумі 7 219,40 грн. та інфляційних втрат у сумі 35 938,24 грн., які разом складають 100 912,80 грн., виходячи із наступного.

Частина 1 статті 233 Господарського кодексу встановлює, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що має істотне значення.

За змістом наведених норм господарський суд взявши до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу і оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, може зменшити розмір пені, що підлягає до стягнення.

Таким чином, зазначені норми матеріального і процесуального права допускають можливість зменшити лише розмір пені та штрафу, що підлягає до стягнення і лише при наявності вказаних обставин.

Водночас, сплата трьох відсотків річних та відшкодування втрат від інфляції, за своєю правовою природою є не штрафними санкціями, які застосовуються до боржника при невиконання майнового зобов`язання, а платою за користування чужими грошовими коштами після спливу договірного строку і відшкодування втрат кредитора від інфляції, які б він не зазнав при належному виконанні боржником своїх зобов`язань.

За таких обставин, враховуючи те, що на момент подання позову, відповідач свої зобов`язання не виконував, приймаючи до уваги співвідношення розміру нарахованої пені із розміром основної заборгованості, рішення господарських судів щодо стягнення з відповідача усієї заявленої суми пені є законним і обґрунтованим.

Інші посилання скаржника в обґрунтування касаційної скарги також не підтверджуються матеріалами справи, спростовуються висновками судів та не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23 січня 2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 квітня 2009 року у справі за № 14/272 –без змін.