У грудні 2006 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до господарського суду з позовом до ДП "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" про стягнення 632720,42грн. боргу за поставлений природній газ по договору №06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005р., 54096,33грн. пені, 39411,79грн. інфляційної складової та 14049,45грн. 3% річних, всього 740277,99грн.

Позивач після уточнення своїх позовних вимог просив суд стягнути 175720,42грн. основного боргу за поставлений газ, 54096,33грн. пені, 113933,21грн. інфляційної складової та 28079,61грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.04.2008р. у справі №53/429-06 (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Теплоцентраль-2 "Есхар" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 28079,61грн. три відсотки річних; в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ в сумі 175720,42 грн. провадження у справі припинено; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. у справі №53/429-06 (колегія суддів у складі головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Гончар Т.В., Істоміної О.А.) рішення господарського суду Харківської області у справі №53/429-06 від 02.04.2008р. скасовано в частині відмови у стягненні суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів в розмірі 113933,21грн.; в цій частині прийняте нове рішення про задоволення позову в цій частині; стягнуто з Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 106227,63грн. інфляційних збитків; стягнуто з Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2 "Есхар" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 569,67грн. витрат по сплаті державного мита; в іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.10.2008р. у справі №53/429-06 касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволено частково. Касаційну скаргу Державного підприємства "Теплоцентраль-2 "Есхар" залишено без задоволення. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008р. у справі №53/429-06 скасовано в частині відмови у стягненні пені. В цій частині справу №53/429-06 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області в іншому складі суду. В решті постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.06.2008р. та рішення господарського суду Харківської області від 02.04.2008р. у справі №53/429-06 залишено без змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. у справі №54/157-08 (суддя Хачатрян В.С.) в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 54096,33грн. відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі №54/157-08 (колегія суддів у складі головуючого судді Карбань І.С., суддів Білоусової Я.О., Пуль О.А.) апеляційну скаргу задоволено. Рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. по справі №54/157-08 (н.р. 53/429-06) скасовано та прийнято нове. Позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Теплоелектроцентраль-2" "Есхар" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 54096,33грн. пені, 540,96грн. держмита за позовом та 270,48грн. держмита за подання апеляційної скарги із зобов’язанням господарського суду Харківської області видати на виконання даної постанови відповідний наказ.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та письмовими поясненнями до неї, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у справі №54/157-08 скасувати, а рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. по справі №54/157-08 залишити без змін.

В судове засідання представники відповідача не з’явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників відповідача.

Позивач не скористався правом, наданим статтею 111-2 ГПК України, та не надіслав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу відповідача з поясненням до неї, що не перешкоджає перегляду в касаційному порядку оскарженого судового акту.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу відповідача з письмовими поясненнями до неї, заслухавши суддю-доповідача, присутнього представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, між позивачем та відповідачем був укладений договір №06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005р. на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача в 2006р. природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 цього договору сторони передбачили, що газ, який постачається за даним договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій. Оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Як вірно з’ясовано судом апеляційної інстанції, позивач взяті на себе зобов'язання виконав: поставив відповідачеві протягом січня-березня 2006р. природний газ об'ємом 2752,638тис.куб.м. на загальну суму 811053,73грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу, проте відповідач частково розрахувався за отриманий природний газ з порушенням визначених договором строків, сплачуючи позивачу заборгованість й протягом розгляду даної справи.

За умовами п.7.2 даного договору в разі несплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п.6.1 даного договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Водночас судом апеляційної інстанції з’ясовано, що зміни до п.7.2 вказаного договору не вносились.

Врахувавши положеннями п.1, п.3 ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України, встановивши несвоєчасне проведення відповідачем розрахунків за спожитий природній газ відповідно до умов договору № 06/05-2760-ТЕ-31 від 30.12.2005р. суд апеляційної інстанції погодився з обґрунтованістю здійсненого позивачем розрахунку пені за період з 06.06.2006р. по 06.12.2006р. на суму 54096,33грн.

Водночас апеляційний господарський суд зазначив, що відповідач в обґрунтування заперечень щодо нарахованої пені послався на витрачання отриманого від позивача природного газу для вироблення за договором №105 від 14.10.2005р. теплової енергії для потреб населення для Чугуївського підприємства теплових мереж, яке за умовами договору від 12.10.2005р. надавало теплову енергію у гарячій воді комунальному підприємству "Домовой" для забезпечення кінцевого споживача - населення, опаленням у 2005-2006р.р. При цьому, відповідач вказав, що внаслідок несплати населенням за вказані послуги з теплопостачання, КП "Домовой" не змогло своєчасно розрахуватися із Чугуївськими підприємством теплових мереж, яке в свою чергу не розрахувалося з відповідачем, що призвело до виникнення боргу перед позивачем.

Як зазначено апеляційним господарським судом, відповідачем всупереч приписів ст. 33 ГПК України не було надано доказів реструктуризації заборгованості, а саме: договорів з населенням про реструктуризацію боргу, доказів щодо наявності заборгованості за такими укладеними договорами з визначенням періоду виникнення цієї заборгованості.

Тоді як встановивши з наданої відповідачем довідки щодо розміру реструктуризованої заборгованості, виданої КП "Домовой", її складання особою, яка не є контрагентом відповідача, та відсутність в ній даних щодо дат виникнення цієї заборгованості і терміну її реструктуризації, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати укладання безпосередньо відповідачем таких договорів на реструктуризацію заборгованості з населенням і дану заборгованість реструктуризованою у розумінні вимог Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) . Разом з тим, судом апеляційної інстанції з’ясовано також з актів звірення розрахунків між Чугуївським підприємством теплових мережі та КП "Домовой", що заборгованість виникла у 2004-2005 роках.

При цьому, пославшись на положення ст.6 Прикінцевих положень Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" (554-15) щодо набрання ним чинності з 01.07.2003р., з’ясувавши, що оскільки предмет спору у даній справі щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з січня по грудень 2006р. не підпадає під дію даного Закону, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про невірне застосування судом першої інстанції даного закону в обґрунтування відмови позивачу у стягненні з відповідача пені та порушення місцевим господарським судом приписів ст.ст. 230, 231 ГК України та ст.ст. 549- 551 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на суму 54096,33 грн., внаслідок чого правильно скасував рішення господарського суду Харківської області від 21.01.2009р. у справі № 54/157-08 та прийняв нове рішення про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Згідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі та письмових поясненнях до неї, не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції та не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2009р. у даній справі ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, відповідає нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.