Гвоздівською сільською радою Васильківського району Київської області у березні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" про розірвання договору оренди землі від 24.03.06, укладеного між сторонами у справі, зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення з відповідача 29483,18 грн заборгованості з орендної плати, 13976,22 грн пені, 5323,90 грн інфляційних втрат і 853,78 - 3% річних. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач наголошував на заборгованості відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 24.03.06, що за приписами статті 782 Цивільного кодексу України і статті 31 Закону України "Про оренду землі" є підставою для його розірвання та повернення об'єкта оренди. При цьому, позивач посилався на пункти 4.1, 4.3 договору оренди, приписи статей 525, 526, 611, 625, 782, 792 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 21, 32, 34- 36 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Київської області від 19.06.08, ухваленим суддею Тищенко О.В., позовні вимоги задоволено, розірвано договір оренди землі від 24.03.06, укладений між Гвоздівською сільською радою Васильківського району Київської області і Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро"; зобов'язано ТОВ "Гвоздів-Агро" повернути Гвоздівській сільській раді земельну ділянку, площею 26,168 га (з них: площею 3,582 га і 22,586 га –господарські будівлі та двори), розташовану на території села Гвоздів Васильківського району Київської області, в межах населеного пункту на вулиці Леніна, 10 і 11; стягнуто з ТОВ "Гвоздів-Агро" на користь Гвоздівської сільської ради 29483,18 грн заборгованості з орендної плати, 13976,22 грн пені, 5323,90 грн інфляційних втрат і 853,78 - 3% річних. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 24.03.06, а тому визнав підставним нарахування пені, інфляційних та 3% річних. Суд дійшов висновку, що несплата орендних платежів є підставою для розірвання договору оренди та повернення об'єкта оренди. Водночас судом, з урахуванням рішення Господарського суду Київської області від 08.11.07-14.11.08 у справі №10/467-07, спростовані доводи відповідача про те, що він є власником спірної земельної ділянки. Судове рішення обґрунтоване приписами статей 15, 16, 525, 526, 546, 547, 549, 625, 785, 792 Цивільного кодексу України, статей 93, 141 Земельного кодексу України, статей 193, 232 Господарського кодексу України, статей 21, 24, 27, 31, 34 Закону України "Про оренду землі", статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Рудченка С.Г. - головуючого, Гаврилюка О.М., Мельника С.М., постановою від 04.11.08, перевірене рішення у справі змінив, зменшивши суму стягнутої орендної плати, оскільки установив факт сплати відповідачем 3978 грн орендних платежів за договором оренди землі від 24.03.06.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права, та, з урахуванням змін, зроблених у судовому засіданні, справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник звертає увагу на те, що дія спірного договору припиняється у разі викупу орендарем земельної ділянки. При цьому, скаржник наголошує на тому, що власником земельних ділянок є ТОВ "Гвоздів-Агро", оскільки товариство придбало їх за договором купівлі-продажу від 10.04.06 та має Державні акти на право власності на них. На думку заявника, права та законні інтереси Гвоздівської сільської ради не порушені, бо вона не є власником земельних ділянок та їх орендодавцем. Заявник посилається на порушення судом і приписів статей 21, 35 Господарського процесуального кодексу України.

Від Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому рада просить залишити без змін постанову у справі з мотивів у ній викладених, а касаційну скаргу –без задоволення. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція спортивних розваг" судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити без змін постанову у справі, а касаційну скаргу - без задоволення. Товариство зазначає, що воно є власником спірних земельних ділянок. Від Замлинського Андрія Георгійовича і відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення представників позивача і відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.03.06 між Гвоздівською сільською радою Васильківського району Київської області - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" - орендарем укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування, з правом викупу, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що перебуває у державній власності, загальною площею 26,168 га (зних: площею –3,582 га та 22,586 га - господарські будівлі та двори), розташовану на території села Гвоздів Васильківського району Київської області, в межах населеного пункту, кадастрові № 3221481501 01 046 0013; №3221481501 01 039 0001. В цей же день договір було посвідчено державним нотаріусом та зареєстровано в реєстрі за №2-1334, а 31.03.06 його зареєстровано Васильківським відділом Київської філії Центру державного земельного кадастру за №040632600001.

Згідно пункту 2.1 договоруворендупередаєтьсяземельнаділянка загальною площею 26,168 га. Вказана земельна ділянка відноситься до Гвоздівської сільської ради згідноз проектомформуваннятериторії і встановлення меж сільської Ради, виданого Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук. Судами установлено, що 25.03.06 за актом приймання передачі орендодавець передав земельну ділянку орендареві. Умовами договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5% від нормативно грошової оцінки земель в сумі 15912,93 грн за рік з урахуванням індексів інфляції, щорічно за офіційними річними показниками інфляції в лютому місяці.

Відповідно до пункту 4.3 договору оренди орендна плата сплачується щомісячно упродовж 30-ти днів, наступних за звітним періодом на розрахунковий рахунок орендодавця. В разі несвоєчасної сплати орендної плати встановлено розмір пені 0,3% від суми недоїмки за кожен день прострочення платежу на користь орендодавця. Предметом позову у даній справі є вимоги Гвоздівської сільської ради Васильківського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гвоздів-Агро" про:

1) розірвання договору оренди землі від 24.03.06, укладеного між сторонами у справі;

2)зобов'язання повернути об'єкт оренди;

3) стягнення з відповідача 29483,18 грн заборгованості з орендної плати, 13976,22 грн пені, 5323,90 грн інфляційних втрат і 853,78 - 3% річних. Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди виходили з наявності заборгованості у відповідача зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 24.03.06. При цьому, апеляційним судом установлено, що на виконання умов договору відповідач сплатив орендні платежі у розмірі 3978 грн за квитанціями №211 від 19.04.06, №140 від 15.05.06, №56 від 12.07.06.

Відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , іншими нормативно - правовими актами та договором оренди землі. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання. За вимогами пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом у вигляді сплати неустойки. За приписами статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Суди установили факт порушення відповідачем своїх договірних зобов’язань, а відтак вимоги позивача про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат, 3% річних та пені вірно задоволені судом. Відповідно до пункту "д"статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є зокрема систематична несплата земельного податку або орендної плати. Закон України "Про оренду землі" (161-14) визначає підстави і порядок припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Згідно частини 2 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати. За приписами статті 32 названого Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору. Отже, враховуючи установлений судами факт несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди за рішенням суду, оскільки договором оренди та законодавством не передбачено право на односторонню відмову від договору оренди землі. Відтак є вірним і рішення про повернення землі власникові. Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами та стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів визнає, що апеляційним судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційної інстанції відсутні.