Кредитна спілка "Укркредитсервіс" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Центрального регіонального управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (з врахуванням уточнень до позовних вимог) в якому просила зобов'язати Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" зарахувати безпідставно списані грошові кошти, в сумі 29 918,76 грн. на розрахунковий рахунок позивача та стягнути з відповідача 4 180,42 грн. пені та 5 500 грн. збитків у вигляді витрат на юридичні послуги. Позов вмотивований посиланням на статтю 1073 Цивільного кодексу України, оскільки позивач вважав грошові кошти в сумі 29 918,76 грн. безпідставно списаними з його рахунку.

За клопотанням представника позивача господарський суд міста Києва ухвалою від 04.02.2008 року (суддя Сташків Р.Б.) замінив неналежного відповідача - Центральне регіональне управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" належним відповідачем - юридичною особою Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит", з посиланням на те, що Центральне регіональне управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" не має статусу юридичної особи.

Господарський суд міста Києва рішенням від 31.03.2008 року (суддя Сташків Р.Б.) позов задовольнив частково, зобов'язав Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" зарахувати 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитної спілки "Укркредитсервіс", стягнув з відповідача 4180 грн. пені. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 09.06.2008 року (судді Капацин Н.В., Калатай Н.Ф., Пашкіна С.А.) рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на статтю 1071 Цивільного кодексу України та пункт 1.3 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті". При цьому суд виходив з того, що позивач не довів факт безпідставного списання та помилкового переказу банком коштів, які знаходилися на його рахунку.

Вищий господарський суд України постановою від 18.09.2008 року (судді Добролюбова Т.В., Гоголь Т.Г., Дроботова Т.Б.) рішення господарського суду міста Києва від 31.03.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.06.2008 року скасував, справу скерував на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді господарський суд міста Києва рішенням від 28.11.2008 року (суддя Самсін Р.І.) в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись на те, що банк правомірно здійснив дії по списанню арештованих коштів з рахунку позивача на виконання судових рішень.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 19.02.2009 року (судді Отрюх Б.В., Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2008 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Кредитна спілка "Укркредитсервіс" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2009 року, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Скаржник мотивує скаргу порушенням норм матеріального та процесуального права апеляційною інстанцією при ухваленні оскаржуваної постанови, а саме: пунктів 1.7, 5.3, 10.9, 10.10 Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні, в національній валюті" (затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (z0377-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року №377/8976 (z0377-04) ), пункту 32.3.2 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14)

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г. та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного судового акта, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

В процесі розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що Кредитна спілка "Укркредитсервіс" – позивач у справі, є клієнтом Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" і має відкриті рахунки в філії Київського регіонального управління Банку № 26511203099803, № 26503201030980, № 26513202030980. Дарницький районний суд міста Києва постановою від 07.04.2006 року в кримінальній справі № 02-8795 наклав арешт на зазначені рахунки Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (ідентифікаційний код 33227955) в філії Київського регіонального управління відповідача в місті Києві. Державна виконавча служба у Дарницькому районі м. Києва листом № 501/13 направила відповідачу постанову про арешт коштів боржника № Ю1/13 від 15.03.2007 року у сумі 29 918,76 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку Кредитної спілки "Укркредитсервіс" № 26503201030980 в філії Київського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в місті Києві, МФО Ю0937.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що в ході примусового виконання рішень прийнятих: 04.07.2006 року № 2-1615 Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення боргу в сумі 4 051,00 грн. з Кредитної спілки "Укркредитсервіс" на користь Матакова А.Л.; 01.08.2006 року № 2-2091 Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення боргу в сумі 8 969,00 грн. з Кредитної спілки "Укркредитсервіс" на користь Сигачової О.М.; 27.10.2006 року № 2-3522 Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення боргу в сумі 14 096,96 грн. з Кредитної спілки "Укркредитсервіс" на користь Рибочка П.П.; 16.10.2006р. № 2-3522 Дарницьким районним судом міста Києва, про стягнення судових витрат в сумі 81,00 грн. з Кредитної спілки "Укркредитсервіс" на користь держави відкрито виконавче провадження, надано строк для добровільного виконання рішень судів, однак, в добровільному порядку Кредитною спілкою "Укркредитсервіс" виконавчі документи виконані не були.

Філією Київського регіонального управління Банку "Фінанси і кредит" у місті Києві 24.05.2007 року отримано від Державної виконавчої служби у Дарницькому районі міста Києва платіжну вимогу № 501/13 від 15.05.2007 року, про стягнення з рахунку Кредитної спілки "Укркредитсервіс" № 26503201030980 29 918,76 грн. згідно виконавчих листів Дарницького районного суду м. Києва на користь Матакова А.Л. - 4 051,00 грн., Сигачової О.М. - 8 969,00 грн., Рибочка П.П. - 14 096,96 грн., держави - 81,00 грн. На виконання зазначеної платіжної вимоги Державної виконавчої служби у Дарницькому районі міста Києва, 24.05.2007 року Відкритим акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" платіжною вимогою № 501/13 від 15.05.2007 примусово списано з розрахункового рахунку № 2650320103980 Кредитної спілки "Укркредитсервіс" 29 918,76 грн.

Кредитна спілка "Укркредитсервіс" 25.09.2007 року направила відповідачу вимогу № 31 про повернення 29 918,76 грн. безпідставно списаних грошових коштів на арештований рахунок № 26503201030980 в філії Київського регіонального управління Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" в місті Києві.

Відповідач 01.10.2007 року листом № 5793 відхилив вказану вимогу, вважаючи що діяв в межах Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті.

Згідно з вимогами частини 2 статті 1071 Цивільного кодексу України грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Пунктом 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 року № 22, встановлено, що її вимоги поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними. Відповідно до пункту 1.7. Інструкції № 22 кошти з рахунків клієнтів банки списують на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. У відповідності до пункту 5.3. гл. 5 Інструкції № 22, примусове списання коштів з рахунків ініціюють стягувачі на підставі виконавчих документів, виданих судами.

Правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта унормовані статт.ею 1073 Цивільного кодексу України (435-15) . За приписами вказаної норми у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки господарські судам попередніх інстанцій в ході розгляду справи встановили, що Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" правомірно здійснило дії по примусовому списанню спірної суми арештованих грошових коштів з рахунку позивача на виконання судових рішень на підставі платіжної вимоги Державної виконавчої служби, а відтак суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про зобов’язання Відкритого акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" зарахувати безпідставно списані грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача.

Наведене спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі Кредитної спілки "Укркредитсервіс".

Не приймаються до уваги посилання скаржника в касаційній скарзі на те, що банк помилково здійснив переказ коштів у зв’язку з чим позивач вимагає сплати пені на підставі п.32.3.2. Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" (2346-14) . Ці доводи скаржника, були розглянуті апеляційним судом, який зазначив, що кредитна спілка "Укркредитсервіс" є належним платником, спірна сума коштів списана на законних підставах, за ініціативою належного стягувача і на користь належних отримувачів при примусовому виконанні рішень Дарницького районного суду м. Києва.

За таких обставин, неспроможними є доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у справі. Правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключною прерогативою суду першої та апеляційної інстанцій. Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що фактичні обставини справи встановлено господарськими судами попередніх інстанцій на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, тому у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.