Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Бірюк Л.І. –за дов. від 15.05.09; Гірій Г.І. –за дов. від 15.05.09, Славов В.О. –за дов. від 15.05.09.

від відповідача-1: Тхорик С.М. –за дов. від 18.05.09;

від відповідача-2: не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Житлово-будівельним кооперативом "Наука-1" у липні 2008 року заявлений позов, з урахуванням змін від 25.09.08, до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новабуд" про визнання недійсним, з моменту його укладення, договору від 19.07.04 №79-6-00225 оренди земельної ділянки та скасування реєстрації пункту 2 цього договору у відповідних реєстрах і органах його реєстрації. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що 19.07.04 на підставі Рішення Київської міської ради від 29.04.04 №237/1447 (ra0237023-04) між відповідачами укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,27 га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом на вул. Микільсько-Ботанічній, 31-а, за рахунок земель міської забудови. Позивач наголошував, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією та рішенням Виконавчого комітету Радянської районної Ради депутатів трудящих від 20.06.1966 передана йому в безстрокове користування. Позивач вказував на те, що спірний договір укладений з порушенням процедури проведення зміни цільового призначення земель загального користування на землі будівництва та приписів статей 40, 41, 42 Земельного кодексу України. Крім того, позивач зауважував на тому, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.07.06, рішення Київської міської ради від 29.04.04 №237/1447 було скасовано. Також, позивач вважав, що при укладенні спірного договору сторонами не дотримано вимог законодавства про містобудування, положень статті 151 Земельного кодексу України та пункту 3 Розділу 3 Генеральної схеми планування території України", затвердженої Законом України "Про Генеральну схему планування території України" (3059-14) . Відтак, позивач просив визнати недійсним договір оренди від 19.07.04 на підставі приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.09.08, ухваленим суддею Борисенко І.І., позовні вимоги задоволено частково. Судом установлено, що частина переданої в оренду за спірним договором земельної ділянки, а саме 0,22 га, є прибудинковою територією позивача. При цьому, суд дійшов висновку, що оспорюваний договір укладений з порушенням процедури проведення зміни цільового призначення земель загального користування на землі будівництва та суперечить приписам статей 40, 41, 42 Земельного кодексу України, оскільки спірна земельна ділянка є прибудинковою територією та знаходяться у постійному користуванні позивача. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що оскільки рішення Київської міської ради від 29.04.04 №237/1447 (ra0237023-04) на підставі якого укладено спірний договір оренди скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.07.06, оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним з моменту його укладення. В частині скасування реєстрації пункту 2 договору № 79-6-00225 оренди земельної ділянки у відповідних реєстрах і органах його реєстрації провадження у справі припинено на підставі частини 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України з огляду на відмову позивача від цієї вимоги.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Зеленіна В.О.- головуючого, Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф., постановою від 28.01.09, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новабуд" залишив без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новабуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати. Обґрунтовуючи свої вимоги товариство вказує на хибність висновку судів про те, що частина земельної ділянки, наданої в оренду за спірним договором, а саме 0,22 га, є прибудинковою територією, оскільки у справі відсутні докази того, що саме ця земельна ділянка входить до земель площею 0,27 га, яка знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Микільсько –Ботанічна, 31-А. Водночас, скаржник вважає помилковим посилання судів попередніх інстанцій на постанову у іншій справі (№2-а894), якою скасовано рішення Київради від 29.04.04 №237/1447 (ra0237023-04) , оскільки товариство не приймало участь у справі та на даний час оскаржує судовий акт в апеляційному порядку.

Від Житлово-будівельного кооперативу "Наука-1" судом отримано відзив у вигляді заперечень, в якому кооператив просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Від Київської міської ради відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом апеляційної інстанції приписів матеріального і процесуального законодавства.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що предметом позову у справі є вимога Житлово-будівельного кооперативу "Наука-1" до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Новабуд" про визнання недійсним, з моменту його укладення, договору від 19.07.04 №79-6-00225 оренди земельної ділянки. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про підставність цієї вимоги. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. За загальним правилом, земельні ділянки можуть набуватися шляхом укладання цивільно - правових угод, зокрема, договору оренди. Відповідно до пункту 2 статті 131 Земельного кодексу України укладання таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням вимог Земельного кодексу України (2768-14) .

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, господарський суд зобов’язаний на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановити обставини, з наявністю яких чинне законодавство пов'язує недійсність угоди. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 23.06.65 №1003 виділено у довічне безумовне володіння та користування під будівництво багатоповерхового житлового будинку для кооперативу АН УРСР ( сучасна назва ЖБК "Наука-1"), земельну ділянку площею 0,18 га, розташовану на вул. Микільсько-Ботанічній, 27/29.

Рішенням від 23.06.65 №1011 виконком Київської міської ради депутатів трудящих виділив КФ ДІ "Діпроштув" земельну ділянку площею 0,21 га на вул. Микільсько-Ботанічній 21/4, 23, 25, 27 під будівництво багатоповерхового житлового будинку за індивідуальним проектом, при цьому, були виділені земельні ділянки в натурі, складені їх схеми та розроблені відповідні кадастрові плани за №25378, №25431. Рішенням виконкому комітету Радянської районної Ради депутатів трудящих від 20.06.66 №603 затверджений статут ЖБК "Наука-1", в якому на підставі вказаних рішень зазначено, що земельна ділянка надана позивачеві в безстрокове користування. Рішенням від 30.06.69 №1117 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих введено в експлуатацію ці будинки з наданою згідно з розробленими і затвердженими належним чином проектами прилеглою територією, інфраструктурою тощо. Судами установлено, що загальна площа наданої позивачеві прибудинкової земельної ділянки становить 2 214 кв.м, що підтверджується даними земельного управління Київської міської ради. При цьому, судом установлено, що за вказану земельну ділянку позивачем щорічно сплачується земельний податок. Судами також установлено, що рішенням Київської міської ради від 29.04.04 №37/1447 (ra0237023-04) вказана земельна ділянка площею 0,27 га, з яких 0,22 га є прибудинковою територією позивача, передана в оренду ТОВ "Новабуд" для будівництва 20-поверхового будинку з підземним паркінгом. На виконання цього рішення, 19.07.04 між Київською міською радою та ТОВ "Новабуд", укладений договір оренди земельної ділянки №79-6-00225. Судами установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений без погодження з позивачем та з порушенням процедури проведення зміни цільового призначення земель загального користування (дитячий і спортивний майданчик, рекреаційної зони і зони відпочинку) на землі під будівництво. Судами установлено, що оспорюваний договір укладений з порушенням приписів статей 40, 41 Земельного Кодексу України, оскільки частина землі, яка виділена ТОВ "Новабуд" є прибудинковою територією і знаходиться у постійному користуванні ЖБК "Наука-1" та статті 42 цього ж Кодексу щодо порядку використання прибудинкових територій і ділянок багатоквартирних будинків, який визначається мешканцями будинку, що мають першочергове право на цю ділянку. Окрім цього, відповідно до приписів статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Судами установлено, що рішення Київської міської ради від 29.04.04 №237/1447 (ra0237023-04) , на підставі якого укладено спірний договір, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.07.06 у іншій справі (№ 2а-894/2006) визнане недійсним. Враховуючи,встановлення судами попередніх інстанцій обставин, з якими закон пов’язує визнання договору недійсним, колегія суддів визнає вірним висновок судів про підставність задоволення позовних вимог. Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують встановленого судами та не можуть бути підставою для скасування переглянутих судових рішень, оскільки ґрунтуються на переоцінці судом доказів у справі.

Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх.

За таких обставин, переглянута постанова у справі відповідає вимогам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7 , 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.01.09 у справі №4/342 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новабуд" залишити без задоволення.