Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги

Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення 14025,85 грн. шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 20.07.05, винесеним суддею Балик В.М., в позові відмовлено. Судове рішення мотивоване посиланням на статтю 1188 Цивільного кодексу України, оскільки відсутні докази, які підтверджують вину ВАТ "Укртелеком" або його працівника, що керував автомобілем, а відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок зіткнення джерел підвищеної небезпеки настає лише при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі: Белінської В.О. –головуючий, Сизько І.А., Тищик І.І постановою від 03.10.05 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Вищий господарський суд України, постановою від 22.12.2005, винесені у справі судові акти скасував, справу направив на новий розгляд до господарського суду Кіровоградської області.

Заявою від 06.04.06 Кіровоградська філія ВАТ "Укртелеком" звернулася до Господарського суду Кіровоградської області з зустрічним позовом до Кіровоградської об'єднаної ДПІ про стягнення шкоди в розмірі 3890,12 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23.10.08, винесеним суддею Хилько Ю.В., в первісному та зустрічному позові відмовлено повністю. Судовий акт вмотивований посиланнями на статтю 1188 Цивільного кодексу України. Крім того, суд виходив з того, що позивачами по первісному і зустрічному позовах не було подано до суду безспірних доказів вини працівників відповідача по первісному та зустрічному позовах в скоєнні пригоди, а отримані в результаті проведених судових експертиз докази мають характер припущення і не спростовують або підтверджують обставини, викладені в поясненнях.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Прокопенка А.Є.- головуючого, Дмитренко А.К., Крутовських В.І., постановою від 09.01.09 перевірене рішення залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ДПІ у м. Кіровограді звернулася до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 23.10.08 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.01.09 скасувати, прийняти нове рішення, яким позов ДПІ у м. Кіровограді задовольнити повністю. Касатор вважає, що судові акти винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права,зокрема, статті 95 Господарського процесуального кодексу України і статті 1188 Цивільного кодексу України.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 29 липня 2001 року на перехресті вулиць 50 років Жовтня та Комарова в м. Кіровограді автомобіль марки УАЗ-31512, державний НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (працівника відкритого акціонерного товариства "Укртелеком") зіткнувся з автомобілем марки ВАЗ-2107, державний НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 (працівника Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції). По факту дорожньо-транспортної пригоди СВ Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області порушено кримінальну справу № 11-6457. Постановою старшого слідчого СВ Кіровоградського міського відділу УМВС України в Кіровоградській області Бабкова О.О. від 29.12.04 кримінальна справа № 11-6457 за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю водія ОСОБА_2 та ОСОБА_1 закрита за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину. Слідство дійшло висновку, що враховуючи місце зіткнення автомобілів; марки ВАЗ-2107, державний НОМЕР_2 та марки УАЗ-31512, державний НОМЕР_1 з технічної точки зору і слідчої версії в діях обох водіїв вбачається склад злочину, передбачений частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України. Предметом спору є наявність чи відсутність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, заподіяної його працівником, в порядку регресу за статтями 1187 та 1166 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів вини ОСОБА_2, водія, який 29.07.01 управляв належним відповідачу автомобілем марки УАЗ-31512, державний реєстраційний НОМЕР_1, в зіткненні з автомобілем марки ВАТ-2107, державний реєстраційний НОМЕР_2, який знаходиться на балансі позивача, а також доказів розміру шкоди, завданої зіткненням автомобілів, з приводу відшкодування якої позивач звернувся до суду. Погоджуючись з таким висновком місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції, оцінюючи висновки судових комплексних транспортно - трасологічних експертиз № 11026 від 27.09.04, № 11783 від 16.10.01 і № 14727 від 28.12.01, а також висновок судової фонотехнічної експертизи № 419 від 12.03.07, вважав останні такими, що ґрунтуються на припущеннях. Суд вказав, що визначальним для визначення винної особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є встановлення безпосереднього місця зіткнення транспортних засобів, яке не було відображене на схемі до протоколу огляду місця пригоди і відновити ці обставини на даний час є неможливим.

Відповідно до статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. За загальними правилами, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом –джерелом підвищеної небезпеки. Водночас статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено правила відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, яка застосовується на загальних підставах зі застосуванням принципу вини сторін. Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування заподіяної шкоди суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та шкодою. Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи недоведеність позивачем наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відтак обґрунтовано відмовили у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів також зазначає, що скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційного подання визнаються непереконливими, оскільки не спростовують встановлених судами обставин справи.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 січня 2009 року у справі № 7/20 –без змін.