У липні 2008 р. ВАТ "Дніпроспецбуд" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Сферастрой-Інвест" про стягнення 62214,47 грн. основного боргу та 5788,49 грн. пені за договором № 13-у на виконання послуг машинами та механізмами від 24.03.2006 р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008 р. (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено.

Рішення мотивовано доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог ВАТ "Дніпроспецбуд".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.01.2009 р. (судді: Прокопенко А.Є., Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2008 р. скасовано, в позові відмовлено.

Постанова мотивована відсутністю належних доказів виконання позивачем послуг на заявлену суму за договором № 13-у на виконання послуг машинами та механізмами від 24.03.2006 р.

Не погоджуючись з постановою, ВАТ "Дніпроспецбуд" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачаться з матеріалів справи та встановлено судами, 24.03.2006 р. між ТОВ "Сферастрой-Інвест" (замовник) та Дніпропетровським управлінням механізації-філією ВАТ "Дніпроспецбуд", діючого на підставі довіреності ВАТ "Дніпроспецбуд" № 43 від 14.12.2005 р., (підрядник) укладено договір №13-у на виконання послуг машинами та механізмами (надалі –Договір), відповідно якого замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником об'єми послуг крану МКГ-25 відповідно змінних рапортів по 475 грн. за робочий день. В подальшому вартість виконаних робіт корегувалась додатковою угодою № 1 від 25.04.2006 р. (590 грн.) та додатковою угодою № 2 від 06.09.2006 р. (664 грн.).

Відповідно п. 2.1. Договору за 3 дні до початку виконання робіт і кожного наступного місяця замовник здійснює передоплату в розмірі 100% вартості послуг крану, кінцевий розрахунок за фактично виконані об'єми послуг здійснюється на підставі акту виконаних робіт щомісячно до п'ятого числа наступного за звітним місяцем, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника (п.2.2. Договору).

Згідно п. 3.6. Договору сторонами узгоджено строк дії договору з 30.03.2006 р. по 31.05.2006 р. Якщо жодна із сторін до закінчення строку дії договору не заявить про його розірвання, строк дії договору автоматично продовжується до 31.12.2006 р.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у якості доказів виконання робіт позивачем надано до матеріалів справи ксерокопії актів прийомки виконаних послуг. Вказані акти позивачем не завірені належним чином, відсутнє прізвище та посада особи, яка виконала підпис на документі, ксерокопія документу не завірена печаткою підприємства. Інших актів прийомки виконаних робіт за весь період дії договору позивачем до справи не надано.

Апеляційний господарський суд ухвалами від 09.12.2008 р., 23.12.2008 р. та 13.01.2009 р. витребував у позивача докладний розрахунок позовних вимог, оригінали актів прийомки виконаних робіт та належно завірені копії актів виконаних робіт, оригінал акту звірки. Проте, вказані вимоги суду позивачем виконані не були.

В силу ч. 3 ст. 43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи спір, апеляційний господарський суд правильно розподілив між сторонами обов'язок доказування, тобто визначив, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

Виходячи з цього, позивач повинен був довести виконання ним підрядних робіт за Договором.

Проте, позивачем не надано до суду належних доказів виконання ним даних робіт, тобто не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції правомірно відмов в позові.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.