Стягнено з виробничого управління житлово-комунального господарства в доход місцевого бюджету Берегівської міської ради –633780,00 грн., в доход державного бюджету України - 6337,80 грн. 6337,80грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрат зі сплати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог до виробничого управління житлово-комунального господарства м. Берегово відмовлено, у задоволенні позовних вимог до Берегівської міської ради та ТОВ "Спільне українсько-угорське підприємство "Берег-Вертікал" відмовлено.

Постановою від 04.02.2009 Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Закарпатської області від 13.10.2008 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно ст. 42 Закону України "Про відходи" правопорушеннями у сфері поводження з відходами, зокрема, є самовільне розміщення чи видалення відходів, порушення встановлених правил і режиму експлуатації полігонів для зберігання чи захоронення промислових, побутових та інших відходів (сміттєзвалищ, шламосховищ, золовідвалів тощо). За ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" правопорушеннями у сфері охорони навколишнього природного середовища, за які встановлена відповідальність, зокрема, є порушення норм екологічної безпеки, порушення природоохоронних вимог при зберіганні, транспортуванні, використанні та захороненні відходів.

Не погоджуючись з судовими рішеннями перший заступник прокурора Закарпатської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням і просить їх скасувати, посилаючись на те, що господарськими судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. 43 Закону України "Про відходи", ст. 123- 126 Земельного кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково.

Господарським судом встановлено, що у квітні 2007 року уповноваженими представниками Управління з контролю за використанням та охороною земель у Закарпатській області в ході перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні сміттєзвалища на території Берегівської міської ради встановлено, що ТОВ "Спільне українсько-угорське підприємство "Берег-Вертікал"протягом 2004-2007 років розмістила 16,4 тис. тон твердих побутових відходів на земельній ділянці площею приблизно 30 га, яка розташована на території Берегівської міської ради, без розробки проекту відведення земельної ділянки та його подальшого затвердження, без нарахування та сплати втрат сільськогосподарського виробництва, без винесення меж в натурі і оформлення права користування земельною ділянкою, не отримавши дозвіл та ліміт на розміщення твердих побутових відходів, на підставі укладених договорів про надання послуг з прибирання сміття та очищення територій мешканцями міста, підприємствами та організаціями м. Берегово, внаслідок чого заподіяно збитки навколишньому природному середовищу.

Вказана земельна ділянка площею 33,00 га, розташована на території м. Берегово в межах населеного пункту в урочищі "Санітарне поле" по вул. Мужайській, б/н і належить на праві комунальної власності Берегівській міській раді.

Рішенням Берегівської міської ради № 388 від 27.02.2004 надано згоду Виробничому управлінню житлово-комунального господарства виконкому Берегівської міської ради виступити співзасновником спільного українсько-угорського підприємства "Берегово-Вертікал" з видом діяльності по благоустрою міста та утилізації сміття, а також за ним закріплено земельну ділянку під сміттєзвалищем "Санітарне поле", площею 33,00 га.

ВУЖКГ внесено до статутного фонду ТОВ "Спільне українсько-угорське підприємство "Берег-Вертікал" право користування земельною ділянкою, на якій розташоване сміттєзвалище, вартістю 26000,00 грн.

За довідкою Головного управління земельних ресурсів у Закарпатській області № 229 від 08.02.2008 земельна ділянка під сміттєзвалищем "Санітарне поле" за адресою: м. Берегово, вул. Мужайська, б/н, площею 33,00 га належить до земель сільськогосподарського призначення (лучно-болотні не осушені ґрунти). Нормативно-грошова оцінка 1 кв. м. вказаної земельної ділянки становить 0,42 грн.. Проект відведення земельної ділянки ТОВ СП "Берег-Вертікал", площею 27,7292 га у м. Берегово по вул. Мужайській в базі даних державного земельного кадастру не зареєстрований.

В матеріалах справи відсутні належні рішення органів місцевого самоврядування щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Приймаючи судові рішення, господарські суди не врахували, що відповідно ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:

- підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності;

- громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;

- релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Господарським судам не надано доказів того, що ТОВ "Спільне українсько-угорське підприємство "Берег-Вертікал" Берігівською міською радою надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та про її надання йому у встановленому законом порядку.

Статтею 125 Земельного кодексу України (чинного на час перевірки) встановлено, що приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Отже, при прийнятті судових рішень господарські суди не врахували, що ТОВ "Спільне українсько-угорське підприємство "Берег-Вертікал" користувалося земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Згідно ст. 43 Закону України "Про відходи" підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про відходи, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого Кабінетом Міністрів України №1218 (1218-98-п) від 03.08.1998, ліміт на утворення відходів визначається їх власником у процесі діяльності на підставі дозволу на розміщення відходів та договору на передачу відходів іншому власнику. Власникам відходів, які здійснюють лише їх розміщення, затверджується ліміт на розміщення відходів.

За статутом ТОВ "Спільне українсько-угорське підприємство "Берег-Вертікал" - метою діяльності його є проведення підприємницької діяльності по благоустрою міста, вивозу та утилізації сміття з метою отримання прибутку.

Товариство, як суб?єкт господарської діяльності по вивозу та утилізації сміття (вид діяльності згідно статуту) отримало в Державному управлінні екології та природних ресурсів в Закарпатській області дозвіл на розміщення відходів та ліміти на їх утворення та розміщення.

Однак, господарськими судами не надано належної правової оцінки тому, що ТОВ СП "Берег-Вертікал" створено з напрямком діяльності по збору, обробці та утилізації сміття, а не надання послуг з перевезення відходів та тому, що воно було фактичним користувачем вищевказаної земельної ділянки.

Відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку і розмірах, встановлених законодавством України.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.