Прип’ятський спеціальний прокурор Київської області звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного відселення "Чорнобильсервіс" (надалі ДП "Чорнобильсервіс") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Компанія "ДіСі" (надалі ТОВ ВП "Компанія "ДіСі" ) про стягнення 846 728,66 грн., в тому числі 754826 грн. основного боргу, 26801,50 грн. пені, 52837,81 грн. інфляційних втрат, 5025,30 грн. річних, 7 238,05 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги прокурор мотивував тим, що в порушення умов укладених між ДП "Чорнобильсервіс" та ТОВ ВП "Компанія "ДіСі" ряду договорів купівлі-продажу, останнім у визначений договорами строк не поставлено обумовлену договорами кількість товару, чим завдано шкоди державі, оскільки за товар покупець - ДП "Чорнобильсервіс" розраховувався коштами з державного

Доповідач: Шаргало В.І.

бюджету, а придбаний товар використовувався для ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Нестачу товару виявлено під час перевірки складів ДП "Чорнобильсервіс".

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2009 року (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року (судді: Іваненко Я.Л., Євдокимов О.В., Пантелієнко В.О.), в задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що відповідачем виконані зобов'язання щодо поставки товарів у встановлений строк, між позивачем та відповідачем укладались договори відповідального зберігання товарів, однак товари за актами приймання-передачі були повернуті покупцю - ДП "Чорнобильсервіс", заявлені прокурором до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних застосовуються при порушенні виконання грошових зобов'язань, тоді як відповідачем поставлявся товар. Крім того, доказів недостачі товару прокурором не подано.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Прип’ятський спеціальний прокурор Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування вимог касаційного подання, прокурор посилається на те, що докази про факт поставки товару на момент розгляду справи в суді першої інстанції відсутні, укладені між сторонами договори про відповідальне зберігання є зловмисними (мнимими), однак, суди не дали належної оцінки цим обставинам, не застосували норми ч. 5 ст. 203, ст. 213 Цивільного кодексу України, не визнали ці договори недійсними.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційного подання, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.12.2007року на підставі тендеру між ДП "Чорнобильсервіс" (Замовник) та ТОВ ВП "Компанія "ДіСі" (Постачальник) укладено ряд договорів, за умовами яких Постачальник зобов'язався передати Замовнику у строк не пізніше 31.12.2007 року у власність товар, в асортименті, обсягах та за ціною, що визначаються у специфікаціях, а саме:

- договір №27/05-Т про поставку головних уборів у кількості 1201 шт. на суму 104487 грн.;

- договір №28/05-Т про поставку комплектів робочих захисних –1496 компл., та комплектів сіро-голубих - 324 компл. на суму 317376 грн.;

- договір №29/05-Т про поставку курток зимових сіро-голубих –324 шт., захисного кольору –1576 шт., курток вітрозахисних - 1846 шт. на суму 655402грн.;

- договір №30/05-Т про поставку білизни спідньої трикотажної - 1278 шт. на суму 132912 грн.;

- договір №31/05-Т про поставку взуття (напівчобіт) –1104 пар на суму 189888 грн..

Вищезазначений товар на вказані суми поставлений Замовнику –позивачу, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Разом з тим, господарськими судами встановлено, що 25.12.07р. між сторонами укладено ряд договорів, відповідно до яких Замовник передав, а Постачальник прийняв на відповідальне зберігання названі товари, однак, ці товари в повному обсязі були повернуті Замовнику, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (наявні в матеріалах справи).

Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, що за клопотанням прокурора, ухвалою від 17.12.2008 року Київським апеляційним господарським судом апеляційне провадження у справі було зупинено на час проведення прокуратурою перевірки фактів щодо порушення законності при виконанні вищезазначених договорів купівлі-продажу. Провадження у справі поновлено ухвалою від 17.02.2009 року після отримання від прокуратури листа, в якому повідомлялося що матеріали перевірки приєднані до матеріалів кримінальної справи №99-39, порушеної за фактом зловживання службовими особами ДП "Чорнобильсервіс", за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. В матеріалах справи наявна постанова Іванківського районного суду у справі №1-120 2008 року, якою Рихлову В.Ф., що перебувала на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ДП "Чорнобильсервіс", звільнено від кримінальної відповідальності та передано на поруки трудового колективу. Названою постановою встановлено, що підприємство на даний час збитків не понесло.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 цього Кодексу встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що сплата неустойки (штрафу, пені) є правовим наслідком порушення зобов'язання.

З урахуванням наведених норм законодавства та встановлених судами попередніх інстанцій обставин стосовно виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо передачі товарів за укладеними між сторонами договорами купівлі - продажу, відсутність у відповідача перед позивачем грошових зобов'язань, господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Щодо посилань прокурора на невизнання недійсними договорів про відповідальне зберігання товарів, то, як свідчать матеріали справи, такі позовні вимоги прокурором, як-то передбачено ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не заявлялись.

В силу вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Тому доводи касаційної скарги, які вимагають додаткової оцінки доказів у справі, що не входить до повноважень касаційної інстанції, до уваги не приймаються.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що під час розгляду справи господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а відтак, у касаційної інстанції відсутні підстави для скасування прийнятих у справі рішень.