16.10.2008 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельник" (надалі – ТОВ "Будівельник") звернувся до господарського суду міста Києва (з урахуванням уточнених позовних вимог від 23.12.2008) з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" (надалі –ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41") про стягнення заборгованості у розмірі 289609,84 грн. основного боргу, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язання за договором на послуги автотранспорту № 2/01 від 09.01.2007.

Заперечуючи проти позову, відповідач - ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом до ТОВ "Будівельник" про стягнення 128 359,68 грн. за отримані паливно-мастильні матеріали по договору на послуги автотранспорту № 2/01 від 09.01.2007.

Рішенням господарського суду міста Києва 12.02.2009 у справі № 16/361 (суддя –Ярмак О.М.) первісний позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" на користь ТОВ "Будівельник" 146 452,95 грн. заборгованості, 1 464,52 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зустрічний позов задоволено повністю.

Постановлено стягнути з ТОВ "Будівельник" на користь ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" 128 359,68 грн. основного боргу, 1 283,60 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційному порядку рішення суду першої інстанції не переглядалось.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, позивач - ТОВ "Будівельник" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ "Будівельник", а в задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та порушені процесуальні норми, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового акту.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю –доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.01.2007 між ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" (замовник) та ТОВ "Будівельник" (виконавець) укладений договір на послуги автотранспорту № 2/01, за умовами якого Позивач (виконавець) зобов’язався виділити автосамоскиди Краз-256Б, Камаз, DAF, MAN для проведення будівельно-монтажних робіт за вартістю послуг 0,75 грн. за одну т/км, д/т за ціною 3,60 грн. з урахуванням ПДВ та закріпити їх за Відповідачем (замовником) на період виконання робіт, виконувати роботи на території, закріпленій за замовником.

Відповідно до умов договору на відповідача покладено зобов’язання керувати та контролювати роботу водіїв під час виконання робіт, забезпечувати техніку безпеки водіїв при виконанні робіт, забезпечувати автосамоскиди паливно-мастильними матеріалами по місцю роботи з наступною оплатою виконавцем (позивачем) по наданню заправних відомостей.

Згідно з пунктом 1 Розділу "Умови оплати та порядок розрахунків" встановлено, що замовник сплачує за надані послуги на протязі 15-ти днів після підписання акта виконаних робіт.

На виконання договору, позивач (виконавець) надав відповідачу (замовнику) послуги на загальну суму 371 294,96 грн., що підтверджується актами виконаних робіт підписаними сторонами договору (а.с. 20-28).

В свою чергу відповідач (замовник) на виконання умов договору № 2/01 від 09.01.2007 поставив позивачу (виконавцю) паливно-мастильні матеріали на загальну суму 128 359,68 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 80-94).

Судом встановлено, що відповідач лише частково оплатив вартість отриманих послуг на суму 224 842,01 грн., з яких 154 842,01 грн. за бетон та 70 000,00 грн. за автопослуги, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 146 452,95 грн. При цьому, судом виключено із розрахунку заборгованості суми вартості бетону включених у акт виконаних робіт від 30.05.2007 у сумі 8200,08 грн. та акт від 29.06.2007 у сумі 3485,04 грн., оскільки договором на послуги автотранспорту № 2/01 від 09.01.2007 не передбачено оплату вартості бетону.

За наведеного та з урахуванням ст. ст. 526, 525 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову на суму 146 452,95 грн.

Враховуючи, що сторони договору не встановили строк оплати виконавцем наданих замовником паливно-мастильних матеріалів, які були поставлені на виконання умов договору, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування до зобов’язань замовника (відповідача) ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, оскільки сторони не визначили строк виконання грошового зобов’язання.

Судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом листом від 30.01.2008 № 86 направив на адресу відповідача за зустрічним позовом вимогу про оплату вартості отриманих паливно-мастильних матеріалів протягом трьох банківських днів у сумі 128 359,68 грн. Проте, ТОВ "Будівельник" всупереч вищенаведеним законодавчим вимогам не виконав своїх зобов’язань за договором.

Враховуючи ст. ст. 525, 526 ЦК України, а також те, що відповідач в порушення умов договору у встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України строк не оплатив вартість отриманих паливно-мастильних матеріалів, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 128 359,68 грн. суми заборгованості.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим обставинам справи та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про те, що судами безпідставно застосовано до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України до уваги не приймаються, оскільки позивачем за зустрічним позовом надано докази направлення на адресу ТОВ "Будівельник" вимоги про сплату заборгованості.

Також, ТОВ "Будівельник" не спростовано належними та допустимими доказами, що оплата за бетон здійснена ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" не відноситься до договору на послуги автотранспорту № 2/01 від 09.01.2007

Відповідно до ст. 33 ГПК України обов’язок доказування розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти та обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Враховуючи, що у відповідності зі ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, доводи касаційної скарги, які стосуються оцінки доказів слід залишити поза увагою.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 є обґрунтованим та відповідає нормам чинного законодавства, тому підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній із заявлених вимог.

Проте, у резолютивній частині рішення не міститься висновку суду щодо відмови у задоволенні решти позовних вимог по первісному позову, тому резолютивна частина рішення підлягає доповненню пунктом 1.2 з зазначенням про відмову в задоволенні первісного позову в іншій частині.

У зв’язку з викладеним, рішення господарського суду прийнято з додержанням вимог законодавства та підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 16/361 залишити без змін.

Доповнити резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 12.02.2009 у справі № 16/361 пунктом 1.2. у такій редакції: "В іншій частині первісного позову відмовити".