розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. у справі № 40/221 за позовом Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Рівер" про розірвання договору оренди,

за участю представників:

Позивача:Балала О.М., довіреність № 20-4/47 від 06.05.2009р.,

Відповідача: Черний Г.О., довіреність № 124 від 05.06.2009р.

Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" (далі –ДП "Полтаванафтогазгеологія", Позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Голд-Рівер" (далі –ТОВ "Голд-Рівер", Відповідач) про розірвання договору оренди приміщень № АР-12/7 від 12.03.2008р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2008р. позов ДП "Полтаванафтогазгеологія" було задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2008р. скасовано, а провадження у справі припинено, на підставі п. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України (1798-12) ).

У поданій касаційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 12.03.2008р. між сторонами було укладено договір оренди приміщень за № АР-12/7 (далі –Договір), згідно умов якого (п. 1.1.) Позивач (Орендодавець) передає, а Відповідач (Орендар) приймає в тимчасове оплатне користування офісні та складські приміщення, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Клочківська, 261-А.

Умовами Договору (п. 3.3.) сторони визначили, що орендна плата сплачується у безготівковій формі на банківський рахунок Орендодавця. При чому, оплата здійснюється щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 7.3. Договору його розірвання допускається за взаємною згодою сторін та оформлюється письмовою угодою.

Крім того, згідно п. 7.4. Договору, його може бути розірвано на вимогу будь-якої сторони за таких умов: при затримці з оплатою за приміщення, що орендуються, на термін більше двох місяців; у випадку повного або часткового руйнування приміщень, що орендуються; на інших підставах, передбачених законодавством України.

Також, в Договорі (п. 9.1.) передбачалось, що усі спори між сторонами вирішуються перш за все шляхом переговорів. У випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів він підлягає розгляду в Харківському обласному постійно діючому Третейському суді у відповідності до регламенту вказаного суду.

В подальшому, як видно з матеріалів справи, на виконання умов Договору, Позивачем було передано Відповідачу орендовані приміщення, проте, Відповідачем взяті на себе за Договором зобов’язання не виконувались –орендна плата не сплачувалась більше двох місяців.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про розірвання Договору оренди приміщень, у зв’язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов’язань по орендній платі.

Суд першої інстанції встановивши дані обставини справи, враховуючи вимоги ст.ст. 283, 291 Господарського кодексу України ( ГК України (436-15) ) та ст.ст. 525, 526, 782 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ), дійшов висновку про те, що даний позов є обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що оскільки пунктом 9.1. Договору сторони передбачили, що всі спори між ними повинні вирішуватись перш за все шляхом переговорів, а у випадку неможливості їх вирішення –підлягають розгляду в Харківському обласному постійно діючому Третейському суді відповідно до регламенту цього суду, то даний спір між сторонами не підлягає вирішенню в господарських судах України, у зв’язку з чим, припинив провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.

Однак, на думку колегії суддів, в порушення ст. 43 ГПК України, такі висновки суду апеляційної інстанції не відповідають в повній мірі обставинам справи, а також нормам матеріального і процесуального права, з огляду на наступне.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" (далі –Закон) передбачено, зокрема, що юридичні та фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього закону.

Третейські суди не можуть розглянути справи однієї із сторін, в яких є державна установа чи організація.

Відповідно до ст. 12 Закону, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд, регламент третейського суду розглядається як невід’ємна частина третейської угоди.

За будь-яких обставин, у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.

Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв’язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

В даному випадку, суд апеляційної інстанції припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України, не звернув належної уваги на те, що сторонами в повній мірі не було додержано умови Закону України "Про третейські суди" (1701-15) –третейська угода сторонами не укладалась, а вказівки в Договорі на те, що регламент третейського суду розглядається, як невід’ємна частина третейської угоди, не міститься, а тому, посилання в пункті 9.1. Договору на те, що спір підлягає розгляду в Харківському обласному постійно діючому Третейському третейському суді не можна вважати арбітражним застереженням в розумінні ст. 12 вказаного Закону.

Тому, визнавши пункт 9.1. Договору третейським застереженням та скасувавши рішення суду першої інстанції, на тій підставі, що даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України, суд апеляційної припустився порушень норм матеріального і процесуального права.

При цьому, суд апеляційної інстанції не врахував і ту обставину, що засновником Національної акціонерної компанії "Надра України" є держава, які належить 100% акцій, а тому вирішення даного спору в третейському суді, суперечитиме вимогам п. 6 ст. 5 Закону України "Про третейські суди".

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду, підлягає скасуванню.

В той же час, суд першої інстанції встановивши, що Відповідачем не виконувались належним чином зобов’язання за договором оренди приміщення та, враховуваши приписи ст.ст. 283, 291 ГК України, ст.ст. 525, 526, 782 ЦК України, а також, умови Договору, дійшов до правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду відповідає фактичним обставинам справи та наявним матеріалам, а також нормам матеріального права і було прийнято з дотриманням процесуальних норм, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Надра України" "Полтаванафтогазгеологія" задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009р. у справі № 40/221 скасувати, а рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2008р. залишити без змін.