ТОВ "Пінгвін-С" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Національної академії оборони України, за участю третіх осіб: ЗАТ "Інтер-Мед-Пром", Міністерство оборони України, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 №52/19 (а.с. 78-81, т. І) просив суд:

1) визнати неправомірним проведення Національною академією оборони України конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 02.07.2008 № 25 (516);

2) визнати недійсними результати конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 02.07.2008 № 25 (516), згідно з яким ЗАТ "Інтер-Мед-Пром" було визначено переможцем конкурсу, що оформлено протоколом №4 від 24.07.2008;

3) визнати ТОВ "Пінгвін-С" переможцем конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 21.05.2008 №19(510);

4) вважати договір оренди між Національною академією оборони України на ТОВ "Пінгвін-С" укладеним в редакції, яка підписана ТОВ "Пінгвін-С" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , наказу ФДМУ від 09.08.2007 №1329 "Про внесення змін до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності" з моменту набрання чинності рішенням суду;

5) вважати приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1 переданим за актом приймання-передачі Національною академією оборони України в оренду ТОВ "Пінгвін-С" з моменту набрання чинності рішенням суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2008 у справі №2/240 (суддя Домнічева І.О.) позовні вимоги задоволено частково, визнано неправомірним проведення Національною академією оборони України конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 02.07.2008 № 25 (516); визнано недійсним результати конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 02.07.2008 № 25 (516), згідно з якими Закрите акціонерне товариство "Інтер-Мед-Пром" було визначено переможцем конкурсу, що оформлено протоколом № 4 від 24.07.2008; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Національної академії оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пінгвін-С" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 у справі №2/240 (колегія суддів у складі: Ропій Л.М. –головуючий суддя, судді Буравльов С.І., Григорович О.М.) рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2008 скасовано повністю, в позові відмовлено повністю; стягнуто з ТОВ "Пінгвін-С" на користь ЗАТ "Інтер-Мед-Пром" 42,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх судових інстанцій, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 у справі №2/240, і передати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 43, 79 ГПК України, ч. 2 ст. 19, ст. 124 Конституції України, наказ Фонду державного майна України та Міністерства оборони України №1549/241 від 26.07.2000 "Про затвердження порядку проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна".

У відзиві на касаційну скаргу третя особа –ЗАТ "Інтер-Мед-Пром" заперечує проти доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 у даній справі залишити без змін, а вимоги касаційної скарги –без задоволення.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили, що відповідно до ч. 2 ст. 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Розглянувши спір по суті заявлених позовних вимог місцевий господарський суд прийшов до наступних висновків:

- конкурс на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 21.05.2008 №19(510), як вбачається з протоколу конкурсної комісії №1 від 11.06.2008 не відбувся, оскільки учасники конкурсу не надали пропозиції, які відповідали б умовам конкурсу відповідно до наказу Фонду державного майна України та Міністерства оборони України №1549/241 від 26.07.2000 "Про затвердження порядку проведення конкурсів на право укладення договорів оренди військового майна";

- позовні вимоги ТОВ "Пінгвін-С" про визнання неправомірним проведення Національною академією оборони України конкурсу на право оренди та про визнання недійсними результатів конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 02.07.2008 № 25 (516) (повторний конкурс), згідно з якими ЗАТ "Інтер-Мед-Пром" було визначено переможцем конкурсу, що оформлено протоколом №4 від 24.07.2008, підлягають задоволенню, оскільки конкурс проводився в період дії ухвали про забезпечення позову від 24.07.2008.

Переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції погодився з місцевим господарським судом, що конкурс на право оренди спірного учбового корпусу було правомірно визнано таким, що не відбувся, оскільки учасники не надали пропозиції, які б відповідали умовам конкурсу відповідно до наказу Фонду державного майна України та Міністерства оборони України № 1549/241 від 26.07.2000. Зокрема, позивач не надавав відомості про фінансовий стан, техніко-економічне обґрунтування оренди, зобов'язання щодо виконання умов конкурсу, не підтвердив статус науково-дослідної установи, як того вимагає п. 3.2 наказу Фонду державного майна України та Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів на право укладання договорів оренди військового майна" від 26.07.2000.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані результати проведення конкурсу були оформлені протоколом №1 від 11.06.2008, який підписали усі члени конкурсної комісії, та був затверджений начальником Національної академії оборони України.

За таких обставин відповідач повторно розмістив об'яву про проведення конкурсу на право оренди учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1.

Доводи позивача відносно того, що можливий лише один результат конкурсу, а саме визначення переможця, апеляційний господарський суд визнав необґрунтованими, оскільки згідно з розділом 4 наказу Фонду державного майна України та Міністерства оборони України "Про затвердження Порядку та умов проведення конкурсів на право укладання договорів оренди військового майна" від 26.07.2000 рішення про визначення переможця приймається в разі згоди більшості з числа присутніх членів комісії на засіданні, при цьому, в разі незгоди більшості або всіх членів комісії неможливе визначення переможця.

24.07.2008 відповідачем вдруге було проведено конкурс відповідно до вимог чинного законодавства, за результатами якого переможцем визнано ЗАТ "Інтер-Мед-Пром".

В цей же день, 24.07.2008, господарським судом міста Києва було винесено ухвалу про забезпечення позову у даній справі № 2/240, згідно з якою було заборонено відповідачу проводити конкурс на право оренди спірного учбового корпусу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження та передання в оренду, заставу зазначеного приміщення учбового корпусу. Зазначена ухвала про забезпечення позову була винесена суддею одноособово, без виклику сторін.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, під час проведення вказаного конкурсу від 24.07.2008 відповідач та інші учасники конкурсу не знали про існування ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2008 про заборону проводити конкурс, оскільки ця ухвала надійшла на виконання від ТОВ "Пінгвін-С" до відповідача 29.07.2008, про що свідчить запис в книзі реєстрації вхідної документації Національної академії оборони України, а від господарського суду міста Києва - 04.08.2008 (запис в книзі реєстрації вхідної документації Національної академії оборони України).

Доказів, які б підтверджували факт одержання відповідачем вказаної ухвали про забезпечення позову саме в день проведення повторного конкурсу та доказів про те, що відповідач та учасники конкурсу знали про існування такої ухвали, суду апеляційної інстанції надані не були.

Враховуючи ті обставини, що проведення відповідачем конкурсів на право оренди спірного учбового корпусу відбулось відповідно до вимог чинного законодавства, під час проведення другого конкурсу 24.07.2008 відповідач та учасники конкурсу не знали про існування ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2008 про забезпечення позову, дали підстави суду апеляційної інстанції дійти до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Пінгвін-С", і, як наслідок, рішення місцевого господарського суду було скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що судами попередніх судових інстанцій не в повній мірі досліджено всі обставини справи, без яких є неможливим вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлюється, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті); з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" військові частини можуть передавати без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності закріплене за ними рухоме та нерухоме військове майно в оренду юридичним і фізичним особам; порядок надання дозволу військовим частинам на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із п. 1 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778 (778-2000-п) , цей Порядок визначає процедуру надання дозволу військовим частинам, закладам, установам та організаціям Збройних Сил (далі - військові частини) на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого військового майна в оренду

Пунктом 2 зазначеного Порядку закріплено, що до військового майна згідно із Законом України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" (1075-14) належать закріплені за військовими частинами будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо, що перебуває у державній власності.

Дозвіл військовим частинам на передачу військового майна в оренду надається, зокрема, щодо нерухомого військового майна - Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління за погодженням відповідно з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами)(пункт 4 Порядку).

Відповідно до п. 5 вказаного Порядку передача військового майна в оренду здійснюється виключно за результатами конкурсів, які проводяться Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління чи безпосередньо військовими частинами. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна за погодженням з Міноборони.

При цьому, пунктами 8, 9 Порядку визначено, що військові частини визначають переліки військового майна, яке без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності може бути передано в оренду, і подають їх на затвердження Міністрові оборони; відомості про майно, яке включено до затверджених переліків, підлягають опублікуванню у засобах масової інформації; зазначена інформація є підставою для проведення конкурсів на передачу в оренду відповідного військового майна.

У разі оренди нерухомого військового майна подані матеріали розглядаються Міноборони або уповноваженими ним органами військового управління у місячний термін. Під час розгляду зазначених матеріалів Міноборони або уповноважені ним органи військового управління погоджують питання про надання дозволу на оренду майна та проект договору його оренди з Фондом державного майна чи його регіональними відділеннями (представництвами) за місцезнаходженням цього майна (пункт 11 Порядку).

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства та досліджуючи обставини справи, пов'язані з дотриманням процедури проведення конкурсу на право оренди спірного нерухомого майна, судами попередніх судових інстанцій повинні були бути з'ясовані наступні принципові питання, а саме:

1) чи набуло спірне нерухоме майно статусу військового майна із витребуванням доказів на підтвердження закріплення цього майна за Національною академією оборони України (дослідження даного питання є необхідним в аспекті положень ч. 2 ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", відповідно до яких з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна);

2) наявність дозволу органу, уповноваженого управляти таким майном, - Міністерства оборони України на передачу спірного нерухомого майна в оренду, як того вимагають імперативні приписи Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778 (778-2000-п) та положення статуту Національної академії оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 30.11.2007 №660;

3) докази включення даного нерухомого майна до Переліку військового майна, яке без шкоди бойовій та мобілізаційній готовності може бути передано в оренду з наступним його затвердженням Міністром оборони та опублікуванням у засобах масової інформації (пункти 8, 9 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 №778 (778-2000-п) ). При цьому, судами попередніх судових інстанцій залишились не з'ясованими обставини справи, пов'язані з посиланням як в оголошенні, розміщеному у газеті "Відомості приватизації" №25 (516) за 02.07.2008, так і безпосередньо у поясненнях Міністерства оборони України (а.с. 134, т. І) на включення спірного нерухомого майна до Додаткового переліку №17 нерухомого військового майна, яке без заподіяння шкоди обороноздатності держави, бойовій та мобілізаційній готовності військ пропонується до передачі в оренду уповноваженими органами військового управління в Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженого Міністром оборони України 26.07.2007, оскільки прямі докази –належним чином засвідчена копія такого Додаткового переліку №17 нерухомого військового майна в матеріалах справи відсутні, судами в порядку ст. 38 ГПК України не витребовувались.

Однак, виходячи з того, що ані судом першої, ані судом апеляційної інстанцій не досліджувались вищенаведені питання, зокрема, питання правого статусу спірного нерухомого майна, що в свою чергу робить неможливим визначення порядку проведення конкурсу на право оренди такого майна (в залежності від правового статусу даного майна на законодавчому рівні встановлюється різний порядок проведення такого конкурсу), колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що судами зроблено передчасний висновок про застосування до спірних правовідносин сторін положень Порядку та умов проведення конкурсів на право укладання договорів оренди військового майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерства оборони України № 1549/241 (z0490-00) від 26.07.2000. Тобто, з наявних у матеріалах справи та досліджених судами документів є неможливим встановити дотримання чи недотримання організаторами конкурсу вимог чинного законодавства під час проведення конкурсу на право оренди спірного нерухомого майна.

Крім того, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку про порушення судом першої інстанції приписів п. 4 ч. 1 ст. 84 ГПК України, відповідно до яких резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог.

З поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог від 04.09.2008 №52/19 (а.с. 78-81, т. І) вбачається, що позивачем було заявлено п'ять позовних вимог, тоді як судом розглянуто лише дві. Навіть, вважаючи, що інші позовні вимоги є похідними від розглянутих, суди повинні були зазначити, з яких підстав вони відхиляються, чи навпаки задовольняються.

Разом з тим, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що наявність винесеної 24.07.2008 господарським судом міста Києва ухвали про забезпечення позову у даній справі № 2/240, згідно з якою було заборонено відповідачу проводити конкурс на право оренди спірного учбового корпусу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, направлені на відчуження та передання в оренду, заставу зазначеного приміщення учбового корпусу, не може слугувати безумовною підставою для задоволення позову в частині визнання неправомірним проведення Національною академією оборони України конкурсу на право оренди та про визнання недійсними результатів конкурсу на право оренди приміщення учбового корпусу (три поверхи) загальною площею 2822 м2 за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 28, військове містечко № 29, буд. № 1, що був оголошений в газеті "Відомості приватизації" за 02.07.2008 № 25 (516) (повторний конкурс), згідно з якими ЗАТ "Інтер-Мед-Пром" було визначено переможцем конкурсу, що оформлено протоколом №4 від 24.07.2008, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції з посиланням на конкретні докази, наявні в матеріалах справи, під час проведення другого конкурсу 24.07.2008 відповідач та учасники конкурсу не знали про існування ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2008 про забезпечення позову.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України (1798-12) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.