Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Данилік Ф.Я. (дов. від 31.12.08 № 1/6-257),

відповідачів: не з’явились,

Рішенням від 18.06.2008 господарського суду Волинської області позов задоволено. Визнано недійсним на майбутнє договір оренди земельної ділянки від 18.02.05, укладений між СПД ОСОБА_1. та Луцькою міською радою.

Постановою від 02.10.08 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, СПД ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, на підставі рішення № 17/16.30 від 10.06.2004 Луцької міської ради "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1. для обслуговування громадської вбиральні по АДРЕСА_1" 18.02.2005 між Луцькою міською радою та СПД ОСОБА_1. укладено договір оренди землі, за умовами якого останнім прийнято у строкове платне користування земельну ділянку площею 302 м2, за вказаною вище адресою.

Постановою від 29.10.2007 Львівського апеляційного адміністративного суду у справі № 22-а2705/07 визнано протиправним та скасовано рішення Луцької міської ради № 17/16.30.

Листами № 1/6-393/2 від 14.11.2007 та № 6-4/2 від 17.01.2008 позивач звернувся до Луцької міськради з вимогою вирішити питання щодо розірвання з підприємцем ОСОБА_1. договору оренди та надання земельної ділянки площею 302 м2 по АДРЕСА_1 спілці споживчих товариств на умовах оренди, у відповідь на які листом від 08.02.2008 № 1.1-16/417 остання повідомила, що постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2007 свідчить про скасування рішення Луцької міської ради № 17/16.30 від 10.06.2004 "Про надання земельної ділянки на умовах оренди підприємцю ОСОБА_1. для обслуговування громадської вбиральні по АДРЕСА_1", а не примусове скасування та дострокове розірвання договору оренди, укладеного між відповідачем та міською радою.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно врахували, що в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду встановлено, що на час прийняття Луцькою міською радою рішення № 17/16.30 від 10.06.2004 і укладення 18.02.2005 договору оренди, був чинним договір на право тимчасового користування (оренди) землею від 28.02.1997, за яким даною земельною ділянкою користувався Луцький госпрозрахунковий ринок, правонаступником якого є Волинська обласна спілка споживчих товариств. Даний договір у встановленому порядку розірвано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавста, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи, набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

При цьому суди правомірно з врахуванням положень ч. 1 ст. 215 ЦК України взяли до уваги той факт, що підставою укладення 18.02.2005 спірного договору оренди землі був вольовий акт власника земельної ділянки - Луцької міської ради - рішення № 17/16.30 від 10.06.2004.

Згідно з п. 1 ст. 124 ЗК України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Тобто, законодавець визначив, що підставою для укладення договору оренди і набуття права оренди земельної ділянки є рішення органу місцевого самоврядування.

З врахуванням викладеного вище суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку, що скасування рішення Луцької міської ради про надання в оренду земельної ділянки підприємцю ОСОБА_1. є підставою для визнання недійсним договору оренди від 18.02.2005р.

З огляду на викладене, судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 02.10.2008 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 1/84-78 залишити без змін.